Ухвала суду № 36134703, 05.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/31050/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Енергосервіс" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Енергосервіс" (далі - ТОВ "Миколаїв-Енергосервіс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (далі - ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року позов ТОВ "Миколаїв-Енергосервіс" задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року та відмовити ТОВ "Миколаїв-Енергосервіс" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ "Миколаїв-Енергосервіс" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" за липень, листопад 2009 року. За результатами перевірки складено акт від 29 жовтня 2010 року №3776/232-00/35889731.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Миколаїв-Енергосервіс" вимог ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5., п. 7.7. пп. 7.7.1. Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 11139, 00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, 08 листопада 2010 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення-рішення №0002282301/0, яким ТОВ "Миколаїв-Енергосервіс" збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 11139, 00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 5569, 50 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Миколаїв-Енергосервіс" та ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" був укладений договір від 01 липня 2009 року, згідно якого ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" на замовлення ТОВ "Миколаїв-Енергосервіс" здійснювало розробку проекту внутрішнього енергопостачання та договір від 06 листопада 2009 року, за яким ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" здійснювало отримання проектно-технічних умов на збільшення потужності. Виконання договору підтверджується актами приймання-здачі робіт.

Відповідно до пп. 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно вимог ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість" - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що на момент перевірки ТОВ "Миколаїв-Енергосервіс" мало всі податкові накладні, видані ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" за договорами, що відображено в акті перевірки. Податкові накладні, видаткові накладні платіжні доручення, свідчать про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своєму безпосередньому постачальнику, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість.

Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що висновки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про порушення ТОВ "Миколаїв-Енергосервіс" вимог Закону України "Про податок на додану вартість" ґрунтуються не на встановлених порушеннях податкового законодавства, а на наявності серед його контрагентів ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп", яке, згідно інформації ДПА у Миколаївській області, має ознаки фіктивності, з огляду на те, що засновник і директор підприємства надав пояснення про непричетність до господарської діяльності товариства і перевіркою якого встановлено відсутність ресурсів для ведення підприємницької діяльності.

Згідно ст. 204 Цивільного Кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.234 Цивільного Кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно ст. 207 Господарського Кодексу України господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що висновки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва викладені в акті перевірки ґрунтуються на припущеннях щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів між позивачем та ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" та не спрямування господарських операцій на реальне настання правових наслідків, але такі висновки не підкріплені належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Миколаїв-Енергосервіс".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров