Ухвала суду № 36122948, 10.12.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/1991/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюка О.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю:

представника позивача - Щеколдіна М.Ю.;

представника відповідача - Іліка Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області Міністерства доходів і зборів України на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Чернівці" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003822210, №0003842210, №0003812210, №0003832210 за формою "В4" від 09.09.2013 року.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.10.2013 року адміністративний позов задовольнити повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0003822210 за формою "Р" від 09.09.2013 року, №0003842210 за формою "Р" від 09.09.2013 року, №0003812210 за формою "П" від 09.09.2013 року, №0003832210 за формою "В4" від 09.09.2013 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 27.05.2011 року по 31.12.2012 року. 21 серпня 2013 року податковим органом складено акт №1066/22-01/37722415, про результати документальної планової перевірки позивача, згідно якого, було встановлено порушення п. 137.10 ст. 137 п.п. 138.10.5, п. 138.10 ст. 138 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2011-2012 р.р. на загальну суму 395 811 грн., в т.ч. за 2011 на загальну суму 158 890 грн. (в т.ч. за 4 квартал 2011 року на 158 890 грн.), за 2012 рік 236 921 грн. (в т.ч. за 2 квартал 2012 року на суму 193 925,0 грн., за 3 квартал 2012 року на 31 262,0 грн., за 4 квартал 2012 року на 11 734 грн. )., зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2012 рік на суму 276 317 грн.; П.198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за 2011, 2012 рік у сумі 80015 грн. ( в т.ч. за жовтень 2011 року на суму 38 483 грн., за грудень 2012 року на суму 29 240 грн., за березень 2012 року на суму 12 292 грн. )., встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2012 року в сумі 14 342 грн., встановлено завищення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду за грудень 2012 року на суму 6030,0 грн.

За результатами встановлених порушень 09 вересня 2013 року податковим органом прийнято спірні податкові повідомлення-рішення: №0003842210 згідно якого позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 455041,25 грн., в тому числі за основним платежем - 395811,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 59230,25 грн.; №0003812210, згідно якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 276317,0 грн.; №003822210, згідно якого позивачу нараховано суму грошового зобов'язання 100018,75 грн., в тому числі за основним платежем 80015, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 20003,75 грн.; №0003832210, згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмір 6030,00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення прийняті відповідачем всупереч порядку та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Як вірно встановлено між ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан Капітал" яке діє від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ф'южн Капітал Партнерз" на підставі договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №1/КУА-11 від 01 червня 2011 року, в особі директора Ганапольского Д.О., який діє на підставі Статуту (Позикодавець) та ТОВ "Богдан-Авто Чернівці", в особі директора Рички О.В., який діє на підставі Статуту (Позичальник) було укладено договори позики №П-54/11 від 20.10.2011 року, №П-114/11 від 21.12.2011 року, №П-52/12 від 21.02.2012 року, №П-102/12 від 18.04.2012 року, №П-131/12 від 13.06.2012 року. У 2011-2012 роках на підставі вказаних договорів на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 1844000 грн. За користування коштами за умовами договорів позики в цей період позивачем сплачено позикодавцю проценти за користування позикою в сумі 278 488,00 грн., які віднесені до складу валових витрат у відповідні податкові періоди. Дані обставини не заперечують сторони, підтверджені договорами позики, деклараціями з податку на прибуток підприємства, банківськими виписками про рух коштів.

Також встановлено, що згідно свідоцтва Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан-Капітал" включений до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів з 02 березня 2009 року.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Згідно Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Про затвердження Порядку формування та ведення державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів" №296 від 14.07.2004року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 2 серпня 2004 р. за № 957/9556 цей Порядок визначає умови включення до державного реєстру фінансових установ професійних учасників фондового ринку та корпоративних інвестиційних фондів, що надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, видачу свідоцтв про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, унесення відповідних змін до системи реєстру та заміну цих свідоцтв. Пунктами 1.2., 1.3. та 1.5. Порядку встановлено, що державний реєстр фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів (далі - Реєстр), - це перелік адміністративної інформації про фінансові установи, що формується та узагальнюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) згідно з вимогами цього Порядку як система збору, накопичення та обліку відомостей про ці установи. Свідоцтво про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, форма якого встановлена додатком 1 до цього Порядку (далі - Свідоцтво), - документ установленого зразка, який засвідчує факт набуття професійним учасником фондового ринку або корпоративним інвестиційним фондом статусу фінансової установи шляхом унесення інформації про нього до Реєстру. Дія цього Порядку поширюється на професійних учасників фондового ринку, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, що входять у перелік фінансових послуг, визначений статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Пунктом 6 частини 1 даної статті встановлено, що фінансовими послугами вважаються послуги з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Відтак суд першої інстанції вірно встановив, що ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан-Капітал" є фінансовою установою відповідно до вимог Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" і має право надавати позики, визначені у підпункті 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Щодо посилань відповідача на те, що ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан-Капітал" не є фінансовою установою, оскільки не зареєстрований у національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції про їх безпідставність та необґрунтованість. Відповідачем в ході перевірки не надано жодної оцінки тій обставині, що ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Богдан-Капітал" документований свідоцтвом та включений до реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, виклавши при цьому свої висновки посилаючись виключно на те, що на офіційному сайті Держфінпослуг відсутня інформація про реєстрацію останнього як фінансової установи.

Згідно п. 2 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України "Про затвердження Положення про Державний реєстр фінансових установ" № 41 від 28.08.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 вересня 2003 року за № 797/8118 дія цього Положення поширюється на всіх юридичних осіб (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їхньої діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів) незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надають одну чи декілька фінансових послуг, державне регулювання діяльності з надання яких належить до компетенції Нацкомфінпослуг. Статтею 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до цього Закону та інших законів України.

Аналіз даних правових норм свідчить про те, що фінансові послуги можуть надавати не тільки фінансові установи, які зареєстровані у національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а й інші фінансові установи, які зареєстровані у встановленому порядку Національним банком України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Оскільки позивач отримував позику у встановленому порядку від фінансової установи, він мав право відносити до складу валових витрат проценти, сплачені за такою позикою у відповідних періодах.

Відповідно до вимог п.п. 138.10.5 п. 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються, фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Посилання відповідача, що отримані позивачем за договорами позики кошти є безповоротною фінансовою допомогою, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам підпункту 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, який визначає безповоротну фінансову допомогу як: суму коштів, передану платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; суму безнадійної заборгованості, відшкодовану кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; суму заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основну суму кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також суму процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. Згідно договорів позики надані за ними кошти підлягають поверненню у визначені договорами строки (пункт 4 договорів), а тому не можуть підпадати під визначення безповоротної фінансової допомоги.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог підпунктів ст. 138 ПК України є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо встановленого завищення податкового кредиту позивача, в результаті не зазначення у податкових накладних обов'язкових реквізитів (кодів УКТ ЗЕД).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: (окрім іншого) п. "і" код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як вірно встановлено, позивач в період з 17.08.2011 року по 03.12.2012 року отримав податкові накладні з податку на додану вартість, що підтверджується актом перевірки, та не заперечувалось сторонами.

Законом України "Про внесення змін до ПК України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм ПК України" від 07.07.2011, № 3609-VI, доповнено п. 201.1 ст.201 ПК України пунктом "і") код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)", зазначений закон набрав чинності 06.08.2011 року.

Зміни до форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної внесені Наказом Мінфіну №1379 від 01.11.2011 року, дата набрання чинності якого 16.12.2011 року.

Відтак, до 16.12.2011 року діяла форма податкової накладної без окремої графи УКТ ЗЕД. А тому, на думку суду позивач був позбавлений можливості заповнювати даний реквізит УКТ ЗЕД, так як діяла обов'язкова форма податкової накладної.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця, отже податкові накладні, які надані позивачу постачальниками за формою та змістом повністю відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України чинної на час виникнення правовідносин, саме щодо податкових накладних, які видані до 16.12.2011 року.

За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Посилання відповідача, що податкові накладні виписані в період з грудня 2011 року по грудень 2012 року на ім'я позивача не відповідають вимогам закону, колегія суддів вважає безпідставними. По-скільки, як вірно встановлено, відповідачем в ході перевірки, а так само в ході судового розгляду справи не доведено той факт, та не надано жодного доказу того, що товари які придбані позивачем і зазначені в податкових накладних, які видавались позивачу з 21.12.2011 року по 03.12.2012 року є імпортованими, а бо ж підакцизними.

Отже, відповідно до вимог ПК України вказані податкові накладні є належною підставою для нарахування позивачем сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, отримані позивачем відповідають вимогам податкового законодавства та видані контрагентом, який був і залишається зареєстрованим як платники ПДВ, що під сумнів не ставиться і підтверджується документально. В контексті даної спірної ситуації акт податкового органу не містить будь-якого документального підтвердження стосовно не виконання фінансово-господарських взаємовідносин позивача по взаєморозрахунках з контрагентом, а викладені у ньому висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 грудня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.