Ухвала суду № 36135780, 17.12.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції Алтухова О.С.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 30

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Соломахи Л.І., Хейло Я.В.,

при секретарі Мишко Д.О.,

за участю

представника позивача Єпікової С.В.,

третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4, про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої злочином, за апеляційними скаргами позивача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» та третьої особи ОСОБА_3 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 вересня 2013 року,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 вересня 2013 року відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4, про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої злочином.

Вказане рішення суду оскаржено позивачем ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та третьою особою ОСОБА_3

В апеляційній скарзі позивач ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, зробив висновки, які не відповідають вимогам закону, не врахував, що вина відповідачки в спричиненні матеріальної шкоди підтверджується вироком суду, оригіналами кредитних договорів.

Третя особа ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку. Апелянт посилається на те, що він, як і інші треті особи у справі, не був обізнаний про те, що на його ім'я за допомогою підроблених документів відповідачкою отримані грошові кошти в банку. Суд першої інстанції зробив свої висновки на припущеннях, допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача Єпікова С.В. та третя особа ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в судовому засідання заявили про свою незгоду з ухваленим судовим рішенням та просили його скасувати.

Інші учасники процесу в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ним судових повісток.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача та третіх осіб, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в листопаді 2012 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 383 294,29 грн., заподіяної злочином, і посилалося на те , що протягом 2005 року між банком та фізичними особами - третіми особами по справі - укладені договори на реалізацію програми «Споживче кредитування», відповідно до яких, банк надав фізичним особам - співробітникам приватного підприємства (далі ПП) «Тайфа» споживчі кредити на загальну суму 79 330,00 грн., поручителем за деякими з укладених договорів виступила ОСОБА_6, для придбання в Товаристві з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Твій стиль» товарів народного вжитку, а саме - зимового одягу. Під час оформлення кредитів в банк надані довідки з недостовірною інформацією про заробітну плату, як боржників так і поручителів, видані та підписані керівником ПП «Тайфа» ОСОБА_6 Позичальники умови кредитних договорів не виконували, про що банком спрямовувалися письмові вимоги про погашення кредиту і сплату відсотків за його використання позичальникам та ОСОБА_6 як поручителю, але вимоги банку не виконані до теперішнього часу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_6 на користь банку суму матеріальної шкоди, заподіяної злочином, яка складається з суми заборгованості за кредитними договорами, укладеними між банком та ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_2, ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 не визнавалась судом винуватою у вчиненні злочинів за ст.ст. 190, 191 КК України, що давало б банку можливість звертатись із позовом про відшкодування шкоди, вироком суду не встановлювався розмір заподіяної злочином ОСОБА_6 шкоди та його характер, а тому не вбачається підстав стягнення відповідно до положень ст. 1166 ЦК України матеріальної шкоди з відповідача, оскільки позивачем не доведено факту спричинення діями ОСОБА_6 банку вказаної шкоди. Між банком та позичальниками виникли договірні відносини і права позивача захищені як умовами кредитних договорів так і укладеними на забезпечення їх виконання договорами поруки.

Такий висновок суду першої інстанції апеляційний суд визнає правильним, таким, що відповідає встановленим у справі обставинам та вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що протягом 2005 року між банком та фізичними особами, а саме: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_2, ОСОБА_6 укладені договори на реалізацію програми «Споживче кредитування», відповідно до яких, банк надав фізичним особам - співробітникам ПП «Тайфа» споживчі кредити на загальну суму 79 330,00 грн. для придбання в ТОВ «Твій стиль» товарів народного вжитку, а саме - зимового одягу.

Під час оформлення кредитів в банк надані довідки з недостовірною інформацією про заробітну плату як боржників так і поручителів, видані та підписані керівником ПП «Тайфа» ОСОБА_6

Умови кредитних договорів позичальники не виконали, порушили взяті на себе зобов'язання за цими договорами.

Вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 травня 2012 року, який набув чинності, відповідач ОСОБА_6 визнана винною за ч.2 ст. 222, чч. 1,2,3 ст. 358, ч. 2 ст. 366 , ч. 1 ст. 382 КК України, та встановлено, що вона підробляла та використовувала підроблені документи для отримання кредитних коштів на суму в 500 і більше раз перевищуючу неоподаткований податком мінімум доходів громадян. Також встановлено, що боржники не мали на меті отримувати кредит, але знали, що кредити будуть отримувати по підробленим довідкам і не зважаючи на це, уклали із банком кредитні договори, які були забезпечені порукою з боку ОСОБА_6

Доводи позивача про те, що вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 травня 2012 року встановлено, що ОСОБА_6 шляхом підробки довідок про доходи, була спричинена матеріальна шкода банку в сукупному розмірі коштів, що були видані позичальникам по оформленим на підставі вказаних довідок кредитним договорам, суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними, оскільки позивачем не доведено факту спричинення діями ОСОБА_6 банку вказаної шкоди в розмірі 368 308,45 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 травня 2012 року ОСОБА_6 не визнавалась винуватою у вчиненні злочинів за ст.ст. 190, 191 КК України, що давало б банку можливість звертатись із позовом про відшкодування шкоди, вироком не встановлювався розмір заподіяної злочином ОСОБА_6 шкоди та його характер.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди відповідно до положень ст. 1166 ЦК України.

При цьому суд першої інстанції підставно зазначив, що між банком та позичальниками виникли договірні відносини, механізм регулювання яких передбачений положеннями Цивільного кодексу України, і права банку в повній мірі захищені як умовами кредитних договорів так і укладеними на забезпечення їх виконання договорами поруки.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не врахування вироку суду, який підтверджує вину відповідачки в спричиненні матеріальної шкоди, апеляційний суд визнає безпідставними і такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги третьої особа ОСОБА_3 про те, що він, як і інші треті особи у справі, не був обізнаний про те, що на його ім'я за допомогою підроблених документів відповідачкою отримані грошові кошти в банку, апеляційний суд вважає необгрунтованими, оскільки сам апелянт, та інші треті особи не заперечували факту особистого підписання кредитних договорів, а тому повинні були усвідомлювати наслідки таких дій та обов'язок виконання умов договору.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна правова оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Апеляційний суд визнає, що наведені в апеляційних скаргах позивача та третьої особи доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування судового рішення апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційні скарги позивача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» та третьої особи ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Я.В. Хейло