Ухвала суду № 36134802, 05.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року м. Київ К/800/43922/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року

у справі № 1570/6821/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєлтранс»

до Державної податкової інспекції у Біляївському районі

Одеської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бєлтранс» (надалі також - «ТОВ «Бєлтранс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області ДПС (надалі також - «ДПІ») про скасування податкових повідомлень-рішень від 7 вересня 2012 року № 0006972200 і № 0006962200 та від 27 квітня 2012 року № 0000222205.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєлтранс» задоволено, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєлтранс» задоволено у повному обсязі: податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області державної податкової служби від 7 вересня 2012 року № 0006972200 і № 0006962200 та від 27 квітня 2012 року № 0000222205 скасовано.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов'язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 11 квітня 2012 року № 295/22/37260797, рішеннях Державної податкової служби в Одеській області від 13 липня 2012 року № 18503/10-2007 10477/2-3/37050612 та Державної податкової служби України від 22 серпня 2012 року №696/0/61-12/10-2415 (винесені за результатами розгляду скарг позивача) про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в результаті чого занижено податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 112238 грн.), підпунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (внаслідок чого завищено податковий кредит на 89790 грн.) та пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (надалі також - «Положення про ведення касових операцій).

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, на думку податкового органу, порушення позивачем пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій полягало у перевищені понадлімітних залишків готівки в касі підприємства на загальну суму 71811,54 грн., з огляду на те, що видача готівки з каси підприємства на підставі відомості на виплату грошей від 27 липня 2011 року № НЗП-000011 та видаткового касового ордеру від 12 грудня 2011 року № 26, в порушення вимог пункту 3.5. Положення про ведення касових операцій, не підтверджена підписом одержувача. Разом з тим, в судовому процесі встановлено, що вищенаведені первинні документи місять підписи одержувачів готівкових коштів (а.с. 96-98). Відтак, вірним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність факту перевищення позивачем понадлімітних залишків готівки в касі, таким чином, і обґрунтованим є судове рішення про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 квітня 2012 року № 0000222205.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 7 вересня 2012 року № 0006972200 і № 0006962200, які прийняті податковим органом на підставі зроблених висновків про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, з огляду на те, що ТОВ «Бєлтранс» до складу валових витрат та податкового кредиту були віднесені суми по придбанню товару без підтвердження первинними документами (видатковими накладними, актами виконаних робіт) та неналежним чином оформленими первинними документами, які не підтверджують зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Бєлтранс» колегія суддів звертає увагу на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Бєлтранс» в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 7 вересня 2012 року № 0006972200 і № 0006962200, суд апеляційної інстанції виходив із того, що доводи ДПІ на підставі яких сформовані висновки про порушення податкового законодавства позивачем під час оформлення фінансово-господарських операцій з ПП «Ново-ком» та ПП «Інвест пром» не знаходять свого підтвердження, оскільки за змістом частини 2 статті 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язок зазначення в первинних документах ідентифікуючих ознак осіб, які безпосередньо видають та отримують товар не передбачений; акт перевірки позивача не містить обставин, за яких податкова накладна від 31 березня 2011 року № 1119, виписана ПП «Інвест пром», визнана податковим органом недійсною; висновок податкового органу про безтоварність операцій позивача з ПП «Ново-ком» та ПП «Інвест пром» є необґрунтованим у зв'язку з тим, що на кінець 2011 року, після спливу значного часу з моменту виконання зобов'язань на підставі укладених договорів, у зазначених контрагентів були відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємства не знаходилися за податковою адресою, не виконували обов'язки зі сплати податків та безпідставно завищували податкові зобов'язання.

Так, колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кредиту України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, до складу податкового кредиту та валових витрат можуть бути віднесені суми податку та витрати сплачені за реально отриманими послугами, разом з тим, висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства з огляду на відсутність реального здійснення господарських операцій, ґрунтуються на обставинах (відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, не знаходження за податковою адресою, не виконання обов'язків зі сплати податків), які виникли вже після виконання зобов'язань за укладеними договорами.

Разом з тим, відповідачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено факту неможливості виконання господарських операцій суб'єктами господарювання (ПП «Ново-ком» та ПП «Інвест пром») на момент виконання зобов'язань за укладеними з позивачем договорами у лютому та березні 2011 року.

Колегія суддів звертає увагу й на те, що за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Згідно положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.»

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалене по справі рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

За правилами частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року у справі № 1570/6821/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко