Ухвала суду № 36134515, 25.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2013 р. м. Київ К-42966/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Муравйова О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010

у справі № 2-а-6160/10/2070

за позовом Приватного підприємства «Хім -Синтез»

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області від 09.11.2009 № 0000932310/0, № 0000942310/0, від 07.12.2009 № 0000932310/1, № 0000942310/1, від 12.02.2010 № 0000932310/2, № 0000942310/2, від 22.04.2010 № 0000932310/3, № 0000942310/3 та № 0000182310/3.

Державна податкова інспекція у Зміївському районі Харківської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Зміївському районі Харківської області у період з 05.10.2009 по 16.10.2009 здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 30.06.2009.

За результатами перевірки складно акт від 28.10.2009 № 1329/23/33872490, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.04.2010 № 0000932310/0 та № 0000942310/0 про визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Підставою для визначення за податковими повідомленнями-рішеннями від 09.11.2009 № 0000932310/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 45819, 00 грн., в тому числі: 30546, 00 грн. основного платежу та 15237, 00 грн. штрафних санкцій, та від 22.04.2010 № 0000942310/0 - з податку на додану вартість в сумі 31710, 00 грн., в тому числі: 21140, 00 грн. основного платежу та 10570, 00 грн. штрафних санкцій, слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п. 5.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягали у неправомірному віднесенні до складу валових витрат та податкового кредиту відповідно витрат та податку на додану вартість за операціями з придбання у ТОВ «Технопромлюкс», у ТОВ «Феррос-Д» та у ТОВ «Прім Енергобуд» товарів хімічної промисловості (сода каустична, хлорне вапно) та консалтингових послуг.

За результатами адміністративного оскарження винесено податкові повідомлення-рішення від 07.12.2009 № 0000932310/1 та № 0000942310/1, від 12.02.2010 № 0000932310/2 та № 0000942310/2, від 22.04.2010 № 0000932310/3, № 0000942310/3 та № 0000182310/3.

Позиція податкового органу полягає у тому, що у позивача відсутнє право на валові витрати та податковий кредит за вказаними вище господарськими операціями, оскільки вони вчинені за нікчемними правочинами, що не мали реального характеру, та без мети досягнення економічного ефекту. Ці висновки обґрунтовані такими обставинами: ліквідація з причин банкрутства ТОВ «Технопромлюкс» та ТОВ «Феррос-Д» після вчинення господарських операцій; пояснення директора ТОВ «Прім Енергобуд» ОСОБА_2 про відсутність будь-яких взаємовідносин з позивачем, в тому числі щодо надання консалтингових послуг.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередній інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі, що мають значення для правильного вирішення справи, правильно визначивши предмет доказування у даній справі, та надали їм правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню до спірних відносин.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку за операціями з придбання товарів (послуг) необхідно застосовувати положення п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування валових витрат та податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання робіт та послуг, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог вказаних норм Законів, підстави для позбавлення його права на валові витрати та податковий кредит відсутні.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законів, яке б позбавляло його права на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

В результаті дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем товарів та послуг судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів (договорів поставки, договорів про надання консалтингових послуг, платіжних доручень та розрахункових документів та актів виконаних робіт) достовірно встановлено, що такі документи відповідають дійсності, складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV, операції мали реальний характер і здійснені у межах господарської діяльності, товари хімічної промисловості та консалтингові послуги придбані з метою використання у господарській діяльності.

Визнання контрагентів позивача судом банкрутами чи їх ліквідація після вчинення господарських операцій не є підставою для висновку про нікчемність правочинів, вчинених такими особами, відомості щодо реєстрації яких містилися в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та які перебували на обліку в податковому органі платниками податків, в тому числі як платники податку на додану вартість, та відповідно, підставою для позбавлення первинних документів правового значення.

Платник податків (покупець товарів (послуг) не має обов'язку здійснювати контроль щодо подальшої фінансово-господарської діяльності підприємств, з якими мав господарські відносини, і зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит через банкрутство чи ліквідацію таких контрагентів.

Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на поясненнях директора ТОВ «Прім Енергобуд» ОСОБА_2 від 23.10.2009 про його вихід зі складу засновників підприємства на підставі складеної в присутності приватного нотаріуса ОСОБА_3 відповідної заяви від 21.01.2008 і тверджень, що з 21.01.2008 він не здійснював жодної фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ «Прім Енергобуд».

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з відповіддю ДПІ у Московському районі м. Харкова від 20.10.2009 на запит ДПІ у Зміївському районі Харківської області від 15.10.2009 № 1010/7/23-056 на момент укладення договору від 15.05.2008 № 1505-8/К про надання консалтингових послуг та акту виконаних робіт від 27.06.2008 ОСОБА_2 значився як керівник підприємства.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо необхідності скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на відсутність порушень з боку ПП «Хім-Синтез» при віднесенні до складу валових витрат та податкового кредиту відповідно витрат та податку на додану вартість за операціями з придбання у ТОВ «Технопромлюкс», у ТОВ «Феррос-Д» та у ТОВ «Прім Енергобуд» товарів хімічної промисловості та консалтингових послуг.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, а доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.В. Муравйов