Постанова № 36127415, 02.12.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2013 року Справа № 808/8432/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі, головуючого - судді Артоуз О.О., при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Дніпрокор»

до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі

м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів

в Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових

повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Дніпрокор» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.07.2013 №№ 0000482201, 0000492201, 0000502201.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу про порушення ним п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, абз. «г» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та неправомірність включення до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, і податкового кредиту вартості придбаних у ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «Зроби Сам Україна», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Практікер Україна» маркетингових послуг. Зокрема зазначає, що вказані послуги придбавалися ним в межах провадження господарської діяльності для збільшенні обсягів продажу товарів, операції щодо придбання послуг були належним чином оформлені первинними документами, діяльність позивача загалом, а також вказані операції є прибутковими. До повноважень відповідача не відноситься перевірка доцільності проведення господарських операцій позивачем. З урахуванням вище зазначеного позивач вважає винесені податкові повідомлення - рішення №№ 0000482201, 0000492201, 0000502201 від 12.07.2013 протиправними та просить їх скасувати.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав зазначених у письмових запереченнях (вх. 43850 від 11.11.2013) зокрема зазначає, що в ході проведення перевірки позивачем не доведена доцільність та економічна обґрунтованість придбання вказаних послуг у власній господарській діяльності та декларування у податковій звітності, що не дає можливість підтвердити зв'язок даних витрат (податкового кредиту) з фінансово - господарською діяльністю підприємства. На підставі вище викладеного вважає, що податкові повідомлення-рішення №№ 0000482201, 0000492201, 0000502201 від 12.07.2013 прийняті податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для їх скасування відсутні. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У судове засідання призначене на 02.12.2013 з'явився представник відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, з підстав зазначених у письмових запереченнях.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами статей 33, 35, 41, 128 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Дніпрокор» зареєстровано 13.01.1992 відділом реєстрації та єдиного реєстру Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради за № 9-р.

В період з 11.06.2013 по 17.06.2013 фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та відповідно до наказу № 14 від 11.06.2013 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Фірма «Дніпрокор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин з ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» (код ЄДРПОУ 32049199), ТОВ «Зроби сам Україна» (код ЄДРПОУ 34956403), ТОВ «Епіцентр К» (код ЄДРПОУ 32490244), ТОВ «Практікер Україна» (код ЄДРПОУ 33938302) за період з 01.10.2010 по 31.03.2012.

За результатами перевірки складено Акт від 25.06.2013 № 16/08-29-22-01/13612779.

Висновками акту перевірки встановлені наступні порушення ТОВ Фірма „Дніпрокор":

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, абз. «г» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, підприємством ТОВ Фірма «Дніпрокор» занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 643 715 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, підприємством ТОВ Фірма «Дніпрокор»:

- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 508 268 грн.;

- завищено р. 18.2, 19 «Від'ємне значення» за період з 01.10.2010 по 31.03.2012, в т.ч. по періодам: квітень 2011 року - 3 928 грн., липень 2011 року - 12 752 грн., січень 2012 року - 17 167 грн.;

- завищено р. 26, 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу ПК наступного податкового періоду» за період з 01.10.2010 по 31.03.2012, в т. ч. по періодам: травень 2011 року - 22 609 грн., червень 2011 року - 22 609 грн., липень 2011 року - 22 609 грн., лютий 2012 року - 27 848 грн., березень 2012 року - 30 169 грн.

На підставі акту перевірки № 16/08-29-22-01/13612779 від 25.06.2013 винесені податкові повідомлення - рішення форми «Р»:

№ 0000482201, яким ТОВ Фірма «Дніпрокор» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 697 638,25 грн., в тому числі 643 715,00 грн. за основним платежем та 53 923,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000492201, яким ТОВ Фірма «Дніпрокор» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 737 390,25 грн., в тому числі 508 268,00 грн. за основним платежем та 229 122,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000502201, яким ТОВ Фірма «Дніпрокор» було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 33 847,00 грн. за звітні податкові періоди квітень 2011 року - 3 928,00 грн., липень 2011 року - 12 752,00 грн., січень 2012 року - 17 167,00 грн.

Не погоджується із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, став висновок ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про те, що маркетингові послуги, придбані ТОВ Фірма «Дніпрокор» у контрагентів - постачальників ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «Зроби Сам Україна», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Практікер Україна», не пов'язані з господарською діяльністю, оскільки товарна продукція, щодо якої надавалися вказані послуги, не перебували у власності ТОВ Фірма «Дніпрокор», ТОВ Фірма «Дніпрокор» не доведена доцільність та економічна обґрунтованість придбання послуг, до перевірки не надано письмових звітів про проведення маркетингових досліджень, наказів по підприємству, в актах приймання - передачі не зазначено конкретного переліку проведених робіт. Виходячи з викладеного, відповідачем було зроблено висновок про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат сум вартості цих послуг та безпідставність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, виданим ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «Зроби Сам Україна», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Практікер Україна».

На підтвердження доводу про зв'язок маркетингових послуг з господарською діяльністю та фактичне надання вказаних послуг позивачем було надано до матеріалів справи копії договору № 817/10/10 надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) від 31.03.2010 та договору поставки № 816/10/10 від 31.03.2010, які укладені між ТОВ Фірма «Дніпрокор» та ТОВ «Епіцентр К»; рамковий контракт поставки ОБІ № 4037 від 19.12.2007, укладений між позивачем та ТОВ «Зроби сам Україна»; загальні умови поставки та надання послуг № 0004/03BD2006 від 26.12.2006, укладені з ТОВ «Практікер Україна», договір поставки товарів та надання послуг № 20743 від 01.01.2010 та договір поставки товарів та надання послуг № 24507 від 01.03.2012 між ТОВ Фірма «Дніпрокор» та ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна».

Також позивачем на підтвердження фактичного виконання сторонами умов спірних договорів надані до матеріалів справи акти виконання робіт (надання послуг), звіти, платіжні доручення, податкові накладні.

Крім того, судом було встановлено, що протягом періоду, за який здійснювалася перевірка, позивач поставляв ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «Зроби Сам Україна», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Практікер Україна» товарну продукцію в асортименті. Позивачем надана до матеріалів справи розшифровка сум поставки товарів в розрізі маркетів та періодів, підписана головним бухгалтером позивача, з вказівкою сум поставки товару, собівартості поставки та суми маркетингових послуг, а також журнали - ордери і відомість по рахунку 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями» за періоди з 4 кварталу 2010 року по 1 квартал 2012 року. Дані вказаної розшифровки, а також документи бухгалтерського обліку позивача відповідачем не оспорювалися.

Надаючи оцінку описаним вище первинним документам, суд виходить з наступного.

До набрання чинності нормами Податкового кодексу України, податковим законодавством не було встановлено окремого правового регулювання порядку віднесення до валових витрат витрат на оплату маркетингових послуг.

Дозволяючи платнику податку зменшувати оподатковуваний прибуток на суму валових витрат, законодавець робив наголос на тому, що такими витратами є витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). З використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язувалося право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг). Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонялося відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 01.04.2011 набрали чинності норми Податкового кодексу України щодо податку на прибуток. Згідно з п.п.14.1.27 Податкового кодексу України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Відповідно до п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, в силу п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Абзацом «г» пп.138.10.3 п. 138.10 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів. У розумінні п.п.14.1.108 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Узагальнюючою податковою консультацією щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат (затверджена Наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 № 123), передбачено, що до маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Також нормами Податкового кодексу України який набрав чинності щодо податку на додану вартість з 01.01.2011, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1). Згідно п. 198.3 ст. 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, за п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Отже в Податковому кодексі України встановлена пряма норма щодо включення до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрат на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

При цьому, суд наголошує на тому, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Аналіз укладених позивачем угод з ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «Зроби Сам Україна», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Практікер Україна» дає підстави вважати, що послуги які отримав позивач, пов'язані з його господарською діяльністю та отриманням доходу останнього, основними видами діяльності якого є оптова торгівля іншим промисловим обладнанням, оптова та роздрібна торгівлю автомобільними деталями та приладдям.

Факт виконання договірних зобов'язань, підтверджується договорами, актами виконаних робіт (наданих послуг), податковими накладними та відповідними розрахунковими документами, копії яких залучено до матеріалів справи.

Суд зауважує, що відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Надані позивачем акти виконаних робіт (надання послуг) містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, є належною підставою для віднесення сум вартості відображених цими актами послуг (робіт) до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

З приводу тверджень відповідача про те, що надані платником податків до перевірки акти прийому-передачі повинні містити більш детальний зміст і обсяг господарської операції, а також необхідність обов'язкової наявності інших документів на підтвердження фактів надання маркетингових послуг, суд зазначає, що оскільки маркетингові послуги за своєю природою безпосередньо не створюють певних матеріальних результатів, не можуть мати певного натурального вимірника, а можуть бути оцінені лише у грошовому виразі, то найменування наданих послуг в актах прийому-передачі як, наприклад, «маркетингові послуги» чи «послуги зі стимулювання збуту товарів» є достатнім для розкриття змісту та обсягу вищевказаної господарської операції.

З приводу тверджень відповідача про те, що в первинних документах не зазначено, які саме дії вчинено, в якому порядку, які чинники проаналізовано, кошторис вартості, суд зазначає, що діючим законодавством не встановлено певної типової послідовності та структури проведення маркетингових послуг з визначенням орієнтовної вартості кожної з конкретних операцій, що включаються до їх структури. Тим більше, беручи до уваги те, що до кожного з вищевказаних актів виконаних робіт (надання послуг) додано звіт, яким безпосередньо відображено результати наданих послуг.

Суд вважає, що з огляду на види господарської діяльності позивача за КВЕД, придбання вказаних послуг за спірними правочинами з метою збільшення попиту на товари, безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю позивача, а тому, витрати по оплаті вказаних послуг підлягають включенню до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. Тим більше, що дані податкових декларацій з податку на прибуток ТОВ Фірма «Дніпрокор» за період з 01.10.2010 по 31.03.2012 свідчать про позитивне значення об'єкта оподаткування, тобто діяльність позивача є прибутковою, має на меті отримання доходу.

Суд зазначає, що виписані контрагентами позивача ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «Зроби Сам Україна», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Практікер Україна» податкові накладні відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, невідповідність зазначених у них даних фактичним обставинам господарських операцій відповідачем не встановлена, а відтак, зазначені податкові накладні є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту за результатами відносин із ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «Зроби Сам Україна», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Практікер Україна».

З огляду на приписи ч. 2 ст. 71 КАС України, зміст спірних правочинів, за якими домовленість стосовно просування товарів є суттєвою умовою договору, відсутність загального збиткового фінансового результату від господарської операції з продажу товару з урахуванням витрат на маркетингові послуги, підтвердження реальності господарських операцій за спірними правочинами, належність оформлення первинних документів як за змістом, так і за формою, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, і податкового кредиту вартість маркетингових послуг, наданих контрагентами ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «Зроби Сам Україна», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Практікер Україна».

Також суд зауважує, що посилання ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про відсутність практичного значення результатів маркетингових послуг для господарської діяльності позивача є, по суті, оцінюванням спірних господарських операцій з точки зору їх доцільності та раціональності для платника, що не відповідає компетенції контролюючого органу. В рамках здійснення податкового контролю податковий орган лише перевіряє реальність операцій з придбання послуг, наявність у платника належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту понесення витрат за цими операціями, однак без оцінювання доцільності цих послуг, їх ефективності та практичного впливу на результат діяльності платника.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність висновків зроблених в акті перевірки та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень від 12.07.2013 №№ 0000482201, 0000492201, 0000502201, тому позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Дніпрокор» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів в Запорізькій області №0000482201 від 12.07.2013.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів в Запорізькій області №0000492201 від 12.07.2013.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів в Запорізькій області №0000502201 від 12.07.2013.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Дніпрокор» (код ЄДРПОУ 13612779) 4926 грн. (чотири тисячі дев'ятсот двадцять шість) 47 копійок судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Артоуз