Постанова № 3612901, 22.04.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 16/128

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22.04.2009 р.                                                                                 № 2а-1464/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинського М.І. при секретарі судового засідання Ярошевській Я.В. у відкритому судовому засіданні вирішив адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Ремпобутіндустрія П»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення - рішення На підставі ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22.04.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 10.12.2008 р. № 0002742310/0. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не порушував вимог податкового законодавства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення –рішення скасуванню.

Відповідач надав суду заперечення проти позову та просив суд у задоволенні позову відмовити.

За результатами розгляду матеріалів справи, пояснень сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва –встановив:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Приватного підприємства «Ремпобутіндустрія П»з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Сервіс –Ком ЛТД»за період з 01.01.05 р. по 31.12.06 р.

За результатами перевірки складено Акт від 27.11.2008 р. № 212/23-80/33238527.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з травня по жовтень 2006 року на загальну суму 20295,40 грн.

На підставі Акту перевірки від 27.11.2008 р. № 212/23-80/33238527, згідно з п.п. 17.1.3 п.17.1.6 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ у Святошинському районі м. Києва винесла податкове повідомлення –рішення від 10.12.2008 р. № 0002742310/0, яким позивачу визначила податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 30444,00 грн., в тому числі 20296,00 грн. –основний платіж та 10148,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2006 року ПП «Ремпобутіндустрія П»здійснювало господарські взаємовідносини з ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД»з придбання будівельних матеріалів.

Здійснювані господарські операції підтверджуються рахунками –фактурами на загальну суму 121772,40 грн., в т.ч П,В –20295,40 грн.; податковими накладними № С-168/2 від 04.09.06, №С-000171/1 від 06.09.06 р., №С-00188/1 від 10.10.06, № С-00052/2 від 31.05.06., № С-00057/2 від 05.06.06, № С-00085/2 від 06.07.06, №С-00086/2 від 07.07.06, №С-00087/2 від 10.07.06, №С-00088/2 від 11.07.06, №С-00164/1 від 14.08.06; видатковими накладними на суму 121772,40 грн., банківськими виписками та платіжним дорученнями, що знаходяться в матеріалах справи.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.99.

          Згідно ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після їх закінчення.

          Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

          Відповідно до ст. 11 Закону на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність.

          У відповідності до п.п.7.7.1 п.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку, що підлягають сплаті до бюджету, або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

          Відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

          У відповідності з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

          З акту перевірки вбачається, що під час перевірки на підтвердження обґрунтованості віднесення до податкового кредиту сум ПДВ позивачем надавались всі первинні бухгалтерські документи, докази сплати контрагенту коштів та податкові накладні.

          Як на підставу підтвердження вчиненого порушення позивачем, відповідач посилається на заочне рішення Солом’янського районного суду м.Києва від 07.07.2006 р., яким скасована державна реєстрація ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД»та визнано статут товариства і свідоцтво платника податку на додану вартість недійсними.

          Проте, суд не погоджується з такою думкою відповідача з огляду на наступне.

          В розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

          Крім того, формування платниками ПДВ податкового кредиту не може визнаватися неправомірним на тій лише підставі, що державна реєстрація або реєстрація контрагентів таких платників податку скасовувалася.

          Рішення про виключення з Реєстру платників ПДВ і саме виключення з Реєстру, як юридичний факт, не можуть мати зворотну силу, тобто поширюватись на відносини, що виникли до їх прийняття, а відтак не можуть поширюватись і на податкові накладні, видані у цей період, та господарські операції, які мали місце до прийняття рішень.

          Саме по собі визнання недійсними установчих документів у судовому порядку не може бути доказом втрати контрагентом платника податку статусу платника ПДВ до фактичного його виключення з реєстру.

          Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Саме такими відомостями керувався позивач, укладаючи господарські договори з ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД».

          Крім того, суд звертає увагу на те, що чинне законодавство не зобов’язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів своїх контрагентів по угодах.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не виконав покладеного на нього законом обов’язку.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

                              Позов задоволити.

                    Визнати недійсним податкове повідомлення –рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 10.12.2008 р. № 0002742310/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кишинський М.І.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –24.04.2009р.