Рішення № 36130862, 05.12.2013, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8573/13-ц

провадження 2/369/3542/13

РІШЕННЯ

Іменем України

05.12.2013 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Сохань Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 23 травня 2013 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір завдатку за квартиру АДРЕСА_1. В договорі завдатку передбачалось внесення обов'язкової проплати в розмірі 100% вартості квартири до 30 червня 2013 року. Даний договір є недійсним, оскільки укладений з порушенням вимог закону. Сплачені кошти відповідачі повернути в добровільному порядку відмовились. Вказав, що даний договір завдатку є недійсним, оскільки він не може існувати окремо від основного зобов'язання і має укладатись у такій же формі як і основний договір, тому завдаток є авансовим платежем та підлягає поверненню. Таким чином відповідач незаконно, без достатніх правових підстав отримав від нього кошти. На підставі вищевикладеного просив суд визнати договір від 23 травня 2013 року недійсним; визнати передані кошти авансом в розмірі 8 180 грн. та стягнути з ОСОБА_2 кошти в розмірі 8180 грн.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Просив суд задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. Подав суду письмові заперечення проти позову. Просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

При розгляді справи судом встановлено, що 23 травня 2013 року ОСОБА_1 підписав договір завдатку. Згідно умов якого він передав відповідачу 8180 грн. Цю суму вони визначили як завдаток за придбання подальшої 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_1

При цьому в договорі вказано, що ОСОБА_1 зобов'язується до 30 червня 2013 року здійснити проплату в розмірі 100% від вартості квартири. При невиконанні покупцем умов цього договору, завдаток йому не повертається. При невиконанні продавцем умов цього договору, він зобов'язується в тижневий строк повернути покупцеві подвійну суму завдатку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема завдатком.

Згідно з ст. 570 України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами.

За змістом ч.2 ст. 570 ЦК України, у тих випадках, коли сторони домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі повертаються в тому розмірі, в якому вони давались. Правила про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, але він не виконується з вини якоїсь із сторін.

Тобто у разі, якщо ні попередній договір купівлі-продажу квартири, ні договір купівлі-продажу квартири в установленому законом порядку між сторонами не укладався, передані кошти є авансом, який підлягав поверненню позивачу у цьому ж сплаченому розмірі.

Разом з тим, відповідно до ст. 1212 особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи насідком події.

З матеріалів справи встановлено, що у підписаному договорі завдатку відповідач вказав, що «завдаток прийняв за дорученням ОСОБА_2», про що останній поставив власноручний підпис.

Представник відповідача доказів на підтвердження повноважень щодо прийняття коштів, укладення договорів завдатку, купівлі-продажу квартир за адресою: АДРЕСА_1, суду не надав. Тому суд приходить до висновку про безпідставність отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 8180 грн. за квартиру, що розташована: АДРЕСА_1 Тобто грошові кошти, отримані відповідачем не є завдатком чи авансом в розумінні ст. 570 ЦК України, і ця сума отримана ним безпідставно та підлягає поверненню позивачу в розмірі 8180 грн.

Доводи представник відповідача, що позивач порушив на себе взяті зобов'язання, відмовився від нотаріального посвідчення договору завдатку, підписання переднього договору, та від оплати квартири, суд до уваги не бере, оскільки докази цим обставинам суду подані не було. Поданий попередній договір купівлі-продажу квартири від 30 червня 2013 року не підтверджує цієї обставини.

Позовні вимоги про визнання договору завдатку недійсним та визнання суми авансом не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Зокрема відповідно до положень ст.16 ЦК України, такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання недійсним можливий у відношенні правочинів, що врегульовано Главою 16 ЦК України.

Передача коштів ОСОБА_1 відповідачу за своєю правовою природою не є правочином, а відтак не може визнаватися недійсним.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав і охоронюваним законом інтересів - визнання його недійсним, не передбачений законом, тому в цій частині позову суд відмовляє.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно квитанції №2143 від 27 серпня 2013 року позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено, тому суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 229,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, кошти в розмірі 8180 грн. (вісім тисяч сто вісімдесят грн.) та судові витрати в розмірі 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять грн. сорок коп.).

У решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич