Ухвала суду № 36126043, 27.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 р.Справа № 818/5272/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання - Крайник Т.О.

за участю представника позивача - Матішенець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2013р. по справі № 818/5272/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Консалд"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "СКС Консалд", звернувся до суду з позовом до ДПІ в м. Суми (далі - відповідач) в якому, з урахуванням уточнень, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000722312/0/41489 від 26.05.2011 р. та № 0000732312/0/41485 від 26.05.2011 р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2013 р. позовні вимоги задоволено.

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, не погодившись із рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2013 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ в м. Суми з 21.03.2011 р. по 15.04.2011р. проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "СКС Консалд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт № 2884/2312/34451495/43 від 29.04.2011 р. (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки 26 травня 2011 р. ДПІ в м. Суми прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000722312/0/41489 від 26.05.2011 р., яким донараховано позивачу податку на прибуток в сумі 359 298,00 грн. (основний платіж - 287 438,00 грн. та фінансова санкція (штраф) - 71 860,00 грн.) і податкове повідомлення-рішення № 0000732312/0/41485, яким донараховано податку на додану вартість на загальну суму 173 906,00 грн. (основний платіж -139 125,00 грн. та фінансова санкція (штраф) - 34 781,00 грн.).

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п.п.1.22.1 п. 1.22, п. 1.23 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок чого занижено валові доходи на суму кредиторської заборгованості в розмірі 454712 грн. по підприємству TOB "Кепітал Енерго Систем" в тому числі: 2 квартал 2010р. на суму 454 712 грн.

Даний висновок відповідач обґрунтовує наявністю за даними бухгалтерського обліку на підприємстві TOB "СКС Консалд" кредиторської заборгованості перед підприємством ТОВ "Кепітал Енерго Систем", на загальну суму - 454 711,79 грн. Зазначена кредиторська заборгованість виникла в 2008 році в результаті придбання ліфтових запчастин згідно договору №10/12 від 10.12.2007р. у TOB "Кепітал Енерго Систем". В акті перевірки зазначено, що TOB "СКС Консалд" претензії щодо погашення заборгованості від підприємства TOB "Кепітал Енерго Систем" не отримувало, позовної заяви до суду на стягнення заборгованості контрагент позивача також не направляв.

Крім того, відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, 17.05.2010 року проведено державну реєстрацію припинення ТОВ "Кепітал Енерго Систем" у зв'язку з банкрутством.

У зв'язку з викладеним, відповідач дійшов висновку про необхідність включення позивачем до складу валових доходів суми кредиторської заборгованості в розмірі 454 711,79 грн., з огляду на те, що ТОВ "Кепітал Енерго Систем" ліквідоване та в нього відсутні правонаступники. При тому, що у разі якщо підприємство-кредитор ліквідовано без визнання правонаступництва, то господарське зобов'язання щодо погашення векселів, отримувачем яких він є, припиняється, а перебіг позовної давності, щодо заборгованості за такими векселями, зупиняється.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Між позивачем (покупець) та ТОВ "Кепітал Енерго Систем" (продавець) 10 грудня 2007 року укладено договір №10/12 відповідно до якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію, перелік, кількість та вартість якого зазначена в специфікаціях на передачу продукції. До вказаного договору сторонами укладено п'ять додаткових угод, а саме від: 17.07.2008 року, 03.11.2008 року, 22.11.2008 року, 28.11.2008 року, 10.12.2008 року, якими визначалась номенклатура товару та його кількість, порядок оплати товару, в тому числі визначалось право позивача видавати векселі.

На виконання вказаного договору позивач придбавав ліфтові кабіни та запасні частини для ліфтів. На підтвердження чого, позивачем надано специфікації, податкові та видаткові накладні, виписки з банку по рахунку.

Як під час проведення перевірки так і під час розгляду справи в суді відповідач не заперечував фактичність виконання вказаної угоди.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, посилається на існування кредиторської заборгованості TOB "СКС Консалд" перед TOB "Кепітал Енерго Систем" на суму 454 712,00 грн. (з ПДВ), не погашеної на момент перевірки. З цього відповідачем робиться висновок про порушення позивачем вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Окрім того, у висновку про результат розгляду заперечень від 23.05.2011 р. відповідач, обґрунтовуючи відхилення аргументів позивача, викладених у запереченнях на акт, зазначену суму кредиторської заборгованості перед TOB "Кепітал Енерго Систем" 454 712,00 грн. (з ПДВ) визначає як безповоротну фінансову допомогу.

Однак, суд не погоджується з позицією відповідача, оскільки позивач 01.02.2010 р. в оплату за одержаний товар від TOB "Кепітал Енерго Систем" передав останньому 5 простих векселів на загальну суму 454711,74 грн. Акт приймання-передачі простих векселів від 01.02.2010 р. між TOB "СКС Консалд" та TOB "Кепітал Енерго Систем" своєчасно не було повернуто в бухгалтерію позивача, тому в періоді, охопленому перевіркою, цю операцію не було відображено. Разом з тим, у відповідності до абзацу другого пункту 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, позивачем було надано відповідачу копію зазначеного акту приймання-передачі простих векселів від 01.02.2010 р. для врахування вказаного документу при прийнятті оскаржуваного рішення за результатами перевірки. Окрім того, позивачем, у запереченнях до акту, повторно було надано копію цього документу та аргументовано правомірність включення позивачем даної суми до валових витрат у періоді, що перевірявся.

Судовим розглядом встановлено, що кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "Кепітал Енерго Систем" залишилася непогашеною.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України від 23 червня 2006 року № 3480-IV "Про цінні папери та фондовий ринок", векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до статті 4 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2374-III "Про обіг векселів в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Статтею 77 Конвенції від 07 червня 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, (далі - Уніфікований закон) передбачено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема, індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); позовної давності (статті 70 і 71).

Відповідно до статті 11 Уніфікованого закону, будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Згідно із статтею 16 Уніфікованого закону, власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Отже, визнання підприємства-кредитора банкрутом та його подальша ліквідація не означає, що видані прості векселі не буде пред'явлено векселедавцю до оплати, оскільки, векселедержатель до припинення своєї діяльності міг передати їх за індосаментом іншій особі.

Судовим розглядом встановлено, що позивач передав 01 лютого 2010 року за поставлений ТОВ "Кепітал Енерго Систем" товар п'ять простих векселів, відповідно до акту приймання-передачі від 01.02.2010 року, як засіб платежу, які імітовані 01.02.2010 року загальною номінальною вартістю 454711,79 грн.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що у податкового органу були б відсутні правові підстави для кваліфікації заборгованості позивача як безповоротної фінансової допомоги та, відповідно, включення її до складу валових доходів у відповідності з приписами підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР.

11.09.2012 року до TOB "СКС Консалд" надійшов лист від ПП "Нива Плюс" з пропозицією провести оплату п'яти простих векселів, виданих TOB "СКС Консалд" 01.02.2010 року загальною номінальною вартістю 454711,79 грн.

Тобто фактично ТОВ "СКС Консалд" пред'явлено вимогу про сплату за імітованими ним раніше простими векселями на користь TOB "Кепітал Енерго Систем".

Між ПП "Нива Плюс" та TOB "СКС Консалд" 17 січня 2013 року підписаний акт пред'явлення векселів до оплати виданих TOB "СКС Консалд" 01.02.2010 року загальною номінальною вартістю 454711,79 грн. та погоджено графік оплати всіх п'ят простих векселів у період з липня 2013 року по грудень 2013 року.

На виконання зазначених домовленостей, 12.08.2013 року та 13.08.2013 року TOB "СКС Консалд" перерахувало на розрахунковий рахунок ПП "Нива Плюс" 90000 грн. у якості оплати одного пред'явленого простого векселя № 1668501 імітованого 01.02.201З року на користь TOB "Кепітал Енерго Систем" та отримало вказаний вексель від ПП "Нива Плюс" з відповідним індосаментом TOB "Кепітал Енерго Систем" (т.3 а.с.143-154).

Колегія суддів зазначає про безпідставність висновку відповідача щодо визначення вказаної суми, як безповоротну фінансову допомогу, оскільки зобов'язання позивача за виданими ним векселями фактично не припинені, а пред'явлені до виконання та виконуються позивачем.

З урахуванням вищевказаного, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в даній частині підлягає скасуванню.

Крім того, перевіркою встановлено завищення валових витрат задекларованих суб'єктом господарювання та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям TOB "СКС Консалд" з TOB "Вакко".

Як зазначено в акті перевірки, згідно даних бухгалтерського обліку позивача, ним товару отримано від TOB "Вакко" на загальну суму 834747,74 грн., в т.ч. ПДВ - 139124,62 грн. За вищевказаний товар були проведені розрахунки у безготівковому порядку на загальну суму 516550 грн. відповідно до банківських виписок.

Документів, які підтверджували б транспортування товару отриманого від TOB "Вакко" до TOB "СКС Консалд" для перевірки надані не були. За даними податкового обліку до складу валових витрат була віднесена вартість придбання вищезазначеного товару всього на загальну суму 695624 грн.

Суд вважає дані висновки відповідача необґрунтованими у зв'язку з наступним.

Так, відповідно до матеріалів справи, ТОВ "СКС Консалд" (покупець) було укладено договір поставки №22/07-09 від 22.07.2009 року з ТОВ "Вакко" (постачальник), предметом якого є постачання запчастин до ліфтів (т.1 а.с.130-131).

На виконання вказаного договору ТОВ "Вакко" здійснило наступні поставки товару позивачу:

23 липня 2009 року, що підтверджується видатковою накладною №1402, податковою накладною №1402, та копією з журналу реєстрації видачі доручень, на суму 195330 грн. в т.ч. ПДВ 32555 грн.;

24 липня 2009 року, що підтверджується видатковою накладною №1425, податковою накладною №1425, та копією з журналу реєстрації видачі доручень, на суму 146400 грн. в т.ч. ПДВ 24400 грн.;

27 серпня 2009 року, що підтверджується видатковою накладною №2216, податковою накладною №2216, та копією з журналу реєстрації видачі доручень, на суму 150240 грн. в т.ч. ПДВ 25040 грн.;

31 серпня 2009 року, що підтверджується видатковою накладною №2317, податковою накладною №2317, та копією з журналу реєстрації видачі доручень, на суму 224898 грн. в т.ч. ПДВ 37483 грн.;

14 вересня 2009 року, що підтверджується видатковою накладною №2768, податковою накладною №2768, та копією з журналу реєстрації видачі доручень, на суму 54734 грн. в т.ч. ПДВ 9122,33 грн.;

28 жовтня 2009 року, що підтверджується видатковою накладною №4108, податковою накладною №4108, та копією з журналу реєстрації видачі доручень, на суму 63145,74 грн. в т.ч. ПДВ 10524,29 грн. (т.1 а.с.133-149).

Доставка товару за вищевказаним договором здійснювалось постачальником (ТОВ "Вакко") на склад позивача, за рахунок постачальника, а тому у позивача відсутні товарно-транспортні накладні щодо транспортування товару.

Відповідач, вказуючи про безтоварність вказаної угоди, свою позицію обґрунтовує тим, що позивачем не надано документів на підтвердження транспортування товару отриманого від ТОВ "Вакко", відсутність, відповідно до даних комунального податку, працівників у ТОВ "Вакко", а також те, що відповідачем був отриманий акт від ДПІ в Печерському районі м. Київ відповідно до якого, провести зустрічну перевірку не можливо, оскільки ТОВ "Вакко" не знаходиться за місцем реєстрації станом на 27 квітня 2010 року. Вищевикладене, а також те, що у підприємства відсутні основні фонди та товарно-матеріальні цінності свідчить, на думку відповідача, про те, що ТОВ "Вакко" не мало можливості фактично реалізовувати продукцію.

Однак, суд не погоджується з доводами відповідача, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV), первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виходячи з системного аналізу вищевказаних норм, судова колегія дійшла висновку про реальність здійснення господарських операцій з придбання позивачем запасних частин до ліфтів у ТОВ "Вакко".

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що за підтвердження дійсного виконання відповідних господарських операцій, певні недоліки первинних документів, зокрема, їх підписання невстановленою особою, є свідченням недобросовісності постачальника та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності.

Так само і ненадання документів на підтвердження транспортування продукції не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Позивач, на виконання вказаної вимоги суду, надав: картку рахунку 631 по контрагенту ТОВ "Вакко" за період з 1.07.2009 року по 30.10.2010 року , картку рахунку 201, акти списання, акти прийняття виконаних підрядних робіт, видаткові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (т.2 а.с.129 - т.3 а.с.142).

Вказаними документами підтверджується факт зберігання та використання у власній господарській діяльності позивача товару, що співпадає з номенклатурою товару придбаного у ТОВ "Вакко".

Стосовно посилання відповідача на протокол допиту директора ТОВ "Вакко" - ОСОБА_3, то суд вважає дане посилання безпідставним, оскільки відповідно до постанови про закриття кримінальної справи в частині, від 27 квітня 2011 року, будучи допитаною як обвинувачена, по суті пред'явленого обвинувачення ОСОБА_3 змінила показання та зазначила, що вона дійсно являється співзасновником, а також директором підприємства TOB "Вакко", другим співзасновником TOB "Вакко" являється ОСОБА_2 Вона самостійно здійснила реєстрацію TOB "Вакко" з метою здійснення підприємницької діяльності, шляхом надання посередницьких послуг у сфері купівлі-продажу промислових товарів, що не підлягають обов'язковому ліцензуванню. Вона особисто відкривала рахунки у ПАТ "Класикбанк" та ПАТ "КБ "Преміум" та самостійно здійснювала фінансово-господарську діяльність підприємства у період 2009-2010 років. У зв'язку з тим, що в матеріалах кримінальної справи немає жодних фактичних даних, які вказують на скоєння злочину ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передбаченого ч.2 ст.205 КК України, кримінальну справу було закрито за відсутністю складу злочину (т.1 а.с. 258-261), а тому позовні вимоги позивача в даній частині адміністративного позову також підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що підстави для скасування постанови Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2013 р. відсутні, оскільки судове рішення прийнято законно та обґрунтовано, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2013р. по справі № 818/5272/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.

Повний текст ухвали виготовлений 02.12.2013 р.