Ухвала суду № 36134531, 25.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/38061/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Муравйова О.В.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представників позивача Гвоздія В.А., Мисник Н.В.

представника відповідача Колодяжної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012

у справі № 2а-1348/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІБСО»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м.Києва від 03.01.2012 № 0000042305 та № 0000032305.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 03.01.2012 № 0000042305 грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 2486096,00 грн., в т.ч. 1989525 грн. основного платежу та 497381 грн. штрафних санкцій, та за податковим повідомленням-рішенням № 0000032305 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 2535260,00 грн., в т.ч. 1028208 грн. основного платежу та 507052 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, викладені в акті від 21.12.2011 № 8986/23-522-31988668, про порушення вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивач не має права на валові витрати та податковий кредит, сформовані за операціями з придбання у ТОВ «ВКП «ТРЕЙД-ЦЕНТР», ТОВ «ФІНПРОМ ГРУП», ТОВ «БУДЄВРОСТАНДАРТ», ТОВ «КОМПАНІЯ «КИЇВСПЕПРОМТОРГ», ТОВ «БКК «Інтермарр», ТОВ «ДОН-СНЕК» інформаційно-консультаційних послуг, послуг з впровадження мережевого маркетингу, оскільки такі операції передбачені нікчемними правочинами, що не мали реального характеру.

Така позиція податкового органу обґрунтована непричетністю фізичних осіб -директорів підприємств: ТОВ «ВКП «ТРЕЙД-ЦЕНТР, ТОВ «ФІНПРОМ ГРУП», ТОВ «БУДЄВРОСТАНДАРТ», ТОВ «КОМПАНІЯ «КИЇВСПЕПРОМТОРГ» до створення таких підприємств та їх фінансово-господарської діяльності, про що свідчать пояснення вказаних фізичних осіб у протоколі допитів свідків. Посилаючись на дані «Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій з податку на додану вартість», податковий орган вказує, що між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ «ВКП «ТРЕЙД-ЦЕНТР», ТОВ «БКК «Інтермарр», ТОВ «ДОН-СНЕК» існують розбіжності, а саме: ТОВ «ВКП «ТРЕЙД-ЦЕНТР» не відображено взаємовідносин з позивачем за березень, квітень, травень 2010 року; ТОВ «БКК «Інтермарр» не відображено взаємовідносин з позивачем за жовтень, листопад, грудень 2010 року; ТОВ «ДОН-СНЕК» не відображено взаємовідносин з позивачем за серпень 2010 року. Свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «ФІНПРОМ ГРУП» анульоване 05.11.2010, - ТОВ «БУДЄВРОСТАНДАРТ» - 09.04.2010, - ТОВ «БКК «Інтермарр» - 02.12.2011, - ТОВ «ДОН-СНЕК» - 23.05.2011.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання робіт та послуг, що призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків (покупця), здійснення такої операції у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог Законів при формуванні валових витрат та податкового кредиту, останній не може бути позбавлений такого права.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами, які на час вчинення операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебували на обліку в податковому органі, в т.ч. як платники податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємств, здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за порушення такими контрагентами правил ведення фінансово-господарської діяльності. У разі, коли вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними суб'єктами господарювання, з якими постачальник мав певні господарські відносини, порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного здійснення господарських операцій, в результаті чого встановлено, що господарські операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку (договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними).

Встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі, порушеній щодо осіб, причетних до створення підприємств (постачальників), не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є достатнім доказом допущення суб'єктом господарювання (покупця) чи відсутності з боку останнього певного порушення і може оцінюватися адміністративним судом у сукупності лише з іншими допустимими доказами. До того ж докази мають бути належними, тобто такими, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України), у даному випадку яким є обставини щодо реального вчинення позивачем господарських операцій та дотримання ним вимог законів при формуванні валових витрат та податкового кредиту за такими операціями.

Зважаючи на відсутність підстав для висновку про порушення судами норм матеріального та процесуального права, надану судами правову оцінку встановленим обставинам, касаційна скарга, яка не містить посилань на достатні та допустимі докази, які б поставили під сумнів правильність встановлених судами обставин та їх оцінки, залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.В. Муравйов