Ухвала суду № 36126373, 10.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 р.Справа № 818/7669/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.10.2013р. по справі № 818/7669/13-а

за позовом Сумського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Сумський міський центр зайнятості, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 в якому, з урахуванням уточнень, просив суд стягнути з відповідача незаконно отриману допомогу по безробіттю за період з 28.12.2000 року по 24.09.2001 року в сумі 708грн. 53 коп. та за період з 22.11.2012 року по 27.06.2013 року в сумі 3916 грн. 80 коп.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 року адміністративний позов Сумського міського центру зайнятості - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 /ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ на користь Сумського міського центру зайнятості /40009, м. Суми, вул. Баумана, 45, р/р 37170001000293 ГУ ДКСУ в Сумській області, МФО 837013, код 13996509/ незаконно отриману допомогу по безробіттю за період з 28.12.2000 року по 24.09.2001 року в сумі 708грн. 53 коп. (сімсот вісім грн. 53 коп.) та за період з 22.11.2012 року по 27.06.2013 року в сумі 3916 грн. 80 коп. (три тисячі дев"ятьсот шістнадцять грн. 80 коп.).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 1, 2 Закону України "Про підприємництво", ст.ст. 42, 128 Господарського кодексу України, пп. 7 ч. 1 ст. 1, ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 21.12.2000 року ОСОБА_1 до Сумського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, де спеціалістом центру зайнятості заповнено картку персонального обліку за №03201.КНВ і особистим підписом відповідача підтверджено достовірність внесених до неї даних (а.с.28).

При зверненні до центру зайнятості, ОСОБА_1 повідомив, що він не зареєстрований як підприємець, що засвідчив особистим підписом у картці персонального обліку (а.с.28, 30).

Наказом від 28.12.2000 року №490 ОСОБА_1 наданий статус безробітного та розпочато виплату допомоги по безробіттю (а.с.28, 31).

З 25.09.2001 року відповідачу припинено виплату допомогу по безробіттю на підставі письмової відмови від послуг служби зайнятості, відповідно до п. "ї" ч. 1 ст. 30 Закону України "Про зайнятість населення" (в редакції, яка діяла на час момент реєстрації відповідача безробітним).

З матеріалів справи також вбачається, що 15.11.2012 року ОСОБА_1 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Сумського міського центру зайнятості за пошуком роботи, де спеціалістом центру зайнятості заповнено персональну картку за №185012111500009 і особистим підписом відповідача підтверджено достовірність внесених до неї даних (а.с.5).

При зверненні до центру зайнятості, ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив до вирішення питання його працевлаштування надати йому статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Також у вказаній заяві відповідач зазначив, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається (а.с.7).

22.11.2012р. ОСОБА_1 наданий статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю (а.с.8).

На підставі звірки з базою даних Пенсійного фонду України та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Сумським міським центром зайнятості встановлений факт реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця з 02.12.1997 року, про що складений акт №18 від 31.07.2013 року (а.с.10).

У зв'язку із встановленням факту подання недостовірних відомостей, на підставі яких прийнято рішення про надання статусу безробітного і виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, з 31.07.2013 року реєстрація безробітного ОСОБА_1 припинена, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення".

В період з 28.12.2000 року по 24.09.2001 року ОСОБА_1 виплачена допомога по безробіттю в сумі 708 грн. 53 коп. (а.с. 35).

Згідно довідки Сумського МЦЗ від 16.07.2013 року №6295, за період з 22.11.2012 року по 30.06.2013 року ОСОБА_1, під час перебування на обліку як безробітний в Сумському МЦЗ, отримав кошти в розмірі 3916 грн. 80 коп. (а.с.11).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з доведеності факту безпідставного отримання відповідачем допомоги по безробіттю за період перебування на обліку в центрі зайнятості за період з 28.12.2000 року по 24.09.2001 року в сумі 708 грн. 53 коп. та за період з 22.11.2012 року по 27.06.2013 року в сумі 3916 грн. 80 коп.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

На підставі ч.2. ст.36 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі Закон № 1533) застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону № 1533 сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно ст.1 Закону України "Про зайнятість населення" (далі Закон № 803) зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що приносить доход у грошовій або іншій формі. До зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

На підставі ст.2 зазначеного Закону, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Пунктом 1 п.п.5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики № 307 від 20.11.2000 визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Згідно з ч.2 ст.43 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

На підставі ч.ч.1,3 ст.46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі: прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності; смерті фізичної особи - підприємця; постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою; постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності; постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Згідно абз.19 пп.1 п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013року №198, територіальний орган припиняю реєстрацію у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце протягом періоду реєстрації.

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 02.12.1997 року (а.с.9)

Судом встановлено, що реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не припинена у встановленому порядку.

З огляду на те, що ОСОБА_1, при зверненні до центру зайнятості у 2000 році та у 2012 році, був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа, у зв'язку з чим подав центру зайнятості недостовірні відомості, на підставі яких прийнято рішення про надання йому статусу безробітного та виплачено матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Посилання відповідача на те, що він не займається підприємницькою діяльністю, а був лише зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, а тому немає підстав для стягнення коштів, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги, оскільки за приписами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Як вбачається з матеріалів справи, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутній запис про припинення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.9).

Крім того, відповідач, звертаючись до центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного, не зазначив, що він зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця (а.с.7, 28, 30).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь Сумського міського центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю за період з 28.12.2000 року по 24.09.2001 року в сумі 708 грн. 53 коп. та за період з 22.11.2012 року по 27.06.2013 року в сумі 3916 грн. 80 коп.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 року прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та її скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.10.2013р. по справі № 818/7669/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.