Постанова № 36127155, 18.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 913/1786/13

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Черкащенка М.М.,суддів:Жукової Л.В., Студенця В.І. (доповідач),за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - не з'явився;розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Антрацит"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від07.10.2013та на рішенняГосподарського суду Луганської областівід15.07.2013у справі № 913/1786/13за позовомВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрацит Луганської областідоДержавного підприємства "Антрацит"простягнення 287 824, 69 грн.

В С Т А Н О В И В:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрацит Луганської області звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства "Антрацит" (далі - ДП "Антрацит") про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 287 824, 69 грн.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.07.2013 порушено провадження у справі № 913/1786/13 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрацит Луганської області до ДП "Антрацит" про стягнення 287 824, 69 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області (суддя Яресько Б.В.) від 15.07.2013 позов задоволено повністю. Суд стягнув з ДП "Антрацит" на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрацит Луганської області пеню в сумі 287 824, 69 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Будко Н.В., судді Манжур В.В., М'ясищев А.М.) від 07.10.2013 рішення Господарського суду Луганської області від 15.07.2013 залишено без змін, а апеляційну скаргу ДП "Антрацит" без задоволення.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.10.2013 та з рішенням Господарського суду Луганської області від 15.07.2013, ДП "Антрацит" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У касаційній скарзі ДП "Антрацит" посилається на те, що стягнення з нього пені на підставі Інструкції № 36 від 12.07.2007 є необґрунтованим, оскільки порядок та розміри такої пені повинні встановлюватись законом.

Також ДП "Антрацит" вказує на те, що пеня була нарахована на підставі акту перевірки від 15.04.2013 № 9, тобто після винесення Господарським судом Луганської області ухвали від 09.01.2013, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.12.2013 касаційну скаргу ДП "Антрацит" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.12.2013.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.12.2013 розгляд касаційної скарги відкладено на 18.12.2013.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 05-05/1762 у зв'язку із виходом судді Черкащенка М.М. з відпустки, для розгляду справи № 913/1786/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 18.12.2013 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Студенець В.І., судді Жукова Л.В., Нєсвєтова Н.М., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Жукова Л.В., Студенець В.І.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами 15.04.2013 Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрацит Луганської області було складено акт № 9 перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ВП "Шахта "Партизанська" ДП "Антрацит" за період з 01.04.2012 по 31.03.2013, яким встановлено наявність заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 4 031 613, 33 грн. У зв'язку з викладеним, Фондом було нараховано пеню в сумі 287 824, 69 грн. за період з 01.04.2012 по 08.01.2013 (у зв'язку з порушенням 09.01.2013 провадження у справі про банкрутство ДП "Антрацит") та запропоновано відповідачу сплатити її в десятиденний термін.

Вищевказаний акт було підписано керівником та головним бухгалтером підприємства без зауважень і заперечень та скріплено печаткою ВП "Шахта "Партизанська" ДП "Антрацит", примірник акта отримано головним бухгалтером Кирюхіною І.О., про що в документі міститься відповідний підпис.

Не отримавши від відповідача доказів перерахування вищевказаної суми пені, у зв'язку з порушенням 09.01.2013 провадження у справі №913/124/13-г про банкрутство ДП "Антрацит", позивач звернувся до Господарського суду Луганської області з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 15.07.2013, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.10.2013, позов задоволено повністю.

Рішення судів обґрунтовані тим, що пеня була нарахована на підставі закону, зокрема з урахуванням пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки при цьому заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків виникла в період дії ч. 2 ст. 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яка діяла до 01.01.2011 було передбачено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

З прийняттям і вступом у дію з 01.01.2011 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" наведена вище норма матеріального права була скасована, а нарахування пені при несвоєчасному нарахуванні та перерахуванні страхових внесків не передбачено.

Окрім того, з 01.01.2011 на підставі постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України "Про порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України" від 30.11.2010 № 31 втратила чинність постанова правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 року № 36 "Про затвердження Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України", відповідно до якої Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрациті Луганської області проведено перевірку правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати страхових внесків до Фонду та їх витрачання, і виявлено порушення порядку сплати страхових внесків.

У той же час відповідно до абз. 5 п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

З наведеного випливає, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і пеня у зв'язку з несплатою страхових внесків за період до 01.01.2011 має бути стягнута і після 01.01.2011, оскільки така заборгованість зі сплати внесків та пеня виникли в період дії ч. 2 ст. 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, з'ясувавши, що відповідно до акту № 9 перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ВП "Шахта "Партизанська" ДП "Антрацит" за період з 01.04.2012 по 31.03.2013, встановлено наявність заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 4 031 613, 33 грн., у зв'язку з чим Фондом було нараховано пеню в сумі 287 824, 69 грн. за період з 01.04.2012 по 08.01.2013, не встановили на якій підставі та за який конкретно період виникла така заборгованість.

Окрім того, суди посилаються на те, що відділенням Фонду заявлено до стягнення пеню за період з 01.04.2012 по 08.01.2013 на заборгованість, яка існувала за відповідачем станом на 01.01.2011 і не була погашена ДП "Антрацит", тобто за період до моменту порушення провадження у справі про банкрутство відповідача та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів - 09.01.2013.

Разом з тим, колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Відповідно до абз. 24 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Таким чином з моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Абзацом 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

У постанові Верховного Суду України від 01.10.2013 у справі № 28/5005/3240/2012 наведено правову позицію, згідно з якою, норма абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому пеня за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, встановивши, що провадження у справі про банкрутство порушено 09.01.2013, не врахували та не дали належної правової оцінки тому факту що пеня у зв'язку з несплатою заборгованості по страховим внескам нарахована на підставі акту перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 9 від 15.04.2013.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст.111-5 ГПК України).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Антрацит" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.10.2013 та рішення Господарського суду Луганської області від 15.07.2013 у справі № 913/1786/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий - суддя Черкащенко М.М.

Судді: Жукова Л.В.

Студенець В.І.