Постанова № 36130047, 10.12.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1892/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Свентух В.М.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Мартинюк В.В.

за участю представників сторін:

позивач (апелянт) : ОСОБА_2

відповідач : Мартинова Олена Леонідівна, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, головного державного податкового ревізора-інспектора, радника податкової служби 3 рангу відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Вінницької ОДПІ Мартинової Олени Леонідівни про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000791702 та №0007931702 від 08 квітня 2013 року на суму 1954930,04 грн., -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_5 з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби та головного державного податкового ревізора-інспектора, радника податкової служби 3 рангу відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Вінницької ОДПІ Мартинової Олени Леонідівни про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0007961702 та № 0007931702 від 08.04.2013р., визнання дій неправомірними.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову. Не погодившись з постановою суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 наполягає на доводах та вимогах апеляційної скарги.

Представник Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області та головний державний податковий ревізор-інспектор, радник податкової служби 3 рангу відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Вінницької ОДПІ Мартинова Олена Леонідівна у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Вінницької міської ради 09.03.1999р. за номером запису 2 174 017 0000 013899, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12.12.2007р., станом на дату проведення перевірки перебуває на обліку у Вінницькій ОДПІ Головного управління Міндоходів у Вінницькій області та є платником, зокрема, податку на додану вартість.

На підставі п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82, абз. 2 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, відповідно до наказу № 475 від 12.02.2013р. виданого Вінницькою ОДПІ, направлення від 28.02.2013р. за № 649/17, виданого Вінницькою ОДПІ, та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2012 року, посадовою особою Вінницької ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р., наслідки якої відображені в акті №990/1721/НОМЕР_3 від 21.03.2013р.

Копія наказу від 12.02.2013р. за № 475 про проведення документальної планової виїзної перевірки направлена та вручена позивачу 13.02.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та не спростовується позивачем.

Направлення від 28.02.2013р. № 649/17 про проведення документальної планової виїзної перевірки не вручено під підпис ФОП ОСОБА_5, в зв'язку з тим що ОСОБА_5, був відсутній за місце проживання. В зв'язку з відсутності позивача за місцем проживання, перевірка проведена в приміщенні Вінницької ОДПІ за адресою м. Вінниця, вул. 30-річчя Перемоги, 21.

Перевіряючим платнику податків направлявся лист-роз'яснення від05.03.2013р., що відповідно до п.44.6 ст. 44 Податкового Кодексу України від02.12.2010 р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Документальною плановою виїзною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_5:

1) ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", в результаті чого, занижено оподаткований дохід за 4 квартал2010 року на загальну суму 101 462 грн. 25 коп., як наслідок, занижено податкове зобов'язання по ПДФО в сумі 15 219 грн. 34 коп.;

2.) п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений оподаткований дохід за 2011 року на суму 5 104 818 грн., як наслідок занижено податкове зобов'язання по ПДФО в сумі 867 496 грн. 56 коп.;

3) п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, у періоді, що перевірявся, на загальну суму 379 грн.;

4) п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2011 рік, на загальну суму 683 893 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5 звернувся із письмовими запереченнями до Вінницької ОДПІ.

Листом за № 6864/87/1721 від 03.04.2013р. заступник начальника Вінницької ОДПІ ДПС Кметюк В.В. запрошував ФОП ОСОБА_5 з'явитись до Вінницької ОДПІ 05.04.2013р. о 11:00 год. на розгляд заперечення до акту перевірки від 21.03.2013р. Проте даний лист позивач отримав 08.04.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому він не мав змоги бути присутнім під час розгляду відповідачем його заперечень.

Судом встановлено, що до заперечень на акт перевірки від 21.03.2013р. № 990/1721/НОМЕР_3 позивачем додані копії документів, завірені підписом та печаткою ФОП ОСОБА_5, а саме, видаткові накладні на 9 аркушах, видаткові та податкові накладні виписані на 41 аркуші.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнятті податкові повідомлення-рішення № 0007961702 від 08.04.2013р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 855 340 грн., з них, за основним платежем - 684 272 грн., за штрафними санкціями - 171 068 грн. та № 0007931702 від 08.04.2013р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1 099 590 грн. 04 коп., за основним платежем - 882 715 грн. 90 коп., за штрафними санкціями - 216 874 грн. 14 коп.

Не погодившись з вказаними рішеннями позивач оскаржив їх до Вінницького окружного адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, крім того зазначив про те, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті обґрунтовано, з урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (ПК України) "витрати", зокрема це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

При цьому, витрати можна поділити на прямі та не прямі, зокрема до першої категорії відносять витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом або реалізації продукції підприємством, до яких зазвичай відносять сировину та матеріали, основна заробітна плата, комплектувальні. До непрямих відносять витрати не пов'язанні з роботою підприємства зокрема це опалення, освітлення, амортизацію, оплату праці менеджерів.

Крім того, відповідно до п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР ) (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) (Закон №334) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пунктом 5.1 ст.5 цього Закону встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Так, підставою для прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0007931702 слугувало включення позивачем до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей, документів щодо підтвердження валових витрат та доходів позивачем податковому органу не надано.

Більше того, правомірність формування позивачем валових витрат також підтверджується висновком судово-економічної експертизи №22/6/2013 від 27 вересня 2013 року, а відтак колегія суддів дійшла висновку про безпідставність прийняття відповідачем №0007931702 від 21 березня 2013 року, а тому наявні підстави для його скасування.

Суд апеляційної інстанції приймає в якості належного та допустимого доказу висновок судової економічної експертизи № 22/6/2013 від 27 вересня 2013 року, оскільки вказаний висновок містить інформацію щодо предмету доказування, складений за наслідками дослідження експертом первинних документів та регістрів бухгалтерського, податкового обліку та звітності позивача, відповідає вимогам статті 82 КАС України, яка була проведення на підставі ухвали Вінницького окружного адміністративного суду.

Так, п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР ( в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) (Закон №168) встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

При цьому, відповідно до пп.. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Вказане вище також узгоджуються з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, позивачем під час розгляду справи були надані, для огляду, первинні документи, в яких відображені усі операції з контрагентами так і оплата за товар. При цьому, податковим органом жодних посилань стосовно відсутності чи правильності оформлення податкових накладних не було, що свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Також потрібно відмітити, що відповідачем не надано доказів проведення зустрічних перевірок з контрагентами позивача. В судовому засіданні Мартинова Олена Леонідівна вказала, що перевірки не проводились в зв'язку з відсутністю часу та коротким строком перевірки.

В той же час вимога позивача про визнання дій головного державного податкового ревізора-інспектора, радника податкової служби 3 рангу відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Вінницької ОДПІ Мартинової Олени Леонідівни протиправними не підлягає задоволенню, оскільки позивачем в адміністративному позові не вказано, які саме дії потрібно визнати протиправними.

З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які в свою чергу є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, головного державного податкового ревізора-інспектора, радника податкової служби 3 рангу відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Вінницької ОДПІ Мартинової Олени Леонідівни про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000791702 та №0007931702 від 08 квітня 2013 року на суму 1954930,04 грн., - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, головного державного податкового ревізора-інспектора, радника податкової служби 3 рангу відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Вінницької ОДПІ Мартинової Олени Леонідівни про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000791702 та №0007931702 від 08 квітня 2013 року на суму 1954930,04 грн., - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області №000791702 та №0007931702 від 08 квітня 2013 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "16" грудня 2013 р.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.