Ухвала суду № 36126796, 04.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р. справа № 2а/0470/12137/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженін І.Є.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 (дов. від 04.11.2011 р.)

відповідача: - Годьо Л. В. (дов. від 27.05.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.12

у справі № 2а/0470/12137/11

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області

третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Аксіома»

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Аксіома», в якому просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 31.08.2011 року № 0001491742 про збільшення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 суми податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)»: за основним платежем на 6493 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями на 1 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий кредит сформований Позивачем правомірно, оскільки на момент виникнення господарських відносин, за якими був сформований податковий кредит, позивач та його контрагент (ТОВ «Аксіома») були належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Аксіома» був платником податку на додану вартість; податкові накладні, виписані ТОВ «Аксіома», належним чином оформлені та містять всі необхідні реквізити, що передбачені Податковим кодексом України. При перевірці фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання податковий орган не має повноважень на визнання нікчемними правочинів, укладних такими суб'єктами господарювання.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 адміністративний позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0001491742 від 31.08.2011.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на винесення постанови з порушенням норм матеріального права, просить скасувати постанову суду у повному обсязі та винести нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що в ході перевірки не було встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. При проведенні аналізу податкової звітності ТОВ «Аксіома» встановлено, що по ланцюгу постачання від постачальників ТОВ «Аксіома» та далі вищезазначених покупців не встановлено руху фактичного товару та операцій з даним товаром. Зважаючи на викладене, податковий кредит позивача формувався за рахунок ТОВ «Аксіома», а податковий кредит останнього за рахунок підприємств, які не мали достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників, відтак діяльність позивача спрямована на формування податкового кредиту з метою заниження бази оподаткування по податку на додану вартість.

Представник відповідача просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, в поданих суду письмових запереченнях просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, постановлено законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, підставі наказу № 1159 від 02.08.2011, виданого Західно - Донбаською ОДПІ, та у зв'язку з отриманням акту перевірки ДПІ у м. Дніпродзержинську № 2147/163/23-206/20251135 від 31.05.2011 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аксіома» з питань формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.06.2010 по 31.03.2010», відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинам з ТОВ «Аксіома» за період з 01.01.2011 по 28.02.2011, за результатами якої складено акт № 108/17/2/-НОМЕР_2 від 18.08.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ч.1 та 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, ст.626, ст.628, ст.629, ч.2 ст.689, ч.2 ст.712 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні товарів у ТОВ «Аксіома», а саме: товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України.

Як кзазгечено в акті перевірки, відповідно до ч.ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випаду відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т. ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Також позивачем порушено п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у січні 2011 року на загальну суму 6493,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001491742 від 31.08.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 6493,00 грн. - за основним платежем та на 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, який, задовольняючи позовні вимоги, встановив, що прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, таким, що не відповідає чинному законодавству.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п.14.1. ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, законодавчою підставою не включення до складу податкового кредиту відповідних сум є не підтвердження придбання товарів (послуг) відповідними документами.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Аксіома» (постачальник) та позивачем (покупець) укладений договір №12/11 від 10.01.2011, згідно якому постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує запасні частини на автотранспорт, загальна кількість, часткове співвідношення, асортимент, номенклатура, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у видаткових накладних. Пунктом 3.1. договору передбачено, що поставка товару здійснюється виключно транспортом продавця, а товари передаються продавцем покупцю за адресою покупця. Розрахунки за цим договором здійснюються через установу банку згідно із правилами, передбаченими чинним в Україні законодавством для безготівкових розрахунків (п.4.2. договору).

Факт виконання договору підтверджується видатковими накладними №1701005 від 17.01.2011 та №3101005 від 31.01.2011; податковими накладними №1701005 від 17.01.2011 на загальну суму 6320,40 грн., в т. ч. ПДВ 1053,40 грн. та №3101005 від 31.01.2011 на загальну суму 32640,00 грн., в т. ч. ПДВ 5440,00 грн.; платіжними дорученнями №14 від 17.01.2011 на суму 6320,40 грн. та №18 від 30.01.2011 на суму 32640,00 грн.; актом звірки взаєморозрахунків.

Також наявність автотранспорту, задля ремонту якого позивачем були придбані запчастини, підтверджується договорами оренди транспортного засобу від 01.01.2009, укладеними між позивачем (орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець). Наявність працівників, що виконують роботи по перевезенню, підтверджуються трудовими договорами між працівником та фізичною особою ОСОБА_5 від 01.09.2008 та ОСОБА_6 від 17.01.2009.

Як вбачається з матеріалів справи, складені на підтвердження виконання договору №12/11 від 10.01.2011 документи містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Аксіома» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Щодо не надання під час перевірки позивачем документів, що засвідчують транспортування товарів, колегія суддів зазначає, що вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання таких документів в підтвердження формування податкового кредиту, тим більше що при перевірці не встановлено, що позивач ніс витрати по транспортуванню придбаного товару.

Наявність чи відсутність документів, що засвідчують транспортування товарів, є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Посилання відповідача, що укладений договір має ознаки нікчемності, не створює юридичних наслідків та здійснений без мети настання реальних наслідків, також не приймається колегією суддів до уваги зважаючи на наступне.

На момент укладення та реалізації вказаного договору контрагент позивача ТОВ «Аксіома» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його постачальником дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів, відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання відповідного договору, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладений позивачем договір №12/11 від 10.01.2011 не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Виявлені відповідачем обставини щодо ТОВ «Аксіома» ґрунтуються лише на відомостях, отриманих від податкового органу. При цьому жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти щодо порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.

Посилання податкового органу на відсутність у вказаного підприємства необхідних ресурсів в даному випадку не впливають на реальність здійснених господарських операцій з поставки товару; вказані обставини не знаходяться в прямому зв'язку між собою. Крім того, наведені податковим органом обставини щодо відсутності реальної можливості поставити товар в установленому порядку, як того вимагає ст.ст.70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведені.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем як отримувачем товару, виконані всі законодавчо передбачені умови для віднесення сум податку на додану вартість в складі вартості товару до складу податкового кредиту у відповідному звітному (податковому) періоді.

Також колегія суддів зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків. Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Виходячи з наведених вище норм, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року у справі № 2а/0470/12137/11 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко