Постанова № 36125920, 28.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 р. Справа № 820/7053/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Кобзана С.М.

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Луценка Павла Геннадійовича на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2013р. по справі № 820/7053/13-а

за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5

до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Луценка Павла Геннадійовича , Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області

про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі - ОСОБА_4, ОСОБА_5, звернулись до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Луценка Павла Геннадійовича, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області , в якому, з урахуванням уточнень, просили суд:

- скасувати рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4753237 від 05.08.2013 р.

- скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 27.08.2013 року за №5331089, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Луценко П.Г.;

- зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції провести державну реєстрацію прав та обтяжень на нерухоме майно: за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, що складається з 2-х кімнат житловою площею 40,6 кв.м., у т.ч. 1-а кімната 24.3 кв.м., 2-а кімната 16.3 кв.м., кухні площею 15.2 кв.м., вбиральні (сполученої) 5,5 кв.м., коридору 6,7 кв.м., квартира обладнана балконом літ. "І" площею 6,5 кв.м., загальна площа квартири 69,9 кв.м.; за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, що складається з 2-х кімнат житловою площею 40,6 кв.м., у т.ч. 1-а кімната 24,3 кв.м., 2-а кімната 16,3 кв.м., кухні площею 15,2 кв.м., вбиральні (сполученої) 5,5 кв.м., коридору 6,7 кв.м., квартира обладнана балконом літ. " 1" площею 6,5 кв.м., загальна площа квартири 69,9 кв.м.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року адміністративний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Луценка Павла Геннадійовича про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4753237 від 05.08.2013 р.

Скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Луценка Павла Геннадійовича про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 27.08.2013 року за №5331089.

Зобов'язано Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо державної реєстрації права власності за кожним на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.06.2013р. по цивільній справі № 644/3014/13-ц.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем - Державним реєстратором речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Луценком П.Г., подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461, ч. 2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", п. 1 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 року № 45, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - ОСОБА_5, представника відповідачів, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.06.2013р. в порядку розподілу сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за кожним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка складається з двох житлових кімнат житловою площею 40,6 кв. м. саме 1-а кімната площею 24,3 кв. м., 2-а кімната площею 16,3 кв.м.,а також кухні площею 15,2 кв.м.,сполученої вбиральні площею 5,5 кв.м, коридору площею 6,7 кв.м, та балкону площею 6, 5 кв.м., а загальна площа квартири становить 69,9 кв.м. Вказане рішення набрало законної сили.

22.07.2013 року позивачі звернулися до Державної реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням відповідача №4753237 від 05.08.13 року було зупинено розгляд заяви, з підстав ненадання позивачем у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме - документу, що підтверджує прийняття в експлуатацію реконструйованої квартири АДРЕСА_1.

Рішенням за № 5331089 від 27.08.2013 року позивачу було відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, не були усунуті обставини, що стали підставою для прийняття такого рішення.

Не погодившись з рішенням державного реєстратора за № 5331089 від 27.08.2013 року, позивачі звернулась з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами було надано всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень №703.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.08.2013 року було прийнято з порушенням вимог законодавства, за відсутності підстав передбачених ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у зв'язку з чим суд першої інстанції, з метою повного захисту прав позивачів, на підставі ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення відповідача № 4753237 від 05.08.13 року, яким було зупинено розгляд заяви.

Також суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивачів про скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Луценка Павла Геннадійовича про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 27.08.2013 року за №5331089, оскільки державним реєстратором неправомірно було зупинено розгляд заяви позивачів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та прийнятим на виконання цього закону Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 22.06.2011 №703 (далі - Порядок).

На підставі абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

В силу ч.1 ст.4 вищезазначеного Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до ч.1, ч.3, ч.7 ст.16 зазначеного Закону, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

У відповідності до вимог статті 15 зазначеного Закону України державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводиться згідно встановленого порядку.

Згідно п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Згідно п.4 Порядку №703 у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.

У разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Пунктом 7 Порядку №703 передбачено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Відповідно до п.10 Порядку №703, заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Згідно п.12 Порядку №703, під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пунктом 16 Порядку №703 передбачено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Відповідно до п.18 Порядку №703, державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вносить записи до Державного реєстру прав.

Відповідно до п.26 Порядку №703, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 27 Порядку визначено перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а саме: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Тобто, за вимогами Закону № 1952 та вищезазначеного Порядку, підставою для проведення державної реєстрації перш за все є документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що разом з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень позивачем було подано: рішення суду, серія та номер: 644/3014/13-ц, виданий 18.06.2013, видавник: Орджонікідзевський районний суд м. Харкова; рішення суду, копія, серія та номер: 644/3014/13-ц, виданий 18.06.2013, видавник: Орджонікідзевський районний суд м. Харкова; технічний паспорт, серія та номер: П-7-21873, виданий 20.11.2012 р., видавник: Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації"; технічний паспорт, копія, серія та номер: П-7-21873, виданий 20.11.2012, видавник: Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації".

Таким чином, судом встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно позивач - ОСОБА_4 надав рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.06.2013р., що набрало законної сили, яким визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за кожним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка складається з двох житлових кімнат житловою площею 40,6 кв. м. саме 1-а кімната площею 24,3 кв. м., 2-а кімната площею 16,3 кв.м., а також кухні площею 15,2 кв.м., сполученої вбиральні площею 5,5 кв.м, коридору площею 6,7 кв.м, та балкону площею 6, 5 кв.м., а загальна площа квартири становить 69,9 кв.м.

Отже таке рішення суду, що набрало законної сили відповідно до п.п. 10 п. 27 Порядку №703 та ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є документом, що підтверджує виникнення права власності на майно, яке позивач просив зареєструвати.

Разом з тим, зазначеним судовим рішенням встановлено, що вищевказана квартира АДРЕСА_1 протягом 2012-2013 рр. була самовільно реконструйована позивачами.

На момент укладення договору купівлі-продажу вказана квартира складалася з трьох жилих кімнат, житловою площею 50,0 кв.м., загальною площею - 70,4 кв.м. Після перепланування квартира складається з 2-х житлових кімнат двох житлових кімнат площею 40,6 кв. м., у тому числі 1-а кімната площею 24,3 кв. м., 2-а кімната площею 16,3 кв.м., кухні площею 15,2 кв.м., сполученої вбиральні площею 5,5 кв.м, коридору площею 6,7 кв.м, та балкону площею 6, 5 кв.м., а загальна площа квартири становить 69,9 кв.м.

Згідно п.13 Порядку у разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Як вже було зазначено, рішенням відповідача № 4753237 від 05.08.13 року було зупинено розгляд заяви позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у зв'язку із ненаданням документу, що підтверджує прийняття в експлуатацію реконструйованої квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 461, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Зазначена норма Закону кореспондується з абзацом 2 п. 4 Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, такого самого змісту.

Відповідно до п. 1 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 року № 45, будівництво - нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, реставрація та капітальний ремонт об'єктів будівництва.

Таким чином колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що квартира АДРЕСА_1 хоча й не є об'єктом нового будівництва в контексті вищезазначеного рішення суду, проте підлягає прийняттю в експлуатацію згідно зазначеного вище Порядку № 461.

Колегія суддів зазначає, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та постанови Кабінету Міністрів України "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівни цтвом об'єктів" здійснюється залежно від категорії об'єкта шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації; або на підставі акта готовності до експлуатації шляхом видачі інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю відповідного сертифіката.

Отже, прийняття в експлуатацію є офіційним визнанням факту завершення будівництва та підтвердженням відповідності проведених робіт державним будівельним нормам, стандартам і правилам, можливості безпечної експлуатації об'єкта.

Відповідно до ч. 8 ст. 39 цього Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", експлуатація закінчених будівництвом об'єк тів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Таким чином, прийняття в експлуатацію є умо вою користування об'єктом за його призначенням.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що надання для державної реєстрації прав на нерухоме майно документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не є обов'язковим у даному випадку, оскільки квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.2012 року та на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.06.2013 р. яким в порядку розподілу сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за кожним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Слід звернути увагу, що в Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності", прийняття в експлуатацію розглядається як підстава для оформлення права власності на об'єкт (ч. 9 ст. 39), а не підстава виникнення права власності.

Колегія суддів зауважує, що Цивільним кодексом України прямо передбачено ситуацію виникнення права власності на об'єкт, який не було введено в експлуатацію. Так, відповідно до ст. 376 ЦК за рішенням суду можливим є визнання права власності на самочинно збудоване майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво.

При цьому, закон не пов'язує визнання права із введенням об'єкта в експлуатацію. Однак визнання права власності не звільняє власника від обов'язку вжити заходів щодо введення об'єкта в експлуатацію. Чинним законодавством передбачено, що в разі визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду воно приймається в експлуатацію згідно з установленим порядком. Такий підхід є цілком логічним, якщо розглядати прийняття в експлуатацію як підтвердження відповідності проведених робіт державним будівельним нормам та умову реалізації правомочності користування об'єктом, а не як підставу виникнення права власності.

Виходячи з аналізу наведених положень законо давства, можливо дійти висновку, що моментом створення нерухомого майна є завершення його будівництва, коли виконано всі передбачені проектною документацією роботи. Момент прийняття в екс плуатацію визначається як дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Момент державної реєстрації права власності співпадає з датою і часом реєстрації відповідної заяви в органі дер жавної реєстрації прав (ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до п. 16 Порядку за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 23 Порядку передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 5-4 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення.

Колегією суддів встановлено, позивачем не виконано вимоги рішення реєстратора про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права.

Враховуючи положення вказаних вимог Закону та Порядку № 703, державним реєстратором правомірно, за наявності підстав, було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за №5331089 від 27.08.2013 року.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість відповідач, заперечуючи проти позову, відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України, надав беззаперечні докази на підтвердження правомірності прийнятих ним рішень, що є предметом оскарження позивачем, що кореспондується з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до п. 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що, приймаючи рішення № 4753237 від 05.08.13 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права власності та рішення № 5331089 від 27.08.2013 року про відмову в державній реєстрації права власності, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Луценка Павла Геннадійовича, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що колегією суддів встановлено правомірність прийняття спірних рішень, колегія суддів вважає також помилковим застосування судом першої інстанції ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України в частині виходу за межі позовних вимог та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо державної реєстрації права власності за кожним на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.06.2013р. по цивільній справі № 644/3014/13-ц.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Луценка Павла Геннадійовича задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2013р. по справі № 820/7053/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Луценка Павла Геннадійовича, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст постанови виготовлений 03.12.2013 р.