Ухвала суду № 36126872, 10.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. справа № 1170/2а-3600/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженін І.Є.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року

у справі № 1170/2а-3600/11

за позовом приватного підприємства «Алекс-Полімер»

до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Приватне підприємство «Алекс-Полімер» звернулося до суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000142330 від 22 серпня 2011 року щодо визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 597,63 грн., у тому числі за основним платежем 478,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 119,53 грн. та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000152330 від 22 серпня 2011 року щодо визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 9674,90 грн., у тому числі за основним платежем 9674,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські операції, які були здійснені ТОВ «Інтенсивник Плюс» та ТОВ СП «Укрліфт» у виконання укладених з позивачем договорів мають реальний характер, вчинені під час здійснення реальної господарської діяльності, що спрямована на надання послуг та виконання будівельних робіт, які в подальшому використані позивачем у власній господарській діяльності. Всі господарські операції підтверджуються первинними документами, які складені відповідно до вимог законодавства, а відтак висновки відповідача про нікчемність укладених договорів не відповідають дійсності, бо спростовується наявними доказами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: №0000142330 від 22 серпня 2011 року щодо визначення податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 597,63 грн., у тому числі за основним платежем 478,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 119,53 грн.; №0000152330 від 22 серпня 2011р. щодо визначення податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 9675,90 грн., у тому числі за основним платежем 9674,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 08.12.2011 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що зустрічними перевірками контрагентів позивача встановлено, що у ТОВ «Інтенсивник Плюс» та ТОВ СП «Укрліфт» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби, що свідчить про відсутність у товариств необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, відтак факт відображення позивачем у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість з вартості товарів, отриманих від ТОВ «Інтенсивник Плюс» та ТОВ СП «Укрліфт», та здійснення таких правочинів підтвердити неможливо. ТОВ «Інтенсивник Плюс» не надано до перевірки жодних первинних та бухгалтерських документів, які засвідчують здійснення господарської операції, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, а відтак угоди, укладені товариством носять формальний характер.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Алекс-Полімер» з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ «Інтенсивник Плюс» за грудень 2010 року та ТОВ СП «Укрліфт» за січень 2011 року, за результатами якої складено акт №352/23-30/36686460 від 04 серпня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем

ст. 203, 207, 215, 216, 228, 627 ЦК України в частині недодержання вимог вказаних статей в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг);

пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за ІV квартал 2010 року в сумі 478,10 грн. за рахунок включення до складу валових витрат вартості отриманих робіт від ТОВ «Інтенсивник Плюс» по угодах, визнаних нікчемними. Не підлягають амортизації витрати з придбання робіт по ремонту нерухомості від ТОВ СП «Укрліфт» по нікчемним правочинам;

ст. 196, п.п. 198.1, п.п. 198.4, п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2011 року в сумі 9674,90 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості послуг, отриманих від ТОВ «Інтенсивник Плюс»та ТОВ СП «Укрліфт», факт одержання яких не підтверджено по угодах, визнаних нікчемними.

До такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Інтенсивник Плюс"та ТОВ СП "Укрліфт".

Зазначаючи про безтоварність операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, відповідач посилається на акти, складені ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 07.06.2011 №811/233-36494813 про результати невиїзної перевірки ТОВ "Інтенсивник Плюс"(а.с. 118-127) та ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 05.04.2011 №1011/23-307/36575169 про результати невиїзної перевірки ТОВ СП "Укрліфт" (а.с. 128-135).

Відповідно до вказаних актів, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

На підставі акту перевірки №352/23-30/36686460 від 04 серпня 2011 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000142330 від 22 серпня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватним підприємств у розмірі 597,63 грн., в тому числі за основним платежем - 478,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 119,53 грн.

№0000152330 від 22.08.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 9675,90 грн., у тому числі за основним платежем - 9674,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, який, задовольняючи позовні вимоги, встановив, що прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, такими, що не відповідають чинному законодавству.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (замовник) та ТОВ «Інтенсивник Плюс» (виконавець) укладений договір від 15.12.2010, відповідно п.1.1. якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по перепакуванню плівки стрейч 50 м., а замовник зобов'язується прийняти і сплатити вартість наданих послуг. Сума договору складає 2295,00 грн., в тому числі ПДВ 382,50 грн.

Фактичне виконання договору підтверджується наступними документами: товарно-транспортними накладними, які підтверджується факт транспортування плівки виконавцю та в зворотньому напрямку, актом здачі-приймання робіт від 17.12.2010, податковою накладною №592 від 17.12.2010, платіжним дорученням №229 від 12.01.2011. Також, на підтвердження пов'язаності виконання вказаних робіт із господарською діяльністю позивача надано договір поставки №П2689 від 22.02.2010, укладений між позивачем (постачальник) та ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» (покупець), видаткові накладні від 18.01.2011, 25.01.2011, 08.02.2011.

17.01.2011 між позивачем (замовник) та ТОВ СП «Укрліфт» (підрядник) укладений договір підряду на будівництво №1, відповідно до п.1.1. якого підрядник зобов'язується виконати роботи з перепланування і ремонту приміщення по провулку Кіндрата Рожнова, 25 у місті Олександрія Кіровоградської області та здати в експлуатацію об'єкт у встановлений термін. Загальна сума договору становить 55755,00 грн. (п.4.1. договору).

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за формою №КБ-3, податковою накладною №49 від 28.01.2011, платіжним дорученням №257 від 17.02.2011.

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», діючого до 01.01.2011, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Стосовно права платника на податковий кредит відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, документи, складені на підтвердження виконання укладених позивачем з ТОВ «Інтенсивник Плюс», ТОВ СП «Укрліфт» договорів, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені переліченими вище підприємствами у відповідності до вимог ст.7 Закону №168/97-ВР, ст. 201 Податкового кодексу України.

На момент укладення та реалізації цих договорів контрагенти позивача ТОВ «Інтенсивник Плюс», ТОВ СП «Укрліфт» мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з виконання робіт, надання послуг не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів, виконання робіт відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання відповідних договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладені позивачем договори не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Виявлені відповідачем обставини щодо контрагентів позивача ґрунтуються лише на відомостях, отриманих від податкових органів. При цьому жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти щодо порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.

Крім того, зазначені відповідачем обставини щодо ТОВ «Інтенсивник Плюс», ТОВ СП «Укрліфт» не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит та формування валових витрат з операцій отримання послуг, робіт.

Посилання податкового органу на відсутність у вказаних підприємств необхідних ресурсів в даному випадку не впливають на реальність здійснених господарських операцій з виконання робіт; вказані обставини не знаходяться в прямому зв'язку між собою. Крім того, наведені податковим органом обставини щодо відсутності реальної можливості виконати обумовлені договорами роботи, послуги в установленому порядку, як того вимагає ст.ст.70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведені.

Судом встановлено, що позивачем як отримувачем послуг, робіт виконані всі законодавчо передбачені умови для віднесення вартості цих послуг, робіт до валових витрат, сум податку на додану вартість - до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах.

Отже у відповідача відсутні правові підстави для зменшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Виходячи з наведених вище норм, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року у справі № 1170/2а-3600/11 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко