Ухвала суду № 36134693, 05.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/32374/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року у справі за позовом Малого приватного підприємства "Риф" до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИЛА

Мале приватне підприємство "Риф" (далі - МПП "Риф") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області (далі - ДПІ в м. Лисичанську) в якому просить визнати дії протиправними.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року позов МПП "Риф" задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ в м. Лисичанську залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ в м. Лисичанську подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити МПП "Риф" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ в м. Лисичанську проведена документальна позапланова виїзна перевірка МПП "Риф" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 31.11.2008 року по взаємовідносинам з ПП „26 Елемент". За результатами перевірки складений акт від 25.11.2011 року №103/23-30824795.

Перевіркою встановлені порушення МПП "Риф" пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на 350739, 00 грн.; пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 315304, 00 грн.; пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 103965, 00 грн.

Крім того, відповідач з посиланням на ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України прийшов до висновку про нікчемність правочинів, укладених між МПП „Риф" та ПП „26 Елемент" та по ланцюгу постачання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.01.2007 року МПП „Риф" укладений договір купівлі-продажу № 03/01-1 з ПП „26 Елемент", за умовам якого позивач придбаває у ПП „26 Елемент" продукцію для виготовлення формових РТІ. Крім того, 03.10.2008 року МПП „Риф" укладений договір купівлі-продажу №77 з ПП „26 Елемент", за умовам якого позивач придбаває у ПП „26 Елемент" товар, вартість, кількість, асортимент та якість якого визначається у рахунках-фактурах. Виконання, товарність та реальність зазначених договорів підтверджена матеріалами справи.

Щодо порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Частиною 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності МПП „Риф" є виробництво гумових виробів. Витрати позивача з придбання гумової суміші та інших товарів у ПП „26 Елемент" у 2008 року є валовими витратами, оскільки ці витрати здійснені для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Крім цього, ці витрати повністю підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Стаття 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановлені ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що первинні документи по зазначених вище договорах відповідають вимогам визначених ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а отже висновку податкового органу про відсутність об'єкту оподаткування є помилковими.

Щодо порушення позивачем вимог Закону України „Про податок на додану вартість", судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що витрати позивача з придбання товару у ПП „26 Елемент" є такими, що придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що податкові накладні, видані ПП „26 Елемент" позивачу, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що в даному випадку сума сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковими накладними, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що висновки податкового органу про нікчемність угод, викладені в акті перевірки, є безпідставними та такими, що суперечать діючому законодавству.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог МПП "Риф".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров