Рішення № 36131146, 12.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1013/9580/2012 Головуючий у І інстанції Оладько С.І.Провадження № 22-ц/780/4497/13 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.,В.Категорія 36 12.12.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

05 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Мережко М.В.,

Суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М.,

При секретарі: Франюк Т.В.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Гостомельської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно, визнання права власності на будівельні матеріали і конструкції закінченого будівництвом будинку,

За зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Гостомельської селищної ради, треті особи: Ірпінська міська державна нотаріальна контора, КП КОР «Ірпінське БТІ», відділ Держкомзему у м. Ірпінь. про переведення права забудовника в порядку спадкування за законом, визнання права власності на 12 частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом до відповідачів.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивача і відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на будинок за адресою: АДРЕСА_1 Спадкоємцями першої черги є ОСОБА_2, ОСОБА_3 Спадщину спадкоємці прийняли шляхом подачі заяви до Ірпінської міської державної нотаріальної контори, де була заведена спадкова справа № 596 за 2007 рік.

Свідоцтва про право на спадщину сторони отримали 06 лютого 2008 року, після чого зареєстрували своє право власності у КП КОР «Ірпінське БТІ».

Відповідно до технічного паспорту на будинок є добудова «Л», побудована у 1980 році. Будівництво здійснювалося на підставі рішення виконкому Ірпінської міської ради від 27 лютого 2007 року № 348, однак не здана в експлуатацію.

Здати добудову в експлуатацію позивач позбавлений можливості, оскільки між ним та відповідачем ОСОБА_3 існують суперечки щодо цього питання і не вирішено питання оформлення права власності на земельну ділянку.

Виконавши всі вимоги закону щодо приватизації земельної ділянки (рішення селищної ради, виготовлення технічної документації, виготовлення і оплата державного акту), ОСОБА_4 за життя не встигла отримати державний акт на право власності на земельну ділянку, оскільки він був виготовлений вже після її смерті.

Враховуючи, що мати за життя виконала всі вимоги закону щодо приватизації земельної ділянки, позивач вважає, що до них із відповідачем переходять усі права, які мала ОСОБА_4 і які не припинились з її смертю, тобто право на отримання у власність земельної ділянки в рівних частках.

Крім того, за життя матері з її згоди, на земельній ділянці, позивач розпочав будівництво будинку під літерою «Л». Будинок будівництвом закінчений, однак в експлуатацію не зданий. Наявні суперечки із відповідачем перешкоджають оформити будинок, та здати його в експлуатацію.

Позивач просив визнати за ним право власності на 12 частину земельної ділянки площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, визнати за ним право власності на будівельні матеріали і конструкції закінченого будівництвом будинку з літерою «Л» на суму 678 427 грн, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

ОСОБА_3 звернулася з зустрічним позовом, де зазначала, що позов ОСОБА_2 вона визнає в частині визнання за ними права власності за кожним на 12 частину земельної ділянки площею 0,15 га. Разом з тим, що стосується вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на будівельні матеріали і конструкції будинку під літерою «Л», оскільки даний будинок був розпочатий за життя матері, і на день її смерті будівництво завершено не було. В даний час вона проживає у спадковому будинку під літерою «А», ОСОБА_2 проживає в самовільно зведеному будинку, і створює перешкоди у користуванні спадковим майном, зокрема земельною ділянкою.

Відповідач ОСОБА_3 просила позов ОСОБА_2 задовольнити частково, визнати право власності за нею на 12 частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, перевести на неї та ОСОБА_2 право оформлення в порядку спадкування правової документації (права забудовника) на самочинно зведений ОСОБА_4 будинок під літерою «Л» та самочинні переобладнання, проведені у спадковому будинку за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21 червня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволений частково. Визнано за ним та за ОСОБА_3 право власності на 12 частину земельної ділянки площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 В іншій частині позову відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

Переведено в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право на оформлення документації на самочинно побудований будинок під літерою «Л» за адресою: АДРЕСА_1, та самочинні переобладнання, проведені у спадковому будинку.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, постановити нове рішенням, яким позов ОСОБА_2 задовольнити повністю, в позові ОСОБА_3 відмовити.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивача і відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на будинок за адресою: АДРЕСА_1 Спадкоємцями першої черги є ОСОБА_2, ОСОБА_3 Спадщину спадкоємці прийняли шляхом подачі заяви до Ірпінської міської державної нотаріальної контори, де була заведена спадкова справа № 596 за 2007 рік.

Свідоцтва про право на спадщину сторони отримали 06 лютого 2008 року, після чого зареєстрували своє право власності у КП КОР «Ірпінське БТІ».( т.1 ,а.с.71)

Відповідно до технічного паспорту на будинок є добудова «Л», побудована у 1980 році. Будівництво здійснювалося на підставі рішення виконкому Ірпінської міської ради від 27 лютого 2007 року № 348, однак не здана в експлуатацію.

Здати добудову в експлуатацію позивач позбавлений можливості, оскільки між ним та відповідачем ОСОБА_3 існують суперечки щодо цього питання і не вирішено питання оформлення права власності на земельну ділянку.

Рішенням Гостомельської селищної ради від 22 березня 2007 року ОСОБА_4 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_1 (т.1,а.с.60).

Виконавши всі вимоги закону щодо приватизації земельної ділянки ( рішення селищної ради, виготовлення технічної документації, виготовлення і оплата державного акту), ОСОБА_4 за життя не встигла отримати державний акт на право власності на земельну ділянку, оскільки він був виготовлений вже після її смерті.

Відповідно до ст.ст. 328, 392, 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов"язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті ( ст.1218), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (ст. 328) та власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує право власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Якщо спадкодавець на набув права власності на земельну ділянку згідно із ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного зконодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі абз.2 п.1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України рішення про передачу громадянам України у безоплатну приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі закону № 139 -У від 14 вересня 2006 року ) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ( п.1 розділу Х доповнено абз 2 згідно із Законом № 509-У1 від 16 вересня 2008 року).

Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку . Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами. ( ч.3 ст. 116 ЗК)

Не підлягають до задоволення позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації.

Помилковим є висновок суду, що після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на земельну ділянку, а відтак помилковим є висновок суду про визнання права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 і ОСОБА_3, оскільки у спадкоємців виникло лише право на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову про визнання права власності на земельну ділянку .

Судом було встановлено, що ОСОБА_4, на земельній ділянці, що була у її користуванні, був самочинно збудований будинок під літерою «Л» загальною площею 126,8 кв.м.

Рішенням виконкому Ірпінської міської ради Київської області від 27 лютого 2007 року № 348 ОСОБА_4 був наданий дозвіл оформити в Ірпінському БТІ правову документацію на самочинно побудований житловий будинок літерою «Л» (два поверхи, теплиця «Д», душ «Ж», лазню «К», альтанку «З», гараж «Г», самочинно переобладнані приміщення 1-5 в житлову, приміщення 2-1, 2-2, 2-3, 1-1, 1-2, збільшення житлової площі будинку на 34,1 кв.м. за рахунок добудови та переобладнання приміщення 1 площею 1,8 кв.м.

Відповідно до ч.ч. 2.3. ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно ( житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва ( створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації , право власності виникає з моменту державної реєстрації .

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані у процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 грудня 2008 року № 7, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

За таких обставин, висновок суду про те, що будівництво будинку за вищевказаною адресою не було прийнято до експлуатації, здійснено самочинно, тому не може бути об'єктом спадкування, а у спадщину переходять тільки права та обов'язки як забудовника цього будинку, а також право власності на матеріали, обладнання тощо, які були використані у процесі його будівництва, є вірним.

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було ви користало в процесі будівництва ( ч.3 ст. 331 ЦК України), а відтак ст. 331 ЦК України не передбачено можливості визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку.

При цьому, визнаючи право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (поіменувати) ці матеріали чи обладнання.

За таких обставин, вірним є висновок про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову про визнання за ним права власності на будівельні матеріали і конструкції, які були використані у процесі будівництва будинку літерою «Л», оскільки позивач не надав суду доказів на які саме матеріали і будівельні конструкції він просить визнати право власності, їх вартість, кількість, і що ці конструкції були придбані саме ОСОБА_2 Разом з тим, вірним є висновок про задоволення позову ОСОБА_3 про переведення прав забудовника (права на оформлення правової документації) на самочинно збудований будинок літерою «Л» на неї та ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 червня 2013 року - скасувати в частині задоволення позовів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування. Ухвалити в цій частині нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Гостомельської селищної ради про визнання права власності на 12 частину земельної ділянки в порядку спадкування, в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Гостомельської селищної ради, треті особи: Ірпінська міська державна нотаріальна контора, КП КОР «Ірпінське БТІ», відділ Держкомзему у м. Ірпінь про визнання права власності на 12 частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: