Рішення № 36135085, 11.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20436/13 11.12.13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України», м.Київ, ЄДРПОУ 34726705

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Трест «ПІВДЕНЗАХІДТРАНСБУД», м.Київ, ЄДРПОУ 01380677

про визнання права власності

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Масловський І.А.- по дов., Вакуленко С.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва

з 27.11.2013р. до 11.12.2013р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Трест «ПІВДЕНЗАХІДТРАНСБУД», м.Київ про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 6 кв.м, що розміщене у будинку №13-а, секції №4 по вул.Тимошенка у м.Києві.

04.12.2013р. до господарського суду надійшла заява №416 від 03.12.2013р., відповідно до якої позивачем зазначено про припущення описки при визначенні площі спірного нерухомого майна згідно технічного паспорту на об'єкт нерухомості, внаслідок чого заявлено вимоги про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 7,4 кв.м, що розміщене у будинку №13-а, секції №4 по вул.Тимошенка у м.Києві.

Виходячи з того, що за висновками суду, заява №416 від 03.12.2013р. позивача відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до уваги під час розгляду справи. Таким чином, судом розглядаються остаточні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України», які викладені у вказаній вище заяві.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на набуття права власності на спірне майно на підставі інвестиційного договору №55 від 03.06.2002р. та порушення відповідачем умов вказаного правочину в частині надання необхідних для подальшої реєстрації права власності документів, що свідчить про порушення речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України».

У відзиві №673 від 06.11.2013р. та у судових засіданнях відповідач проти вимог про визнання права власності позивача на нежитлові приміщення за адресою: м.Київ, вул.Тимошенка, буд.13, корпус 4 площею 7,4 кв.м заперечень не надав та зазначив про неможливість передання Товариству з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» пакету необхідних документів через знищення останніх за закінченням строку зберігання.

В судове засідання 11.12.2013р. відповідач не з'явився, представника не направив. Проте, за висновками суду Публічне акціонерне товариство «Трест «ПІВДЕНЗАХІДТРАНСБУД» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи з огляду на наступне.

За змістом п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України ), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Виходячи з того, що повноважний представник відповідача був присутній в попередньому судовому засіданні, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом судового засідання від 27.11.2013р., господарський суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання 11.12.2013р. не з'явився, представника не направив, враховуючи, що за змістом ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Статтею 1 Протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

За приписами ч.ч.1-4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом ч.1 ст.2 Закону України «Про власність» в редакції, чинній на момент укладення між сторонами інвестиційного договору, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Частиною 2 ст.2 Закону України «Про власність» та ч.2 ст.86 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

За приписами ст.321 Цивільного кодексу України (враховуючи, що спірні відносини між сторонами продовжують існувати під час дії зазначеного нормативно-правового акту) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведених норм закону вбачається, що позов про визнання права власності може пред'являтись у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі втрати документа, який засвідчує її майнове право.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

За таких обставин, враховуючи викладені вище норми матеріального та процесуального права при зверненні до суду з розглядуваним позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» повинно бути доведено належними та допустимими доказами факт правомірного набуття відповідного майнового права, а також порушення та невизнання означеного права відповідачем.

Як вказувалось вище, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на набуття права власності на спірне нерухоме майно на підставі інвестиційного договору №55 від 03.06.2002р.

Дослідивши матеріали справи з приводу підстав набуття позивачем речових прав на нежитлове вбудовано-прибудоване приміщення загальною площею 7,4 кв.м, що розміщене у будинку №13-а, секції №4 по вул.Тимошенка у м.Києві, господарський суд встановив наступне.

За змістом ст.151 Цивільного кодексу УРСР (в редакції, чинній на момент укладання інвестиційного договору) в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Згідно з ч.1 ст.4 даного Закону у відповідній редакції об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі, основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом (ч.1 ст.7 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

За змістом ч.5 ст.7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

03.06.2002р. між Відкритим акціонерним товариством «Трест «ПІВДЕНЗАХІДТРАНСБУД», найменування якого рішенням загальних зборів товариства, оформленим протоколом №26/04-2011 від 26.04.2011р., було змінено на Публічне акціонерне товариство «Трест «ПІВДЕНЗАХІДТРАНСБУД» (організація) та Закритим акціонерним товариством «Телесистеми України» (інвестор), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України», що підтверджується п.1.1 статуту вказаного товариства в редакції рішення загальних зборів, що оформлене протоколом №1 від 31.10.2006р., було укладено договір інвестування.

Відповідно до п.1.1 інвестиційного договору №55 від 03.06.2002р. його предметом є участь інвестора у фінансуванні будівництва нежитлових приміщень.

За змістом п.1.2 укладеного сторонами правочину об'єктом фінансування є нежитлові вбудовано-прибудовані приміщення до IV корпусу житлового будинку за адресою: м.Київ, вул.Маршала Тимошенка, 13-А поверх I площею 6 кв.м (згідно проектної документації). Вартість нежитлових приміщень на день укладання договору становить 5600 грн., які інвестор перераховує організації до 03.07.2002р.

Виходячи з аналізу положень законодавства, чинного на момент укладання спірного правочину та змісту інвестиційного договору №55 від 03.06.2002р., господарським судом встановлено, що підписана сторонами угода за своєю правовою природою є інвестиційним договором, який укладено відповідно до ст.9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» та що набув чинності в порядку, який передбачений п.7.1 цього договору.

Пунктами 3.2 та 3.4 правочину відповідача зобов'язано після оплати повної вартості нежитлових приміщень та введення в експлуатацію надати інвестору необхідні документи для подальшого оформлення об'єкта у власність та передати останньому проінвестовані нежитлові вбудовано-прибудовані приміщення шляхом підписання акту прийому-передачі.

За змістом довідки №728 від 04.10.2012р. відповідача позивачем вартість спірного нерухомого майна була сплачена в повному обсязі.

Як встановлено судом, відповідно до акту б/н від 03.10.2007р. Відкритим акціонерним товариством «Трест «ПІВДЕНЗАХІДТРАНСБУД» було передано, а Закритим акціонерним товариством «Телесистеми України» прийнято 6 кв.м нежитлового приміщення у корпусі №4 по вул.Маршала Тимошенка, 13-А в м.Києві.

При цьому, відповідно до довідки №727 від 04.10.2012р. відповідача спірне нежитлове приміщення не відноситься до місць загального користування.

За змістом ст.331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Господарським судом встановлено, що нежитлові вбудовано-прибудовані до житлового будинку приміщення по вул.Маршала Тимошенка, 13-А в м.Києві було введено в експлуатацію, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом б/н від 02.04.2008р. Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, який за змістом надпису на ньому затверджено Розпорядженням №437 від 22.05.2008р. Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації та зареєстровано 27.05.2008р. Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві.

Згідно з ч.1 ст.144 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання можуть виникати з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать, а згідно зі ст.147 зазначеного Кодексу України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.

За приписами ст.177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, зокрема, гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч.1 ст.190 Цивільного кодексу України).

Виходячи із приписів ч.4 ст.12 Цивільного кодексу України, термін «майнове право» стосується операцій, які прямо або побічно пов'язані з майном, здатні задовольнити майнові потреби особи.

Тобто, майнові права виступають одним з об'єктів цивільного обігу, який відрізняється від речей, майна, об'єктів інтелектуальної власності.

Відповідно до положень статті 190 Цивільного кодексу України майнові права охоплюють не тільки права вимоги, що виникають із зобов'язань, але й право власності, речові права тощо.

Майнові права можуть визначатись як суб'єктивне право учасників цивільних правовідносин, пов'язане з володінням, користуванням, розпорядженням речами, а також майновими вимогами, що виникають між учасниками цивільного обороту з приводу цих речей.

Таким чином, за висновками суду, майнові права на об'єкт нерухомості, які Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» набуло на підставі інвестиційного договору №55 від 03.06.2002р., в результаті його виконання та завершення будівництва об'єкту трансформувались у право власності позивача на проінвестоване нерухоме майно - нежитлове приміщення.

Одночасно, судом враховано, що за змістом укладеного між сторонами правочину остаточний розмір загальної площі проінвестованого майна визначається Київським міським бюро технічної інвентаризації в довідці-характеристиці, яка видається бюро, що проводить контрольні обміри при введенні нежитлових вбудовано-прибудованих приміщень в експлуатацію та отриманні свідоцтва про право власності на зазначений в договорі об'єкт (п.4.2 інвестиційного договору №55 від 03.06.2002р.).

Ухвалою господарського суду від 24.10.2013р. Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» було зобов'язано надати інвентаризаційну справу стосовно нежитлових приміщень секції №4 житлового будинку №13-А, по вул.Тимошенка у м.Києві.

Відповідно до наданої Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» технічної документації остаточний розмір спірного нежитлового приміщення складає 7,4 кв.м.

Одночасно, відповідно до представленого позивачем на вимогу суду технічного паспорту на приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок, що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Маршала Тимошенка, 13а, станом на 30.11.2013р. площа спірного об'єкту нерухомого майна становить 7,4 кв.м.

Суд зазначає, що невідповідність площі нежитлового приміщення, яка визначена у інвестиційному договорі, фактичним розмірам створеного майна відповідно до технічного паспорту, не змінює викладених вище висновків суду. При цьому, судом враховано твердження відповідача про повне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» прийнятих на себе за інвестиційним договором №55 від 03.06.2002р. зобов'язань.

При цьому, стосовно визначення у позовній заяві та в уточненнях до неї місця розташування нежитлового приміщення в секції 4, а в інвестиційному договорі в корпусі 4, позивачем представлено письмові пояснення б/н від 11.12.2013р., за змістом яких термін «секція» використовуються як синонім до слова «корпус», що ідентифікує одне і теж приміщення.

Крім того, суд зазначає, що перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» речових прав на спірне нерухоме майно внаслідок реорганізації Закритого акціонерного товариства «Телесистеми України» підтверджується наявними у матеріалах справи правоустановчими документами позивача та розподільчим балансом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, зважаючи на відповідність договору №55 від 03.06.2002р. чинному на момент його укладання законодавству та відсутності належних і допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів оспорювання вказаної угоди, господарський суд дійшов висновку, що інвестиційний договір №55 від 03.06.2002р. є належним доказом факту правомірного набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» майнових прав на спірне нежитлове приміщення.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст.16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як зазначалось вище, п.3.2 інвестиційного договору №55 від 03.06.2002р. відповідача зобов'язано після оплати повної вартості нежитлових приміщень та введення в експлуатацію нерухомого майна, надати інвестору необхідні документи для подальшого оформлення об'єкта у власність.

Разом з цим, за поясненнями позивача, відповідачем не було вчинено жодних дій, спрямованих на оформлення майнового права позивача за інвестиційним договором №55 від 03.06.2002р.

У листі №923 від 12.08.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» звернулось з вимогою до Публічного акціонерного товариства «Трест «ПІВДЕНЗАХІДТРАНСБУД» про надання первинних документів, необхідних для реєстрації права власності позивача на нежитлове приміщення, що розміщене у будинку №13-а, секції №4 по вул.Тимошенка у м.Києві.

Однак, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, відповідачем вказані вище документи надано не було.

Таким чином, за висновками суду, встановлені обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору стосовно надання необхідного для реєстрації права власності пакету документів, а отже і наявність достатніх та необхідних підстав для захисту права власності позивача в порядку ст.392 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України», м.Київ до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Трест «ПІВДЕНЗАХІДТРАНСБУД», м.Київ є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню шляхом визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» права власності на нежитлове приміщення загальною площею 7,4 кв.м, що розміщене у будинку №13-а, секції №4 по вул.Тимошенка у м.Києві.

Наразі, при розгляді спору про визнання права власності на нерухоме майно судом враховано, що відповідно до витребуваної судом інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які обтяження вказаного об'єкту відсутні.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України», м.Київ до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Трест «ПІВДЕНЗАХІДТРАНСБУД», м.Київ про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 7,4 кв.м, що розміщене у вбудовано-прибудованому приміщенні корпусу №4 у будинку №13-а по вул.Тимошенка у м.Києві.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (02094, м.Київ, Дніпровський район, вул.Червоногвардійська, буд.27А, ЄДРПОУ 34726705) право власності на нежитлове приміщення загальною площею 7,4 кв.м, що розміщене вбудовано-прибудованому приміщенні корпусу №4 у будинку №13-а по вул.Тимошенка у м.Києві.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Трест «ПІВДЕНЗАХІДТРАНСБУД» (03022, м.Київ, Голосіївський район, вул.Жуковського, буд.8, ЄДРПОУ 01380677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (02094, м.Київ, Дніпровський район, вул.Червоногвардійська, буд.27А, ЄДРПОУ 34726705) судовий збір в сумі 1720,50 грн.

У судовому засіданні 11.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 16.12.2013р.

Суддя М.О. Любченко