Ухвала суду № 36134532, 25.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2013 р. м. Київ К-42817/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Муравйова О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2010

у справі № 2а-11498/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп - 2"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2010, позов задоволено повність.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 12.08.2012 № 0000380700/0 та від 09.09.2010 № 0000380700/1 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 10660, 00 грн.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 та п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97 та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2012 № 0000380700/0 бюджетного відшкодування за декларацією з податку на додану вартість за червень 2010 на загальну суму 10660, 00 грн. слугували висновки документальної невиїзної перевірки, викладені в акті від 06.08.2010 № 8099/07-0/32335239, про порушення вимог п.п. 7.7.1 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 та недотримання вимог п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягали у тому, що позивач неправомірно заявив до бюджетного відшкодування податок на додану вартість у червні 2010 року, від'ємне значення за яким виникло у квітні 2010 року.

Податковий орган виходить з того, що позивач мав право отримати бюджетне відшкодування у травні 2010 року в сумі, фактично сплаченій у попередніх податкових періодах постачальникам товарів. Оскільки позивач таким правом не скористався, вважається, що він добровільно відмовився від бюджетного відшкодування і така сума підлягає лише зарахуванню в податкових деклараціях у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів, зокрема, платіжних доручень, факт сплати позивачем податку на додану вартість у сумі 10660, 00 грн., що не заперечується податковим органом, суд касаційної інстанції знаходить правильним висновок про протиправність позбавлення платника права на бюджетне відшкодування, заявлене у періоді після того, в якому воно виникло.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначався п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції, яка діяла на час виникнення у платника податку від'ємного значення та права на отримання бюджетного відшкодування.

Сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітний податковий період розраховується між сумою податкового зобов'язання такого періоду та сумою податкового кредиту такого періоду (абз. 1. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (абз. 3 п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (п.п.«а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п. «б» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону) .

З аналізу норм Закону випливає, що правило переносу від'ємного значення попереднього звітного періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг), незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів придбано товар та сформовано податковий кредит. При цьому законом не передбачено, що у разі, коли платник податку не заявив у звітному податковому періоді, в якому виникло право отримати бюджетне відшкодування, податок на додану вартість до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у банку, таке право втрачається чи обмежується певним способом (зарахуванням у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах).

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.В. Муравйов