Постанова № 36126967, 16.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року Справа № 904/1515/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Осипенко Н.М.

від відповідача: не з'явився

від 3-тьої особи: Фесенко В.М.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського від 21.10.2013р.

у справі № 904/1515/13-г Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія"

до відповідача Дочірнього підприємства Комунального підприємства П'ятихатської міської ради "П'ятихатський водоканал" "Комунальне підприємство П'ятихатської міської ради "П'ятихатський комунгосп",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго",

про стягнення 2 939,31 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства Комунального підприємства П'ятихатської міської ради "П'ятихатський водоканал" "Комунальне підприємство П'ятихатської міської ради "П'ятихатський комунгосп" про стягнення боргу у сумі 2939,31грн. за перетікання реактивної енергії.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2013 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго".

Позивач звернувся із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача борг за період з 01.11.2012 року по 31.05.2013 року у сумі 6089,16грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2013 року (суддя Первушин Ю.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського від 21.10.2013р. (судді: Чоха Л.В., Антонік С.Г., Чимбар Л.О.), позов задоволено, стягнуто з Дочірнього підприємства Комунального підприємства П'ятихатської міської ради "П'ятихатський водоканал" "Комунальне підприємство П'ятихатської міської ради "П'ятихатський комунгосп" на користь Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" основний борг у сумі 6089,16грн. Відповідно розподілені судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч.3 ст. 184 Господарського кодексу України, пунктів 1.5, 5.1, 6.35 Правил користування електричною енергією, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на те, що Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії, визначений умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору про технічне забезпечення електропостачання, не погоджений з енергопостачальником - третьою особою, тобто є недійсним в силу положень п. 9.1 Типового договору про технічне забезпечення електропостачання споживача, тому у відповідача не виникло обов'язку здійснювати таку оплату; відповідач визнав наявність грошового зобов'язання по оплаті за перетікання реактивної електроенергії саме перед енергопостачальником на підставі договору на постачання електроенергії. Відповідач оплачував за перетікання електричної енергії саме третій особі - енергопостачальнику.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

Електроустановки Дочірнього підприємства Комунального підприємства П'ятихатської міської ради "П'ятихатський водоканал" "Комунальне підприємство П'ятихатської міської ради "П'ятихатський комунгосп" не приєднані безпосередньо до мереж, які належать Публічному акціонерному товариству "ДТЕК Дніпрообленерго", яке є постачальником електричної енергії. Відповідач підключений до ЗТП - 199, яке належить Приватному акціонерному товариству "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія".

Між сторонами 29.08.2012 року укладений договір № 449-ЖВ про технічне забезпечення електропостачання споживача, згідно з пунктом 4.1.1 якого відповідач, який є споживачем, зобов'язався здійснювати позивачу оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії".

На виконання вказаної умови договору відповідач здійснював оплату позивачу за перетікання реактивної електроенергії до листопада 2012 року, після цього припинив оплату, що змусило позивача звернутись до господарського суду з даним позовом. Правильність розрахунку позивачем спірної суми коштів перевірено судом першої інстанції шляхом призначення відповідної судової експертизи.

Відповідно до пункту 1.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996р., у разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, та виникнення у споживача відповідно до законодавства України зобов'язань вносити плату за перетікання реактивної електроенергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Згідно з п. 5.8 Правил користування електричною енергією споживач, електроустановки якого приєднані до мереж електропередавальної організації, яка не є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, має укласти з електропередавальною організацією договір про технічне забезпечення електропостачання.

Відповідно до підпункту 7 пункту 5.17 Правил користування електричною енергією договір про технічне забезпечення електропостачання споживача та договір про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) має містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей: порядок обліку перетікання реактивної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

У відповідності з вимогами пункту 6.33 Правил користування електричною енергією величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року N 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 року за N 93/6381, та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.

Положеннями абзацу першого пункту 6.34 Правил користування електричною енергією встановлено, що споживачі, електроустановки яких приєднані до мереж, що належать електропередавальній організації, вносять плату за перетікання реактивної електроенергії на поточний рахунок електропередавальної організації відповідно до умов договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про постачання електричної енергії.

З наведених приписів Правил користування електричною енергією, вбачається, що електропередавальна організація (в даному випадку позивач) має право на отримання від споживача (відповідача), що приєднаний до електромереж цієї організації, плати за перетікання реактивної електроенергії відповідно до умов договору про технічне забезпечення електропостачання споживача.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З встановлених судовими інстанціями обставин вбачається, що протягом спірного періоду відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору, не сплачував позивачеві плату за перетікання реактивної електроенергії, тому з урахуванням норм наведеного законодавства, господарські суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов.

Щодо посилань скаржника на те, що Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії, визначений умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору про технічне забезпечення електропостачання не погоджений з енергопостачальником - третьою особою, тобто є недійсним в силу положень п. 9.1 Типового договору про технічне забезпечення електропостачання споживача, то судова колегія касаційної інстанції відзначає наступне.

З приписів вищенаведеного п. 1.5 Правил користування електричною енергією вбачається, що договір про технічне забезпечення електропостачання споживача укладається на основі типового договору.

Таким чином при укладені договору про технічне забезпечення електропостачання сторони приймають за основу типовий договір, наведений у додатку №1 до Правил користування електричною енергією, однак це не виключає принципу вільного волевиявлення сторін при укладенні правочину, тобто сторони можуть і дещо відійти від умов типового договору, однак, мають погодити всі основні умови, що встановлені для певного типу договору (частини 1,2 ст. 180 ГК України). Як вбачається із встановлених судовими інстанціями обставин справи, умови договору щодо оплати перетоків реактивної енергії дещо відрізняються від умов типового договору.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Викладеним спростовуються вищенаведені доводи касаційної скарги.

З огляду на викладене, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.10.2013р. у справі №904/1515/13-г - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я.Судді Жаботина Г.В. Ковтонюк Л.В.