Ухвала суду № 36134747, 13.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2013 р. м. Київ К-40869/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря Гончарук І.Ю.

представників позивача Чернецького О.Я.,

Шепеля В.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 по справі №2а-348/10/2670 за позовом Дочірнього підприємства «ІТЕРА ТРЕЙД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010, позовні вимоги Дочірнього підприємства «ІТЕРА ТРЕЙД» (далі-ДП «ІТЕРА ТРЕЙД», позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі-ДПІ у Печерському районі м.Києва, відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.11.2009 №0002762230/2, від 21.01.2010 №0002762230/3.

Рішення судів мотивовано правомірності формування позивачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями, як такими, що пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Печерському районі м. Києва 15.12.2010 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 14.01.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст.295, 298 Господарського кодексу України, ч. 4, 5 ст. 11, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №187/22-3/32708595 від 11.06.2009, складеного за результатом планової виїзної перевірки ДП «ІТЕРА ТРЕЙД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 06.11.2009 №0002762230/2, від 21.01.2010 №0002762230/3 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 157364,00грн., у тому числі 104909,00грн. основного платежу та 52455,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок неправомірного формування податкового кредиту за агентськими договорами, як такими, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Для цілей податкового обліку господарська діяльність п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначена як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За змістом правового регулювання законодавець дозволяє включати до валових витрат і тим самим зменшувати об'єкт оподаткування, а відтак і податкові зобов'язання, будь-які витрати виробництва і обігу, які пов'язані з власною господарською діяльністю платника податку, тобто виправдані цілями господарської діяльності -отримання доходу.

З використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що за спірними договорами до обов'язків агентів відноситься контроль за виконанням цих договорів; сприяння у здійсненні розрахунків з боку споживачів природного газу або покупців балонів, а також у погашенні ними заборгованості за поставлений природний газ або продані балони; організація роботи із оформлення та узгодження реєстрів із зазначенням планованого місячного обсягу споживання природного газу або із узгодження ДП «ПЕРА ТРЕЙД» та покупцями кількості балонів, що передаються; забезпечення передачі по закінченні звітного місяця оригіналів актів фактичного споживання природного газу між споживачами й газорозподільними підприємствами ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України»; забезпечення роботи із оформлення споживачами й передачі ДП «ІТЕРА ТРЕЙД» оригіналів актів приймання-передачі природного газу за звітний місяць між споживачами природного газу й ДП «ІТЕРА ТРЕЙД» або оригіналів актів приймання-передачі балонів; забезпечення збору й передачі ДП «ІТЕРА ТРЕЙД» документів, що підтверджують виконання договірних зобов'язань із постачання природного газу або продажу балонів та розрахунків за них.

Також до функцій агентів за договорами віднесено отримання заявок від споживачів із зазначенням обсягу природного газу, який потрібний саме у цьому місяці споживання; забезпечення оформлення за участю постачальника, споживача та газотранспортної організації реєстрів розподілу природного газу на місяць; контроль своєчасності розрахунків споживачів; забезпечення оформлення актів фактичного споживання й актів приймання- передачі природного газу.

Крім того, судом встановлено, що факт вчинення спірних господарських операцій підтверджено первинними документами, а саме, актами наданих послуг, платіжними документами, податковими накладними.

Отже за встановлених обставин, та враховуючи, що нормами чинного законодавства не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій, висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність визначення позивачеві податкових зобов'язань є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв