Ухвала суду № 36126466, 12.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2012 р. справа № 2а-9859/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Бембінек Я.І.

за участю представників:

позивача: - Кокін А. Ж. (дов. від 01.10.10)

відповідача: - Лабур М. Г. (дов. від 15.05.12)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2011 року

у справі № 2а-9859/10/0870

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Ексім»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Ексім» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 0000102305/0 від 16.03.10 на суму 23 815,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених ТОВ "Дельта Ексім" з ТОВ "Легіон Стіл", ТОВ "ТФ Бористен", ТОВ "ТСЦ Юг", ТОВ "Форестер М". Договори Поставки з ТОВ "Легіон Стіл" та ТОВ "ТСЦ Юг" та позадоговірні правочини з ТОВ "ТФ Бористен" та ТОВ "Форестер М", які за своєю правовою природою є договорами поставки, укладені відповідно до вимог чинного законодавства, їх зміст не суперечить ЦК України, ГК України та іншим актам цивільного законодавства. Також не суперечать моральним засадам суспільства. Особи, що уклали договори, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, правочини укладені на засадах волевиявлення учасників. Правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2011 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття постанови суду з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову суду, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга фактично мотивована обставинами, встановленими в ході перевірки та зафіксованими в акті перевірки. Відповідач посилається на дані Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, зазначає, що у постачальника контрагентів позивача ТОВ «ТМ Атлет» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, виробничі активи. Відповідач стверджує, що ТОВ «ТМ Атлет» не включались суми ПДВ по підприємствах ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «ТФ Бористен», ТОВ «Браверс» з метою надання податкової вигоди переважно контрагентам, які в свою чергу нарощували віртуальний податковий кредит позивачу та яким в подальшому безпідставно задекларовано суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку. Вказане свідчить про відсутність наміру у ТОВ «ТМ Атлет» на створення правових наслідків, а відтак відносини між ТОВ «ТМ Атлет», який є постачальником ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «ТФ Бористен», ТОВ «Браверс», які в свою чергу є постачальником позивача не спричинили реального настання правових наслідків.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2009 по 31.10.2009, за результатами якої складено акт №21/23-5/35182775 від 25.02.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.3 ст.1, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме: неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2009 року суму 135531 грн., яка не є сумою податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів згідно нікчемних правочинів з ТОВ «Легіон Стіл», ТОВ «ТФ Бористен», ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «Форестер М» (постачальником яких є ТОВ «ТМ Атлет») та п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а сам: завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 75386 грн. за листопад 2009 року; занижено суму податку на додану вартість у сумі 15877 грн. за жовтень 2009 року.

До такого висновку відповідач дійшов з огляду на наступні обставини.

Перевіркою правильності визначення податкового кредиту в Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року встановлено, що показники в рядку 10.1 Декларації відображені на підставі таких документів: угоди та контракти, податкові накладні, видаткові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, платіжні документи. У вказаному періоді підприємство згідно податкових накладних включило до складу податкового кредиту, зокрема, суми податку на додану вартість по операціях з придбання у «Легіон Стіл», ТОВ "ТСЦ Юг", ТОВ «Форестер М», ТОВ «ТФ Бористен» товарів.

В ході проведення перевірки, при опрацюванні системи Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що означені підприємства є посередниками.

Посилаючись на відомості, отримані від органів державної податкової служби (листи, інформаційні довідки, пояснення контрагентів) по ланцюгу придбання по вказаним постачальникам в акті перевірки вчинено запис про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, пов'язаних з придбанням товару, з тих підстав, що по ланцюгу постачання (2-й - 3-й ланцюги) виявлено підприємство ТОВ «ТМ Атлет», щодо якого встановлено, що підприємством не віднесено до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість по операціям з поставки товарів. ТОВ «ТМ Атлет» має штатну чисельність 1 працівник, основні фонди, виробничі активи на підприємстві відсутні, також відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій. Таким чином, наведені обставини, як зазначено в акті перевірки, свідчать про відсутність наміру у ТОВ «ТМ Атлет» створення правових наслідків, укладені ним угоди носять фіктивний характер. Посилаючись на приписи ст.ст.203, 216 ЦК України, ст.ст.42, 142 Господарського кодексу України, відповідач дійшов висновку, що укладені позивачем з його контрагентами угоди несуть податкову вигоду, тобто позивач є вигодо набувачем - особою, на користь якої укладено договори, в т.ч. і які не брали безпосередньої участі в його укладенні.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052305/0 від 16.03.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 75386,00 грн.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції про помилковістю висновків відповідача, зважаючи на наступне.

Виходячи з фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість висновку відповідача, оскільки такий висновок базується на помилковому тлумаченні чинного законодавства України.

Крім того, висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, є помилковими, відомості про контрагентів постачальників позивача, та їх контрагентів не впливають і не спростовують факт здійснення господарських операцій між позивачем і його постачальниками, переліченими вище.

Факт отримання позивачем товару від вказаних постачальників в межах укладених ним правочинів, в тому числі, договорів купівлі-продажу, відповідачем не заперечується, підтверджений відповідними первинними документами.

Укладені позивачем угоди не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами). Крім того, відповідачем не врахована норма ст.234 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо укладення угод купівлі-продажу без наміру створення правових наслідків, обумовлених цими договорами, або нікчемних договорів відповідачем не зазначені, суду не подані.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що фактичні дії позивача під час укладення угод купівлі-продажу, їх виконання та відображення відповідних господарських операцій в податковому обліку не свідчать про протиправність дій позивача, наявність у нього мети, яка б суперечила інтересам держави та суспільства, була спрямована на порушення публічного порядку.

Виявлені відповідачем обставини щодо контрагента по ланцюгу постачання ТОВ «ТМ Атлет», ґрунтуються лише на відомостях, отриманих від податкового органу. При цьому жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти щодо порушення норм податкового законодавства безпосередніми контрагентами позивача або їх контрагентами та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.

Крім того, наведені відповідачем обставини щодо ТОВ «ТМ Атлет», не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит.

В будь-якому випадку порушення контрагентами, у тому числі за ланцюгом постачання, податкового законодавства за загальним правилом не може призводити до недійсності всіх угод до кінцевого отримувача товару, оскільки відносини між попереднім постачальником у ланцюгу поставок не позбавляють правового значення належним чином оформлених первинних документів та не впливають на реальність господарських операцій, вчинених між кінцевим отримувачем товарів та його безпосереднім контрагентом.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередні контрагенти позивача були зареєстровані уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, у встановленому порядку цивільної дієздатності не позбавлені, перебували на обліку в податковому органі як платники податку на додану вартість.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пункт 5 затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 165 Порядку заповнення податкової накладної визначає, коли податкова накладна вважається недійсною, а саме: у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагентів позивача в якості платників податку на додану вартість, виключення їх з реєстру платників податку на додану вартість не надано, податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними вище особами у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що свідчить про правомірність видачі податкових накладних.

Проти факту реальності здійсненої позивачем операції з отримання ним обумовленого відповідними угодами купівлі-продажу товару та оплати його вартості відповідач не заперечує.

Законодавство, діюче на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість», не передбачає відповідальності платника податку за порушення його контрагентом, тим більше, контрагентами продавця податкового законодавства.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Згідно з положеннями наведених вище правових норм в їх сукупності, вбачається, що сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару (послуги), а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету.

Судом встановлено, що позивачем як отримувачем товару виконані всі законодавчо передбачені умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах.

Отже позивачем правомірно до податкового кредиту включено суму, сплаченого при придбанні товару податку на додану вартість, яка підтверджена належним чином оформленими податковими накладними, та відображено в податковій декларації з податку на додану вартість, у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, передбачені ст.202 КАС України для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2011 року у справі № 2а-9859/10/0870 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко