Ухвала суду № 36134685, 21.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2013 р. м. Київ К/800/43738/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року

у справі № 816/722/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оржицький цукровий завод»

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

Державної податкової служби

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокар-777»

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оржицький цукровий завод» (далі - ТОВ «Оржицький цукровий завод», позивач) звернулось до суду з позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Лубенська ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 вересня 2012 року № 0000062301, № 0000082301 та № 0000072301 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 588 297,50 грн., в тому числі за основним платежем - 470 638,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 117 659,50 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оржицький цукровий завод» до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокар-777» про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 20 вересня 2012 року № 0000062301 та №0000082301; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 20 вересня 2012 року № 0000072301 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 588 297,50 грн., в тому числі за основним платежем 470 638,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 117 659,50 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року апеляційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року по справі № 816/722/13-а - без змін.

Лубенська об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Оржицький цукровий завод».

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток і зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 20 вересня 2012 року № 0000062301 (визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 295134, 00 грн.), № 0000082301 (зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість 560650 грн.) та № 0000072301 (визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 628100,00 грн., в тому числі 502480 грн. за основним платежем, 125620 грн. - штрафними санкціями; оскаржується ТОВ «Оржицький цукровий завод» в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 588 297,50 грн., в тому числі за основним платежем - 470 638,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 117 659,50 грн.), з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 6 серпня 2012 року № 249/22-50/35635242 (том 1, а.с.16-38), про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138; підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139; підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (надалі також - «ПК України»), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 076 560 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 136 627 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 1 939 933 грн.; пункту 180.2 статті 180 пункту 198.3 статті 198 пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 502 480 грн. в тому числі: за вересень 2011 року - 301 796 грн., жовтень 2011 року - 64 933 грн., листопад 2011 року - 103 936 грн., березень 2012 року - 31 842 грн.; пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 560 650 грн. за січень 2012 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Баварія-Ф» та ТОВ «Автокар-777».

Наведені в акті обставини було розцінено відповідачем як доказ складення платником пакету документів для отримання необґрунтованої податкової вигоди, позаяк застосований позивачем механізм господарсько-правових правовідносин з ПП «Баварія-Ф» та ТОВ «Автокар-777» створює лише видимість товарообігу та руху грошових коштів без реальних економічних змін майнового стану у процесі здійснення фактичної господарської діяльності.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пункту 138.11 цієї статі, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5; підпунктів 138.10.5; 138.10.6 пункту 138.10, пункт 138.11, 138.12 цієї статті, пункт 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статі та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1 9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Оржицький цукровий завод», дотримались правових позицій, що висловлені Верховним Ссудом України в постановах від 21 січня 2011 року (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 14367304) та від 27 березня 2012 року (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 24068062) та надав вірну оцінку обставинам реального здійснення господарських операцій.

Так, на підставі доказів, що містяться у справі: договору поставки товарно-матеріальних цінностей (диференціал ДС-12) від 1 вересня 2011 року (том 1 а.с. 104-106), укладеного між позивачем та ПП «Баварія-Ф»; податкової накладної від 7 вересня 2011 року № 102 (том 1 а.с. 108); накладної від 27 вересня 2011 року № РН-2709-17 (том 1 а.с. 107); рахунку-фактури від 16 серпня 2011 року №СФ-16082 (том 2 а.с. 234); товарно-транспортної накладної № 84 від 27 вересня 2011 (том 2 а.с. 233); платіжного доручення від 7 вересня 2011 року № 3383 та банківської виписки (том 2 а.с. 235-236); витягу із журналу видачі довіреностей (том 2 а.с. 237); прибуткового ордеру № 2709-17 (том 1 а.с. 107); вимоги від 6 жовтня 2011 року № 3239 (том 1 а.с. 109); акту використання у виробничих цілях від 31 жовтня 2011 року (том 1 а.с. 110); паспорту технічного стану похилого дифузійного апарату ДС-12 /Польща/ (апарат №1) (том 2 а.с. 226-228); технічно-експлуатаційної документації на диффузор безперервної дії № DTR-208/70 (том 2 а.с. 229-230); договору № 05101-65 від 10 травня 2011 року, укладеного між ТОВ «Оржицький цукровий завод» та ПП «Теплоенергоремонт», кошторису-специфікації № 1 на виконання допомоги при ремонті, пуску та наладці дифузійних апаратів ДС-12 /Польща/ (том 2 а.с. 231-232); договору про надання послуг по перевезенню цукрових буряків від 6 вересня 2011 року № АК-75 (том 1 а.с. 68), укладеного між ТОВ «Оржицький цукровий завод» (замовник) та ТОВ «Автокар-777» (перевізник); податкових накладних (том 1 а.с. 85-101); актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та звітів проходки автотранспорту (том 1 а.с. 79-84, том 4 а.с. 203-233); товарно-транспортних накладних (том 1 а.с. 69-78, том 3 а.с. 52-134); банківських виписок та акт звіряння взаємних розрахунків (том 1 а.с. 102-103, том 2 а.с. 154-170); витягу із автоматизованої системи прийомки буряка (том. 2 а.с. 195-197); договори на приймання, переробку цукрових буряків та видачу готової та побічної продукції, укладені між ТОВ «Оржицький цукровий завод» та Приватною агрофірмою «Подоляка», ТОВ «Повстинагроальянс», ФОП ОСОБА_4, СТОВ «Агрофірма «Куйбишево», СТОВ «Ульяновське», договори на переробку цукрових буряків врожаю 2011 року, укладені між ТОВ «Оржицький цукровий завод» та ФГ «Агрос», СФГ «Діброва», СФГ «РОД», ТОВ «Мрія», СФГ «Григорій», СФГ «Мередіан», ПП «Великобагачанський комбікормовий завод», Веселоподільською ДСС, ПАФ «Україна», ТОВ «Агріс», СВК «Перемога», ДП «Дослідне господарство імені 9 січня НААНУ», СТОВ Агрофірма «Оржицька», СФГ «Каміла», ТОВ «Сенча» (том 2 а.с. 114-153); актів приймання-передачі наданих послуг (том 2 а.с. 171-194); договору перевезення вантажу № АК-102 від 15 вересня 2011 року, укладеного між ТОВ «Автокар-777» та ПП «Тісона», актів надання послуг, податкових накладнихі, виписки по рахунку (том 3 а.с. 229-251, том 4 а.с. 1-79), оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій зробили юридично правильний висновок про підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП «Баварія-Ф» і ТОВ «Автокар-777».

Щодо посилань податкового органу в касаційній скарзі на встановлені в акті перевірки обставини відсутності контрагента позивача ПП «Баварія-Ф» за податковою адресою, невиконання ним податкових зобов'язань та неможливості здійснення вказаним контрагентом послуг з поставки з огляду на відсутність у останнього основних фондів і трудових ресурсів як на доказ відсутності реального характеру у даних господарських операцій, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Разом з тим, не знаходять свого підтвердження доводи відповідача про те, що оформлення ПП «Автокар-777» товарно-транспортних накладних відбувалось з недоліками (без зазначення зазначення прізвищ, імені та по-батькові осіб, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції; без зазначення номеру, що не дає ідентифікувати транспортний засіб, який брав участь у здійсненні господарської операції; без зазначення відомостей про вантаж, що не дає змогу визначити кількість перевезеного вантажу) та відсутність у контрагента необхідних трудових ресурсів для здійснення послуг з перевезення, свідчить про те, що позивачем отримано необґрунтовану податкову вигоду, з огляду на наступне.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю та мали місце.

З метою виконання договірних зобов'язань по перевезенню цукрових буряків ТОВ «Автокар-777» було залучено перевізника - ПП «Тісона», що обумовлює зазначення у товарно-траспортних накладних осіб, що не є працівниками контрагента позивача. Наявні у матеріалах справи копії прийомних накладних містять інформацію про: кількість товару; осіб, що здійснювали перевезення; номери транспортного засобу. Крім того, фактичне здійснення вказаних господарських операцій підтверджується первинними документами, які свідчать про те, що відбулись зміни у активах, власному капіталі та зобов'язаннях позивача.

Згідно положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, Лубенською об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційні скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко