Ухвала суду № 36126596, 12.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. справа № 1170/2а-2440/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У липні 2012 року до суду звернулось Управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському районі з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про стягнення з відповідача заборгованість із страхових внесків у сумі 719,34 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм процесуального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець та взята на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському районі як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується копією картки страхувальника взятої з Реєстру страхувальників ДРСС.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники і застраховані особи.

Згідно ч. 4 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківських рахунках виконавчих органах Пенсійного фонду.

Законом України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме статтею 1 встановлюється мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску,встановлених законом на день отримання заробітної плати ( доходу).

Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків для застрахованих осіб, тобто фізичних осіб підприємців, в тому числі які обрали особливий спосіб оподаткування ( фіксований податок, єдиний податок) - на 32 відсотки за 2004-2005 роки,31,8 відсотка за 2006 рік, на 33,2 відсотка з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.

Частиною 1 статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-VІ установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі : з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривень, з 1 липня - 888 гривень,з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що мінімальний страховий внесок у жовтні та листопаді 2010 року становив 301,12 грн.( 907,00*33,2 %). Тобто, розмір страхових внесків, що підлягає сплаті за період з жовтня по грудень 2010 року складає 908,34 грн.(301,12 *2+306,10).

ФОП ОСОБА_1 сплатила за 4 квартал 2010 року страхові внески в сумі 189,00 грн., отже заборгованість складає 719,34 грн.(908,34 грн.-189,00грн.)

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», (що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та ( або) не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

02 березня 2011 року фізичній особі - підприємцю була надіслана вимога про сплату боргу на суму 719,34 грн.

Згідно з п. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суму недоїмки, пені та суми фінансових санкцій вказані у вимозі.

Боржник протягом десяти робочих днів після отримання вимоги не сплатив зазначену,

у вимозі, суму що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в м. Світловодську та Світловодському районі від 24.07.2012 року № 5720/08 - 31 та не оскаржив її.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заборгованість в сумі 719,34 грн. є узгодженою і підлягає безспірному стягненню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи судом першої інстанції, повно, всебічно та в межах заявлених вимог, з'ясовано обставини справи, надано належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішено питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішено справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Посилання апелянта на порушення норм процесуального права не може бути підставою для скасування постанови суду, в даному випадку, оскільки відповідно до п.4 ч.1.ст.202 КАС порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування, у випадку неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 1 листопада 2013 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук