Рішення № 36135082, 04.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 925/555/13 04.12.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КоронАгро»до1. Черкаської митниці Міндоходів 2. Державної казначейської служби Україниза участюпрокурора міста Черкасипростягнення збитків у розмірі 193 034 752,19 грн.Головуючий суддя Босий В.П.

Судді: Літвінова М.Є.

Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача:не з'явивсявід відповідача 1:Зудінов О.О.від відповідача 2:не з'явивсяпрокурор:Белікова С.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КоронАгро» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської митниці про стягнення 188 075 998,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій Черкаської митниці позивач поніс збитки у розмірі 188 075 998,77 грн., а саме: 7 480 753,45 дол. США та 7 362 316,65 Євро (за офіційним курсом на дату подачі позовної заяви), а також 52 793 411,15 грн., обов'язок по відшкодуванню яких покладається на державу.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09.04.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 30.04.2013 р.

Ухвалами господарського суду Черкаської області від 30.04.2013 р., 21.05.2013 р. та 07.06.2013 р. розгляд справи відкладався до 21.05.2013 р., 07.06.2013 р. та 20.06.2013 р. відповідно.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20.06.2013 р. залучено Державну казначейську службу України в якості співвідповідача, а справу №925/555/13 передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №925/555/13 передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2013 р. справу №925/555/13 прийнято до свого провадження суддею Босим В.П. та призначено її до розгляду на 31.07.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.07.2013 р. розгляд справи відкладено до 02.09.2013 р. у зв'язку із неявкою представників позивача та відповідача 2.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2013 р. розгляд справи відкладено до 16.09.2013 р. та продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2013 р. вирішено розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 16.09.2013 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Босий В.П. (головуючий), судді: Стасюк С.В., Цюкало Ю.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2013 р. справу №925/555/13 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), судді Стасюк С.В., Цюкало Ю.І. та призначено до розгляду на 23.10.2013 р.

23.10.2013 р. від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 193 034 752,19 грн., яка складається із: 7 480 753,45 дол. США (за офіційним курсом на дату подачі цієї заяви), що дорівнює 59 771 220,06 грн.; 7 362 316,65 Євро (за офіційним курсом на дату подачі цієї заяви), що дорівнює 80 470 120,98 грн. та 52 793 411,15 грн. Вказана заява приймається судом до розгляду.

23.10.2013 р. прокуратурою міста Києва подано письмові пояснення, в яких прокурор проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на недоведеність позивачем розміру завданої шкоди.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 23.10.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Цюкало Ю.В. у відрядженні та у зв'язку із великою завантаженістю судді Стасюка С.В. справу №925/555/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), судді Літвінова М.Є., Спичак О.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2013 р. справи прийнято до провадження колегією суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), Літвінова М.Є., Спичак О.М., замінено відповідача 1 - Черкаську митницю його правонаступником - Черкаська митниця Міндоходів, розгляд справи призначено на 04.12.2013 р.

В судове засідання представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується підписом його представника в розписці в повідомленні про перерву від 23.10.2013 р.

Представник відповідача 1 в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судове засідання представник відповідача 2 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №25472377, отриманим його представником 06.11.2013 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 2 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Прокурор в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечувала повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2006 р. між Товариством (замовник) та Компанією GEA Wiegand GmbH (постачальник ) було укладено договір на поставку устаткування та супровідних послуг №VD-75-06-04104 (надалі - «Договір поставки»).

Відповідно до п. 2.1 Договору поставки його предметом є зобов'язання постачальника на поставку замовнику та контроль з введення в експлуатацію встановлення на умовах та протягом визначено строку, визначеного договором, устаткування для виробництва біоетанолу, як основного продукту, та ДСЗРК (дистиляційні сухі зернові розчинні компоненти), та зобов'язання замовника оплатити постачальнику ціну, згідно даного договору.

Згідно умов Договору поставки загальна вартість поставки становить 30 500 000,00 Євро, з них 3 050 000,00 Євро - вартість основного інженірінгу - розробки проектної та технічної документації на завод; 27 450 000,00 Євро - вартість обладнання та послуг, що включені до цієї вартості: шеф - монтаж та контролю за введенням в експлуатацію.

09.04.2010 р. Товариство подало відповідачу 1 документи для митного оформлення частини комплектного об'єкту за Договором поставки вартістю 5 073 855,00 Євро, що підтверджується штампами на вантажно-митних деклараціях (ВМД) позивача №№ 902000011/0/100304 - 902000011/0/100316; №№ 902000011/0/100318 - № 902000011/0/100325.

23.02.2011 р. Черкаською митницею складено акти про проведення митного огляду товарів №№ 902000010/2011/000070 - 902000010/2011/000090 у графі 6.3.4 яких зазначено, що в ході митного огляду встановлено, що вантаж містить складові частини, відомості про які відсутні у специфікації на комплектний об'єкт та описі товарів згідно до даних графи 31 ВМД, що не дає можливість ідентифікувати товар, як такий, що належить до складу комплектного об'єкту, задекларованого за даною ВМД.

28.02.2011 р. відповідачем складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 902000010/1/00008 - 902000010/1/00028.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 р. у справі №2а/2370/3354/2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 р., визнано протиправною бездіяльність службових осіб Черкаської митниці при проведенні розмитнення частини обладнання, що імпортується ТОВ «Корон Агро» згідно зовнішньоекономічного контракту № VD - 75-06-04104 від 20.12.2006 р., визнано нечинними та скасовано картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 28.02.2011 року №902000010/1/00008; №902000010/1/00019; №902000010/1/00018; №902000010/1/00010; №902000010/1/00026; №902000010/1/00024; №902000010/1/00016; №902000010/1/00017; №902000010/1/00021; №902000010/1/00020; № 902000010/1/00025; №902000010/1/00013; №902000010/1/00022; №902000010/1/00009; №902000010/1/00015; №902000010/1/00028; №902000010/1/00023; №902000010/1/00027; №902000010/1/00012; №902000010/1/00011; №902000010/1/00014, скасовано наказ №105 від 11.03.2011 р. Черкаської митниці про призупинення дії ліцензії на право відкриття та експлуатації митного ліцензійного складу ТОВ «Корон Агро» з 14.03.2011 р. по 29.04.2011 р., зобов'язано службових осіб Черкаської митниці вчинити дії щодо митного оформлення частини обладнання, що імпортується ТОВ «Корон Агро» згідно зовнішньоекономічного контракту № VD-75-06-04104 від 20.12.2006 р. вартістю 5 073 855,00 Євро.

25.07.2012 р. Товариством було подано нові вантажно-митні декларації для митного оформлення частини обладнання, що імпортується на підставі Договору поставки вартістю 5 073 855,00 Євро, із декларуванням пільг щодо звільнення від сплати митних платежів.

31.08.2012 р. Черкаською митницею складено картки відмови в прийнятті митних декларацій, поданих Товариством 25.07.2012 р. для митного оформлення спірного товару.

Спір у справі виник у зв'язку із спричиненням позивачу шкоди у розмірі 7 480 753,45 дол. США, 7 362 316,65 Євро та 52 793 411,15 грн., завданих протиправною бездіяльністю відповідача 1, пов'язаною з нерозмитненням частини спірного обладнання.

Зокрема, позивач вказує, що 04.07.2007 р. між Товариством (позичальник) та Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», було укладено кредитний договір №151107К41 (надалі - «Кредитний договорі»).

Пунктом 3.1 Кредитного договору визначено, що банк відкриває позичальникові не відновлювальну мультивалютну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього договору.

Відповідно до п. 3.2.1 Кредитного договору ліміт кредитної лінії: еквівалент 45 900 000,00 Євро, в тому числі:

а) частина кредиту в доларах США в сумі, що еквівалентна 18 140 000,00 Євро використовується на фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом заводу з виробництва біоетанолу;

б) частина кредиту в сумі 27 760 000,00 Євро використовується на фінансування витрат, пов'язаних з придбанням, доставкою та вводом в експлуатацію обладнання для зазначеного заводу.

У зв'язку із неналежним виконанням позивачем зобов'язань з повернення грошових коштів за Кредитним договором рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.2012 р. у справі №5011-34/6604-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 р., стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «КоронАгро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерсес плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіон» на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором № 151107К41 від 04.07.2007 р. станом на 11.07.2012 р. у сумі 13 893 407,91 доларів США, 13 379 978,08 Євро, 27 434 885,74 грн., а також судовий збір у сумі 64 380,00 грн.

Позивач вказує, що станом на 31.01.2013 р. його заборгованість перед Банком за Кредитним договором (за виключенням основного боргу) становить 7 480 753,45 США, 7 362 316,65 Євро та 52 793 411,15 грн. та складається з суми нарахованих процентів за кредитом, суми нарахованої комісії за управління кредитом, пені за прострочення зобов'язань, 3% річних, втрат від інфляції та судових витрат. Вказані грошові кошти, на думку позивача, є збитками, які були завдані внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) держави.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, згідно приписів ст. 56 Конституції України та ст. 1173 Цивільного кодексу України потрібна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру шкоди;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою.

Спеціальна правова конструкція ст. 1173 Цивільного кодексу України на відміну від загальних елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для наявності підстав для стягнення шкоди, виключає такий елемент як наявність вини.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу Державної митної служби України) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих (трьох) елементів цивільна відповідальність не настає.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує на заподіяння йому реальних збитків у розмірі 7 480 753,45 США, 7 362 316,65 Євро та 52 793 411,15 грн. внаслідок неможливості виконання грошового зобов'язання за Кредитним договором, що отримало своє відображення в рішенні господарського суду міста Києва від 30.07.2012 р. у справі №5011-34/6604-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 р.

По-перше суд відзначає, що рішення господарського міста Києва від 30.07.2012 р. у справі №5011-34/6604-2012 присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «КоронАгро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерсес плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіон» на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за кредитним договором № 151107К41 від 04.07.2007 р. станом на 11.07.2012 р. у сумі 13 893 407,91 доларів США, 13 379 978,08 Євро, 27 434 885,74 грн., а також судовий збір у сумі 64 380,00 грн.

Солідарне стягнення грошових коштів означає, що у випадку невиконання позивачем зобов'язань за кредитним договором Банк має право вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерсес плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіон» виконання цих зобов'язань як у солідарних боржників.

Із матеріалів справи вбачається, що як на момент подання даного позову, так і на момент винесення рішення у справі, рішення господарського міста Києва від 30.07.2012 р. у справі №5011-34/6604-2012 не виконане, а грошові кошти у розмірі 13 893 407,91 доларів США, 13 379 978,08 Євро, 27 434 885,74 грн., а також судовий збір у сумі 64 380,00 грн., з жодного із солідарних боржників (в тому числі, і з Товариства) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» не стягнуті.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту виконання Товариством рішення господарського міста Києва від 30.07.2012 р. у справі №5011-34/6604-2012 та понесення витрат на заявлену суму.

По-друге, із довідки ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» №195-04/973 від 07.02.2013 р. вбачається, що станом на 31.01.2013 р. заборгованість Товариства з Кредитним договором в частині суми нарахованих процентів за кредитом становить: 6 311 959,37 дол. США, 6 118 800,56 Євро та 15 388 755,48 грн.; в частині суми заборгованості за комісією з управління кредитом - 4 229 996,70 грн., пеня за прострочення виконання зобов'язань - 13 190 505,24 грн., 3% річних у розмірі: 384 755,06 дол. США, 394 068,19 Євро та 403 124,86 грн.; збитки від інфляції у розмірі 1 632 762,84 грн.

В той же час, заявлена до стягнення позивачем у поданій позовній заяві сума (7 480 753,45 США, 7 362 316,65 Євро та 52 793 411,15 грн.) є відмінною від суми заборгованості, яка підтверджується довідкою ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» №195-04/973 від 07.02.2013 р.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, обґрунтування завданої шкоди розміром нарахованої ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за Кредитним договором є безпідставним, оскільки сума збитків, заявлених до стягнення в позовній заяві, не відповідає розміру заборгованості (за виключенням основного боргу), встановленому довідкою ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» №195-04/973 від 07.02.2013 р.. на яку посилається позивач як на підставу позову.

Стосовно протиправної поведінки та причинно-наслідкового зв'язку суд відзначає наступне.

Як на підставу протиправної поведінки відповідача 1 Товариство вказує на те, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 р. у справі №2а/2370/3354/2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 р., визнано протиправною бездіяльність службових осіб Черкаської митниці при проведенні розмитнення частини обладнання, що імпортується ТОВ «Корон Агро» згідно зовнішньоекономічного контракту № VD - 75-06-04104 від 20.12.2006 р., та зобов'язано службових осіб Черкаської митниці вчинити дії щодо митного оформлення частини обладнання, що імпортується ТОВ «Корон Агро» згідно зовнішньоекономічного контракту № VD-75-06-04104 від 20.12.2006 р. вартістю 5 073 855,00 Євро, яке зазначено у 21 вантажних митних деклараціях від 09.04.2010 р. із застосуванням передбачених пільг в частині звільнення від податку на додану вартість та ввізного мита.

Листом №16-40/2067 від 11.05.2012 р. Черкаська митниця повідомила Товариство про те, що факт визнання карток відмови незаконними згідно постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 р. у справі №2а/2370/3354/2011 не повертає сторони до попереднього стану, а подальше оформлення спірного товару можливе лише шляхом подання нових вантажних митних декларацій з урахуванням висновків суду.

Із матеріалів справи вбачається, що 25.07.2012 р. Товариством було подано нові вантажно-митні декларації для митного оформлення частини обладнання, що імпортується на підставі Договору поставки вартістю 5 073 855,00 Євро, із декларуванням пільг щодо звільнення від сплати митних платежів.

На підставі листа Державної митної служби України №15/1-15.1/1521 від 17.08.2012 р. Черкаською митницею 31.08.2012 р. було відмовлено Товариству в оформленні 21 ватажної митної декларації, поданих 25.07.2012 р.

Твердження позивача про те, що дії відповідача, які полягають у відмові проведення митного оформлення спірних вантажних митних декларацій від 25.07.2012 р., суперечать постанові Черкаського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 р. у справі №2а/2370/3354/2011 є безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи вказаною постановою зобов'язано службових осіб Черкаської митниці вчинити дії щодо митного оформлення частини обладнання, що імпортується ТОВ «Корон Агро» згідно зовнішньоекономічного контракту № VD-75-06-04104 від 20.12.2006 р. вартістю 5 073 855,00 Євро, яке зазначено у 21 вантажних митних деклараціях від 09.04.2010 р. із застосуванням передбачених пільг в частині звільнення від податку на додану вартість та ввізного мита.

Тобто, внаслідок неправомірної бездіяльності службових осіб Черкаської митниці при проведенні розмитнення частини обладнання, що імпортувалося Товариством згідно Договору поставки, відповідача 1 було зобов'язано вчинити дії щодо митного оформлення такого товару.

При цьому, вказаним рішенням Черкаського окружного адміністративного суду було зобов'язано Черкаську митницю вчинити дії щодо митного оформлення частини обладнання, яке зазначено саме у вантажних митних деклараціях, поданих Товариством до Черкаської митниці 09.04.2010 р.

Згідно з ч. 1 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Частиною 12 статті 264 Митного кодексу України визначено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Відповідно до п. 6.6 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 25.05.2005 р. №314, (чинного, на момент прийняття судових рішень адміністративними судами) у разі надання митним органом відмови в митному оформленні товарів реєстраційний номер ВМД, за якою було відмовлено в митному оформленні, не може бути присвоєний іншій ВМД. При повторному наданні для митного оформлення ВМД на товари, за якими було надано Картку відмови, реквізити цієї Картки відмови наводяться у ВМД згідно з Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації.

Таким чином, вантажні митні декларації від 09.04.2010 р. підлягали анулюванню, а Товариству належало здійснити передекларування товару, що імпортувався за Договором поставки.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що встановлена постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 р. у справі №2а/2370/3354/2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 р., неправомірній дій (бездіяльності) службових осіб Черкаської митниці при проведенні розмитнення частини обладнання, що імпортувалося Товариством, стосувалася виключно випадку подання позивачем митних декларацій від 09.04.2010 р.

При цьому, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього державного органу, що має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять, а позивачем належними та допустимими доказами не доведено як факту оскарження в судовому порядку карток відмови від 31.08.2012 р. в прийнятті митних декларацій, поданих Товариством для митного контролю та митного оформлення товарів 25.07.2012 р., так і факту визнання таких дій Черкаської митниці неправомірними у встановленому законом порядку.

Крім того, відмова митного органу у митному оформленні не перешкоджала здійсненню Товариством митного оформлення товарів із нарахуванням та сплатою митних платежів з наступним вирішенням питання відповідно до положень законодавства про повернення сплачених коштів з державного бюджету, або, враховуючи, що сплаті підлягало лише ПДВ, шляхом збільшення податкового кредиту в наступних податкових періодах.

Відтак, позивачем не доведено існування ні наявності шкоди (саме у розмірі нарахованої ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за Кредитним договором), ні факту неправомірних дій відповідача 1, ні причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою держави та наявністю шкоди позивача, ні доведено розміру понесеної шкоди.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог з викладених у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «КоронАгро» правових підстав необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КоронАгро» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.2013 р.

Головуючий суддя В.П. Босий

Судді М.Є. Літвінова

О.М. Спичак