Ухвала суду № 36127163, 12.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. справа № 0870/5544/2012

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

за участю представників:

позивача: - Щепілової Н.В. (за дов. від 10.09.2013 року),

- Пориченського П.В. (за дов. від 10.09.2013 року)

відповідача: - Волжиної Т.Ю. (за дов. від 03.09.2013 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року

у справі № 0870/5544/12

за позовом приватного підприємства-фірми «Дарьял»

до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року приватне підприємство-фірма «Дарьял» звернулося у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкових-повідомлень рішень від 26 січня 2012 року № 0000152302 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1685815,50 грн., від 23 березня 2012 року № 0000592302 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 432632,25 грн., від 26 березня 2012 року № 0000582302 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 37746,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року адміністративний позов задоволено (а.с.184-192).

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, не погодившись з постановою суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На підставі клопотання, допущено процесуальне правонаступництво державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Представник державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник приватного підприємства-фірми «Дарьял» заперечує проти апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників апелянта та позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що проведеними перевірками приватного підприємства-фірми «Дарьял» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року встановлено порушення пункту 1.31 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпунктів 8.4.2, 8.4.5 пункту 8.4, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.6, 138.10, підпункту 138.8.1 статті 138, підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток; підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5, 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, частин 1, 5 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість.

На підставі актів планової та позапланової перевірок податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000152302 про визначення приватному підприємству-фірмі «Дарьял» податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1525423,00 грн. та 160392,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000132302 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 352462,00 грн. та 88115,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000142302 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 41248,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.

За результатами здійсненого приватним підприємством-фірмою «Дарьял» адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 26 січня 2012 року № 0000152302 залишено без змін, податкові повідомлення-рішення від 26 січня 2012 року № 0000132302 та № 0000142302 скасовані частково та прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2012 року № 0000592302 та від 26 березня 2012 року № 0000582302.

З матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство-фірма «Дарьял» мало взаємовідносини з приватними підприємствами ТК «Інвест Технологія», «Союз-Екстрайол», «Оріон-Трейдсервіс», товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізьке ремонтно-транспортне підприємство «Альфа, ЛТД», закритим акціонерним товариством страховою компанією «Кремінь» та закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал-Днепр».

Так, між приватним підприємством-фірмою «Дарьял» та його контрагентами приватним підприємством ТК «Інвест Технологія», приватним підприємством «Союз-Екстраойл» укладено договори № 01-010910 від 01 вересня 2010 року та № 010311 від 01 березня 2011 року про придбання продукції виробничо-технічного призначення. На виконання умов договорів, товар був повністю оплачений, оприбуткований позивачем та переданий на давальницьких умовах товариству з обмеженою відповідальністю «Світлана» для виробництва та подальшого постачання згідно договорів № 0161-02/173 від 01 грудня 2009 року та № 0161-02/231 від 10 грудня 2010 року на відкрите акціонерне товариство «ММК «Азовсталь», що підтверджується договорами, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Також, 01 червня 2011 року, відповідно до видаткової накладної № РН-0000283, приватним підприємством-фірмою «Дарьял» придбано у приватного підприємства «Оріон-Трейдсервіс» товар, який доставлений в офіс позивача за рахунок продавця. На поставку товару видана податкова накладна № 1 від 01 червня 2011 року. Товар оплачений та проданий приватному підприємству Компанії «Трансбуд Інжиніринг» відповідно до видаткової накладної № РН-0002514 від 30 червня 2011 року та перевезений покупцю транспортом позивача, що підтверджується подорожнім листом службового легкового автомобіля № 47/1 від 30 червня 2011 року.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що надані первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44 Податкового кодексу України, абзацу 4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, приватне підприємство-фірма «Дарьял» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізьке ремонтно-транспортне підприємство «Альфа, ЛТД» та приватним підприємством-фірмою «Дарьял» укладено договір № 515/1 від 15 січня 2009 року, відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений зобов'язується діючи від імені та за рахунок довірителя, виконувати юридичні дії по організації міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом. На виконання вимог якого складені вантажно-митні декларації, міжнародні товарно-транспортні накладні за формою СМR, акти виконаних робіт, платіжні документи тощо, які досліджені судом першої інстанції.

Відповідно до умов договорів між приватним підприємством-фірмою «Дарьял» та його контрагентами, останнім надавалось право залучати до виконання 3-х осіб.

Згідно статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Тобто, плата експедитора це є по суті вартістю транспортно-експедиційних послуг.

В той же час, стаття 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачає, що у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування, які мають підтверджуватись рахунками, накладними тощо, виданими суб'єктами господарювання, що залучались до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що приватним підприємством-фірмою «Дарьял» не допущено порушення вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.1, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 138.1, 138.2, підпункту 138.8.1 статті 138, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, оскільки позивачем надані усі первинні документи та податкові накладні, що оформлені належним чином, які надають приватному підприємству-фірмі «Дарьял» право на включення вартості послуг до складу валових витрат та формування податкового кредиту.

Також, приватним підприємством-фірмою «Дарьял» укладено договори з закритим акціонерним товариством страховою компанією «Кремінь» та закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал-Днепр» (генеральний договір № 1000010-08-01-10 від 01 квітня 2010 року, генеральний договір № 019/07-ФР від 16 лютого 2007 року з додатковими угодами). Відповідно до умов вказаних договорів, страховики зобов'язалися надати страхувальнику гарантію відшкодування збитків при настанні страхових випадків: порушення строків постачання товару, надання послуг, не поставки або недопоставки товару, порушення термінів оплати товару, а також неплатоспроможності, ліквідації чи банкрутства контрагентів страхувальника тощо.

Таким чином, відповідно до пункту 18 статті 6 Закону України «Про страхування» позивачем були укладені договори страхування саме фінансових ризиків підприємства.

Згідно підпункту 140.1.6 Податкового кодексу України, до складу загальновиробничих витрат включаються будь-які витрати із страхування фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору.

Таким чином, витрати зі страхування правомірно були включені приватним підприємством-фірмою «Дарьял» до складу валових (загальновиробничих) витрат.

В актах перевірок позивача щодо завищення валових витрат за рахунок повторного віднесення сум поліпшення основних фондів зазначено, що приватним підприємством-фірмою «Дарьял» завищено валові витрати за 4 квартал 2010 року внаслідок безпідставного повторного включення до складу валових витрат, витрат на поліпшення основних фондів 1 групи, які були виведені із експлуатації 31 березня 2009 року, а саме позивачем включено до складу валових витрат за 4 квартал 2010 року у рядку 04.10 Декларації витрати на поліпшення основних фондів 1 групи, які не підтверджені первинними документами - актами виконаних робіт у відповідному періоді.

За результатами попередньої планової документальної перевірки (акт № 187/23-2/20496109 від 12.11.2010) податковим органом встановлено завищення валових витрат внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат на поліпшення основних фондів 1 групи, які виведені з експлуатації актом від 31 березня 2009 року, а введені в експлуатацію актом від 24 червня 2010 року. Тобто, оскільки будинок № 4525 було зворотно введено в експлуатацію 25 червня 2010 року, позивач отримав право на включення до валових витрат поліпшення в сумі 206219,00 грн. лише у другому півріччі 2010 року.

Приватне підприємство-фірма «Дарьял» з висновками акту № 187/23-2/20496109 від 12 листопада 2010 року погодився та оплатив донараховану податковим органом суму податку на прибуток, що підтверджується платіжними документами та друком облікової картки платника податків.

З огляду на встановлені в акті перевірки № 187/23-2/20496109 від 12 листопада 2010 року порушення, позивач включив до декларації на прибуток за 2010 рік поліпшення основних засобів в сумі 294328,00 грн., в тому числі витрати понесені в першому півріччі 2010 року в сумі 206219,00 грн. та в другому півріччі в сумі 88119,00 грн.

Таким чином, надана приватним підприємством-фірмою «Дарьял» декларація на прибуток за 2010 рік у відповідності до вимог статей 11, 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» містить дані, нараховані наростаючим підсумком за весь 2010 рік, в тому числі містить суми валових витрат на поліпшення основних засобів у розмірі 766782,00 грн., з яких вирахувано за актом попередньої планової перевірки в сумі 311895,00 грн., тобто фактично витрати на поліпшення складають 454887,00 грн. при встановленому ліміті (визначеного актом перевірки № 187/23-2/20496109 від 12 листопада 2010 року) в розмірі 467520,00 грн. Тобто, позивачем ліміт перевищено не було.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим