Ухвала суду № 36134082, 11.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4911/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ексселен» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексселен» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС від 21.03.2013 року № 0001602205 на суму 23 158,69 грн., № 0001612205 на суму 8 749,72 грн., № 0001622205 на суму 13 400,09 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 22 травня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2013 року та постановити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Агенство «Віассат» код ЄДРПОУ 36862548, ТОВ «Проммаст-Стандарт» код ЄДРПОУ 37563531, ТОВ «Маркон Груп Ко» код ЄДРПОУ 37135774, ТОВ «Компанія «Вайліс» код ЄДРПОУ 36445186 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 27.02.2013 року № 190/22.5-17/35624157, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: 1) п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податок на додану вартість у розмірі 8748,72 грн., в т.ч. по періодах:

- заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 8748,72 грн.,

- завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 10720,07 грн.

2) пп.14.1.27 п.14.1 ст.14. п. 138.1. пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 23 157,69 грн.

На підставі акта перевірки від 27.02.2013 року № 190/22.5-17/35624157, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 21.03.2013 року № 0001602205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 23 158,69 грн.; від 21.03.2013 року № 0001612205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додатну вартість на загальну суму 8 749,72 грн.; від 21.03.2013 № 0001622205, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (в рахунок наступних платежів) з податку на додану вартість в розмірі 10720,07 грн.

Суми податкового кредиту, податкового зобов'язання з податку на додану вартість та відповідно вартість товарів, які включені до складу валових доходів і валових витрат було сформовано за результатами господарських операцій з ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Компанія Вайліс», ТОВ «Проммаст Стандарт» по придбанню та продажу мастильних матеріалів. Відповідні суми задекларовані на підставі податкових накладних, видаткових та прибуткових накладних, отриманих від вказаних контрагентів та виданих вказаним контрагентам, які на думку позивача, є документами, що дають йому право на податковий кредит, а також, включення до складу валових витрат підприємства відповідних витрат.

Оплата за отриманий та поставлений товар була здійснена шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 105-115).

Під час перевірки, від ДПІ у Вишгородському районі Київської області отримано акт від 13.02.2012 року № 281/23-1/36445186 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Компанія Вайліс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.05.2009 року по 31.12.2011 року.

Під час перевірки позивача щодо взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Маркон Груп Ко» відповідачем був використаний акт Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Маркон Груп Ко» з питань дотримання податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з грудня 2010 року та серпня 2011 року.

Також зазначено, що 19.01.2012 року слідчим відділу податкової міліції ДПІ у Шевченківської міліції порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Проммаст-стандарт», з метою прикриття незаконної діяльності.

Відповідачем зроблені висновки, що у ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «Маркон Груп Ко» та ТОВ «Компанія Вайліс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, а тому їх господарські угоди мають ознаки нікчемності.

З приводу даних правовідносин, колегія суддів звертає увагу на наступне.

З ст. 228 ЦК України, ст. 207 Господарського кодексу України випливає, що необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували те, що укладені правочини, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, судом до уваги не приймаються.

На момент укладання правочинів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

В матеріалах справи наявні світлокопії довіреностей на отримання цінностей згідно переліку (а.с.117-124). Зазначене спростовує доводи про порушення порядку заповнення податкових накладних через те, що вона підписана не тією особою, яка мала її підписати.

Чинним законодавством України не передбачено, що відповідач наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Згідно пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Кодексу, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі-Закон).

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі даних, що викладені в постанові про порушення кримінальної справи старшим слідчим слідчого відділу податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі міста Києва Братком Т.О., оскільки на час розгляду даної справи в суді, обвинувальних вироків в рамках кримінальної справи № 80-0263 не постановлено.

Що стосується доводів відповідача, які сформовані на підставі актів ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 13.02.2012 року № 281/23-1/36445186 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Компанія Вайліс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.05.2009 року по 31.12.2011 року та Яготинської МДПІ від 28.12.2011 року № 1318/2300/37135774 про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Маркон Груп Ко» з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з грудня 2010 року по серпень 2011 року, то вони є необгрунтованими, оскільки інформація, викладена в зазначених актах була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Щодо доводів відповідача, сформованих на підставі акту Бориспільської ОДПІ від 26.09.2012 № 252/22-1/37563531 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників ПДВ з обліку ТОВ «Проммаст-стандарт» з підприємствами - покупцями та постачальниками за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України ДПІ у Приморському районі міста Одеси було складено Акт, а не довідку, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст. 73 ПК України та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України «Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби».

В Акті про неможливість проведення зустрічної звірки № 252/22-1/37563531 від 26.09.2012 року, викладені висновки, однак, як підтверджено матеріалами справи, зустрічна звірка не відбулася, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Відповідно до вимог п. 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином висновки Акта № 190/22.5-17/35624157 від 27.02.2013 (сформовані на підставі акта Бориспільської ОДПІ від 26.09.2012 року № 252/22-1/37563531 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників ПДВ з обліку ТОВ «Проммаст-стандарт» з підприємствами - покупцями та постачальниками за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року) зроблені безпідставно.

Більше того, податковим органом на протязі 2011 року проводилася перевірка позивача на предмет співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України та первинних документів, наданих товариством для перевірки. Розбіжностей не виявлено.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

З огляду на вищевикладене, доводи позивача відповідають приписам ПК і в достатній мірі підтверджені наданими до суду доказами. Водночас висновки перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства і завищення податкового кредиту з ПДВ є нормативно необґрунтованими і документально не підтвердженими. Тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.