Постанова № 36134447, 09.12.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/8261/13-а

09.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кобаля М.І.,

суддів Кондрак Н.Й. ,

Воробйової С.О.

секретар судового засідання Чумаченко Н.Г.

за участю сторін:

позивач, - ОСОБА_2 - паспорт серії НОМЕР_1, виданий Красноперекопським МРВ ГУ МВС України в Криму від 29.06.1996 року,

представник відповідача, Кримської митниці Міністерства доходів і зборів України- Лук'янець Олена Юріївна, довіреність № 05-05/3534 від 06.11.13,

розглянувши апеляційну скаргу Кримської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М. ) від 24.10.13 у справі № 801/8261/13-а

за позовом ОСОБА_2 АДРЕСА_1

до Кримської митниці Міністерства доходів і зборів України (вул.Мальченко, буд.22,Аерофлотський,Сімферополь, місто, Автономна Республіка Крим,95491)

про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Кримської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2013 позов ОСОБА_2 до Кримської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення, - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Кримської митниці №536-к від 08.07.2013 року про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади старшого інспектора митного посту "Красноперекопськ" Кримської митниці 22.07.2013 року відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України в зв'язку з реорганізацією.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора митного поста "Красноперекопськ" Кримської митниці Міндоходів.

Стягнуто з Кримської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.07.2013 року по 24.10.2013 року в розмірі 14773,56 грн.

Стягнуто з Кримської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, відповідач, посилаючись, зокрема, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2013 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В ході апеляційного розгляду справи представник відповідача наполягала на задоволенні апеляційної скарги, представник позивача заперечувала проти цього, зазначивши, що суд першої інстанції виніс обґрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, правову позицію осіб, які брали участь в ході апеляційного розгляду справи, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи що наказом Кримської митниці від 08.07.2013 року №536-к було звільнено ОСОБА_2, старшого інспектора митного поста "Красноперекопськ" Кримської митниці, із займаної посади 22.07.2013 року відповідно до п.1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України у зв'язку з реорганізацією(а.с.25).

Будучи не згодним з прийнятими суб'єктом владних повноважень наказом, зазначаючи позивач, скориставшись правом захисту порушеного права суб'єктом владних повноважень у публічно-правових відносинах, оскаржив до суду прийняте рішення, що має безпосередній вплив на обсяг її прав та обов'язків.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості заявлених позивачем вимог, дійшовши висновку що звільнення позивача було проведено з порушенням закону, внаслідок чого оскаржуваний наказ має бути визнаний протиправним скасованим, а позивач відповідно підлягає поновленню на посаді старшого інспектора.

З наведеними висновкам суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки оскільки вважає їх правильними, заснованими на фактичних обставинах і вимогах законів, що регулює дані правовідносини.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та надаючи оцінку спірним відносинам колегія суддів виходить з наступного.

Правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки, порядок і умови проходження служби в митних органах України визначені, зокрема, Митним кодексом України, Законом України "Про державну службу України".

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу України" державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України.

Позивач, як державний службовець, була звільнена з державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, відповідно до якого, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому приписами статті 42 Кодексу законів про працю України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною другої тієї ж норми встановлено ряд умов за наявності яких та при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації працівнику надається перевага в залишенні на роботі.

Крім того, відповідно до частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином, Законом чітко визначено, що розірвання трудового договору з працівником в зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників з ініціативи власника можливе лише, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу та з обов'язковим врахуванням власником наявності в конкретного працівника переважного права залишення на роботі.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2013 року наказом Кримської митниці від 30.04.2013 року №366-к затверджено персональний склад комісії з проведення реорганізації Кримської Митниці.

На засіданні комісії з проведення реорганізації Кримської митниці 20.05.2013 року з розгляду пропозицій керівників підрозділів Кримської митниці щодо подальшого переведення посадових осіб в Кримську митницю Міндоходів, з урахуванням затвердженого штатного розпису Кримської митниці Міндоходів - 350 одиниць, що на 133 одиниці менше чисельності Кримської митниці, було запропоновано, зокрема, склад окремого підрозділу, що входив до структури Кримської митниці - митного поста "Красноперекопськ", з визначенням посад та прізвищ, всього по митному посту 21 одиниця(а.с.50-51).

Зазначений склад митного поста було запропоновано для погодження виконуючому обов'язки начальника Кримської митниці Міндоходів, з урахуванням штатної чисельності митного поста "Красноперекопськ", яка становила 29 одиниць та митного поста "Красноперекопськ" Кримської митниці Міндоходів, яка становить 21 одиниця та враховуючи показники в роботі.

В наведеному переліку посад запропонованого складу митного поста значилося шість посад - старший інспектор. В подальшому, саме у такому запропонованому складі і було погоджено штатний розпис митного поста "Красноперекопськ" Кримської митниці Міндоходів (а.с. 57).

Проте, як свідчать матеріали справи, жодну з посад старшого інспектора або іншу посаду митного поста "Красноперекопськ" Кримської митниці Міндоходів не було запропоновано позивачці ОСОБА_2

В той же час, на посади старшого інспектора митного поста "Красноперекопськ" Кримської митниці Міндоходів було запропоновано наступних осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які згідно штатного розпису митного поста "Красноперекопськ" Кримської митниці Міндоходів станом на 01.10.2013 року і зайняли вказані посади(а.с.50-51, 57).

Крім того, з посад старших інспекторів митного поста "Красноперекопськ" Кримської митниці на посади інспекторів митного поста "Красноперекопськ" Кримської митниці Міндоходів було запропоновано також наступних осіб: ОСОБА_11, та ОСОБА_12

Згідно п.п. 1.3 Посадової інструкції старшого інспектора митного поста "Красноперекопськ" Кримської митниці, затвердженої 09.01.2013 року на посаду старшого інспектора призначається особа, яка має повну або базову вищу освіту юридичного або економічного напрямку підготовки за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, спеціаліста; є громадянином України, прийняла Присягу державного службовця України і не має захворювань, що перешкоджають службі в митних органах ( а.с. 96).

З огляду наявні у справі докази та вимоги Посадової інструкції старшого інспектора митного поста "Красноперекопськ" Кримської митниці при вирішенні питання щодо подальшого переведення посадових осіб в Кримську митницю Міндоходів в зв'язку з реорганізацією Кримської митниці, в зв'язку зі скороченням штатної чисельності митного поста "Красноперекопськ" Кримської митниці, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2, яка мала більш високу кваліфікацією і продуктивність праці чим деякі особи, яких було включено до складу митного поста "Красноперекопськ" Кримської митниці Міндоходів, не було запропоновано переведення на роботу до Кримської митниці Міндоходів взагалі, тоді як інших посадових осіб з аналогічної посади та меншою кваліфікацією та продуктивністю праці ніж у ОСОБА_2 було запропоновано до складу митного поста "Красноперекопськ" Кримської митниці Міндоходів на посади старшого інспектора, а також інспектора.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеної вище норми процесуального закону відповідачем не надано доказів того, що рішення про звільнення приймалось на підставі висновків комісії з питань реорганізації Кримської митниці щодо позивачки, що комісією досліджувались та враховувались рівень кваліфікації та показники ефективності праці кожного конкретного працівника, а також наявність у працівників права на переважне залишення на роботі.

Між тим, згідно до інформації щодо результатів роботи особового складу митного поста "Красноперекопськ", з урахуванням показників роботи кожного співробітника підрозділу з початку 2013 року (кількість оформлених митних декларацій, складених протоколів про порушення митних правил, підготовлено документів, тощо відповідно до функцій, покладених на структурний підрозділ), яку було направлено начальником митного поста "Красноперекопськ" начальнику відділу кадрової роботи Кримської митниці Купову О.Б. для можливого врахування при заповненні вакантних посад в Кримській митниці Міндоходів серед вищенаведених осіб, які займали посаду старшого інспектора та інспектора ОСОБА_2 за кількістю оформлених митних декларацій та підготовлених документів мала самі більші показники (а.с. 99-105).

До того ж, судова колегія звертає увагу ще й на те, що відповідно до приписів ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, будь - яких доказів, які б свідчили про більш низьку кваліфікацію та продуктивність праці позивачки ніж у тих шести осіб, яким запропонували посади старшого інспектора, та двох осіб, яким запропонували посаду інспектора, матеріали справи не містять. При цьому колегія суддів, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає за необхідне зазначити про відсутність підстав стверджувати, що в позивачці відсутнє переважне перед іншими працівниками право залишення на роботі.

За встановлених обставин, відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень свою позицію суду не доведено, як і не доведено факт неможливості переведення позивача згідно до її кваліфікації на роботу до Кримської митниці Міндоходів у складі митного поста "Красноперекопськ" Кримської митниці Міндоходів. Виходячи із критерії оцінки рішень, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, яки викладені в ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства, суб'єкти владних повноважень для реалізації своїх функції повинні діяти з дотримання встановленої законом процедури прийняття рішення; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між буд-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, їхніх посадових і службових осіб через призму вищезазначених критеріїв, і у разі виявлення порушень хоча б одного із цих критеріїв і за умови порушення прав, свобод та інтересів позивача, є підстави для задоволення адміністративному позову.

Отже, враховуючи приписи наведеного вище діючого у цій сфері законодавства та надані сторонами докази, судова колегія приходить до висновку, що рішення про звільнення позивачки з митних органів було прийнято без врахування усіх обставин, що мають значення, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, а тому при виданні наказу Кримської митниці №536-к від 08.07.2013 року про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади старшого інспектора митного посту "Красноперекопськ" Кримської митниці 22.07.2013 року відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України в зв'язку з реорганізацією, відповідач діяв всупереч приписам чинного законодавства України.

Таким чином, звільнення позивача було проведено з порушенням закону, внаслідок чого оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи зазначене підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_2, зокрема поновлення позивачки на посаді старшого інспектора митного поста "Красноперекопськ" Кримської митниці Міндоходів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку з чим позов в цій частині правомірно задоволений.

Застосувавши норми трудового законодавства, зокрема ст. 235, ст.237-1 Кодексу законів про працю України, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованих висновків в щодо обов'язку відповідача виплатити позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, з частковим стягненням з відповідача моральної шкоди на суму 1000 грн., яку зазнала позивач внаслідок незаконного звільнення.

В той же час, колегія суддів не погоджується з висновками Окружного адміністративного суду АР Крим, що станом на день судового розгляду період вимушеного прогулу позивача дорівнює 68 робочих днів з огляду на те, що наказом Кримської митниці від 08.07.2013 року №536-к позивача було звільнено із займаної посади саме 22.07.2013, який і є останнім днем роботи позивача.

За даних обставин, час вимушеного прогулу за період з 23.07.2013 по 24.10.2013 складає 67 робочих днів, а тому з урахуванням розрахунку середньоденної заробітної плати позивача до оплати підлягає 14556,89 грн.(216,67 грн. * 67).

Таким чином, у частині щодо визначення часу вимушеного прогулу та розміру середньої заробітної плати за весь цей час, постанова суду першої інстанції підлягає зміні.

Колегія суддів погоджується з правовою позицією суду щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивачки про стягнення на її користь судових витрат, а саме витрат на правову допомогу та витрат за прибуття до суду, з огляду на те, що понесені позивачем витрати не відносяться до судових витрат, визначених Кодексом адміністративного судочинства України.

Так, наявна в матеріалах справи квитанція 000007 від 20.08.2013 року, в якій визначено суму гонорару адвокату за складання позову до суду, не підтверджує факт сплати позивачкою коштів за надання їй правової допомоги саме за договором в адміністративному процесі.

Статтею 91 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, які саме витрати у разі переїзду до іншого населеного пункту сплачуються іншою стороною стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень. При цьому кошти на оплату квитків на автобус до таких витрат не віднесено.

З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову є цілком правомірним.

Відповідно до ст. 201 ч.1 п.1 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильно по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норми матеріального чи процесуального права.

З огляду на правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції у частині щодо визначення часу вимушеного прогулу та розміру середньої заробітної плати за весь цей час підлягає зміні по підставах п.1 ч.1 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись частиною першою статті 195, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кримської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М. ) від 24.10.13 у справі № 801/8261/13-а задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М. ) від 24.10.13 у справі № 801/8261/13-а - змінити, виклавши четвертий абзац резолютивної частини постанови у наступній редакції:

"Стягнути з Кримської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.07.2013 по 24.10.2013 в розмірі 14556,89 грн."

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М. ) від 24.10.13 у справі № 801/8261/13-а , - залишити без змін.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 грудня 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.І. Кобаль

Судді підпис Н.Й. Кондрак

підпис С.О. Воробйова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.І. Кобаль