Ухвала суду № 36131268, 12.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1013/9580/2012 Головуючий у І інстанції Оладько С.І.Провадження № 22-ц/780/4497/13 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.Категорія 36 12.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

05 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Мережко М.В.,

Суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М.,

При секретарі: Франюк Т.В.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за клопотанням ОСОБА_2, ОСОБА_3, Гостомельської селищної ради Київської області про визнання мирової угоди у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Гостомельської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно, визнання права власності на будівельні матеріали і конструкції закінченого будівництвом будинку,

За зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Гостомельської селищної ради, треті особи: Ірпінська міська державна нотаріальна контора, КП КОР «Ірпінське БТІ», відділ Держкомзему у м. Ірпінь. про переведення права забудовника в порядку спадкування за законом, визнання права власності на 12 частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом до відповідачів.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивача і відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на будинок за адресою: АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги є ОСОБА_2, ОСОБА_3 Спадщину спадкоємці прийняли шляхом подачі заяви до Ірпінської міської державної нотаріальної контори, де була заведена спадкова справа № 596 за 2007 рік.

Свідоцтва про право на спадщину сторони отримали 06 лютого 2008 року, після чого зареєстрували своє право власності у КП КОР «Ірпінське БТІ».

Відповідно до технічного паспорту на будинок є добудова «Л», побудована у 1980 році. Будівництво здійснювалося на підставі рішення виконкому Ірпінської міської ради від 27 лютого 2007 року № 348 , однак не здана в експлуатацію.

Здати добудову в експлуатацію позивач позбавлений можливості, оскільки між ним та відповідачем ОСОБА_3 існують суперечки щодо цього питання і не вирішено питання оформлення права власності на земельну ділянку.

Виконавши всі вимоги закону щодо приватизації земельної ділянки (рішення селищної ради, виготовлення технічної документації, виготовлення і оплата державного акту), ОСОБА_4 за життя не встигла отримати державний акт на право власності на земельну ділянку, оскільки він був виготовлений вже після її смерті.

Враховуючи, що мати за життя виконала всі вимоги закону щодо приватизації земельної ділянки, позивач вважає, що до них із відповідачем переходять усі права, які мала ОСОБА_4 і які не припинились з її смертю, тобто право на отримання у власність земельної ділянки в рівних частках.

Крім того, за життя матері з її згоди, на земельній ділянці, позивач розпочав будівництво будинку під літерою «Л». Будинок будівництвом закінчений, однак в експлуатацію не зданий. Наявні суперечки із відповідачем перешкоджають оформити будинок, та здати його в експлуатацію.

Позивач просив, визнати за ним право власності на 12 частину земельної ділянки площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, визнати за ним право власності на будівельні матеріали і конструкції закінченого будівництвом будинку з літерою «Л» на суму 678 427 грн., розташованого за адресою: АДРЕСА_1

ОСОБА_3 звернулася з зустрічним позовом, де зазначала, що позов ОСОБА_2 вона визнає в частині визнання за ними права власності за кожним на 12 частину земельної ділянки площею 0,15 га. Разом з тим, що стосується вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на будівельні матеріали і конструкції будинку під літерою «Л», оскільки даний будинок був розпочатий за життя матері, і на день її смерті будівництво завершено не було. В даний час вона проживає у спадковому будинку під літерою «А», ОСОБА_2 проживає в самовільно зведеному будинку, і створює перешкоди у користуванні спадковим майном, зокрема земельною ділянкою.

Відповідач ОСОБА_3 просила позов ОСОБА_2 задовольнити частково, визнати право власності за нею на 12 частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, перевести на неї та ОСОБА_2 право оформлення в порядку спадкування правової документації (права забудовника) на самочинно зведений ОСОБА_4 будинок під літерою «Л» та самочинні переобладнання, проведені у спадковому будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21 червня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволений частково. Визнано за ним та за ОСОБА_3 право власності на 12 частину земельної ділянки площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 В іншій частині позову відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

Переведено в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право на оформлення документації на самочинно побудований будинок під літерою «Л» за адресою: АДРЕСА_1, та самочинні переобладнання, проведені у спадковому будинку.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, постановити нове рішенням, яким позов ОСОБА_2 задовольнити повністю, в позові ОСОБА_3 відмовити.

У судовому засіданні апеляційного суду сторони зробили спільну заяву і надали суду укладену та підписану мирову угоду з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок. Зазначена спільна заява та мирова угода приєднані до справи.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» з'ясовуючи після доповіді про обставини справи, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду, головуючому необхідно уточнити, в якому обсязі та з яких підстав підтримується позов або в якій частині визнається позов, а якщо сторони мають намір укласти мирову угоду, то на яких конкретно умовах (стаття 173 ЦПК).

При відмові позивача від позову суд лише перевіряє повноваження на такі дії його представника, якщо він бере участь у справі та висловив такий намір.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Якщо сторони виявили намір укласти мирову угоду, то при необхідності їм може бути надана можливість оформити умови мирової угоди, для чого суд оголошує перерву в судовому засіданні. У разі якщо умови мирової угоди не суперечать закону, не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб (не сторін), суд визнає мирову угоду та закриває провадження у справі.

Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Виходячи із змісту ст. 175 ЦПК України, укладена в цивільному процесі угода породжує права та обов'язки для осіб не тільки процесуальні, а й матеріальні. Тому мирова угода має матеріальний зміст, укладається і затверджується судом у відповідності до вимог не лише цивільного процесуального права, а й з урахуванням цивільного права.

Процедура волевиявлення сторін щодо мирової угоди має двосторонній характер, що відрізняє її від односторонніх угод, а тому за змістом може характеризуватися як шлях взаємних компромісів.

Отже, мирова угода - це складена сторонами з урахуванням інтересів усіх заінтересованих осіб ,що беруть участь у справі, угода, яка затверджується судом лише після встановлення законності і обґрунтованості її умов, а також із з'ясуванням думки всіх заінтересованих можливості її затвердження. За змістом аналізу статті, можна зробити висновок, що спірні правовідносини не набудуть вирішення, коли до аналізу умов мирової угоди не будуть залучені інші особи, що беруть участь у справі.

Як видно із матеріалів справи, крім позивача та відповідачів, участь у справі бере Гостомельська селищна рада Київської області - як відповідач і третя особа.

Як видно із тексту мирової угоди ( а.с. 44-50 т.2 ), остання складена без з порушенням вимог діючого земельного, цивільного законодавства.

Враховуючи, що мирова угода, укладена сторонами, суперечить вимогам закону, колегія суддів прийшла висновку що вказана, мирова не може бути визнана судом.

Керуючись ст.ст. 174, 175 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

У визнанні мирової угоди укладеної між ОСОБА_2, ОСОБА_3, Гостомельською селищною ради Київської області - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: