Ухвала суду № 36122812, 10.12.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/1900/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю представників сторін:

представника позивача - Бацала М.В.;

представників відповідача - Іліка Р.І, Гричук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 2.07.2013 року № 0002672210, №0002682210.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.10.2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано вказані податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали.

Представник позивача підтримав наданні заперечення проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість від здійснення господарських відносин із ТОВ "Горішник" за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., за наслідками якої складений акт від 14.06.2013р. №775/22-1/03293304. За результатами розгляду акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.07.2013 року №0002672210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 3999260,00 грн. - основного платежу та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 998941,00 грн.; №0002682210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2511718,00 грн. - основного платежу та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 602238,00 грн. Податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, проте залишенні без задоволення.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з таких підстав.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вірно встановлено судом першої інстанції між позивачем та ТОВ "Горішник" укладено договори, а саме: №926 від 01.02.2010 р.; №927 від 01.02.2010 р.; №946 від 26.03.2010 р.; №982 від 31.05.2010 р.; №983 від 04.06.2010 р.; №991 від 30.06.2010 р.; №984 від 30.06.2010 р.; №999 від 30.07.2010 р.; №1003 від 30.07.2010 р.; №1048 від 29.10.2010 р.; №1049 від 29.10.2010 р.; №1050 від 29.10.2010 р.; №1067 від 10.11.2010 р.; №1076 від 10.11.2010 р.; №1077 від 10.11.2010 р.; №1085 від 30.11.2010 р.;- №1080 від 07.12.2010 р.; №1101 від 27.12.2010 р.

Згідно з даними договорами продавець - ТОВ "Горішник", передав на базисних умовах поставки - ЕХW (Інкотермс-2000) склад Продавця (смт. Мартинівське, Вознесенського району, Миколаївської області та смт. Комінтернівське, Одеської області) у власність покупця - ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат", товар (горіх волоський без шкарлупи (ядро горіха), горіх волоський у шкарлупі, просо продовольче, плоди нугу, горох продовольчий, вика ярова продовольча, насіння гарбузу продовольче, насіння гірчиці продовольче українського походження, врожаю 2009 року - 2010 року), а покупець прийняв та оплатив вказаний товар на умовах договору. Згідно умов укладених договорів право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання Актів приймання-передачі.

На реальність виконання всіх вище перелічених договорів ТОВ "Горішник" передало у власність позивачу сільськогосподарську продукцію на суму 19 196 447,72 грн. (в т.ч. 15997039,77 грн. без урахування ПДВ та 3199408,15 грн. ПДВ), про що свідчать 21 акт приймання-передачі, видаткові накладні, податкові накладні що містяться в матеріалах справи.

Також в матеріалах справи міститься копія договору оренди №35 від 04.01.2010 року, укладеного між ТОВ "Стан", в подальшому "Орендодавець" з одного боку та ТОВ "Горішник", в подальшому "Орендар", про передачу орендодавцем орендарю у володіння і користування нежиле складське приміщення за адресою, Миколаївська обл., Вознесенський район, смт. Мартинівське для використання в якості складу для зберігання сільськогосподарської продукції, площа орендованого приміщення складає 500 м. кв. Строк дії договору з дати укладення і до 31.12.2010 року із подальшою пролонгацією. Договори комісії, які було заключено між позивачем, в подальшому "Комінтент", з одної сторони, і ТОВ "Агро-Торг", ТОВ "Синтез груп і К", "Хорс - Груп" в подальшому "Комісіонер", з другої сторони. Згідно умов вказаних договорів комісіонер зобов'язувався за дорученням Комітента укласти угоду по продажу на експорт нерезиденту України горіхи грецькі без шкаралупи українського походження, або іншої продукції за згодою сторін, Угода укладається комісіонером від свого імені за рахунок комітента. Також згідно умов вказаних договорів п. 2.1-2.3. зазначено, що прийняте на себе доручення комісіонер повинен виконати у відповідності із вказівками комітента відносно цін, по яким повинна здійснюватись реалізація кожної конкретної партії товару; комісіонер має право заключати договори із третіми особами, в тому числі договір на надання брокерських послуг; приймаючи майно на комісію або купуючи його для комітента, комісіонер повинен перевірити якість і комплектність товару і пересвідчитись в його придатності для продажу, купівлі, погрузки, транспортування. Також комісіонер зобов'язаний берегти товар, переданий на комісію і охороняти його від втрати, недостачі або ушкодження, Відповідальність по вказаним ризикам після прийому товару несе комісіонер. Комісіонер зобов'язаний на протязі п'яти днів надати комітенту звіт і передати і передати йому все належне по виконаному дорученню. В обов'язки комісіонера входить митне оформлення прийнятого на комісію товару або заключення договору на митне оформлення з третіми особами.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що отримана від ТОВ "Горішник" продукція була в подальшому поставлена позивачем на експорт за посередництва інших юридичних осіб та за участі у фіксації факту поставки органу державної влади - митниці. Протягом 2010 року та І кварталу 2011 року, з метою отримання прибутку, позивач уклав з іншими суб'єктами господарювання цілу низку договорів комісії, спрямованих на поставку вказаної вище продукції іноземним суб'єктам господарювання в режимі експорту. За умовами укладених з ТОВ "АГРО-ТОРГ", ТОВ "Синтез Груп і К" та ТОВ "Хорс Груп", вказані суб'єкти господарювання взяли на себе зобов'язання вчинити від свого імені та в інтересах позивача юридично значимі дії, які полягають в укладенні зовнішньоекономічних контрактів на експорт придбаної продукції.

На реальність виконання укладених договорів комісії отримана від ТОВ "Горішник" сільськогосподарська продукція була передана за актами приймання-передачі названим комісіонерам, а в подальшому поставлена іноземних суб'єктам господарювання на експорт, про що свідчать звіти комісіонера.

Факт отримання позивачем сільськогосподарської продукції та її подальшого фактичного вивезення на експорт за межі митної території України підтверджується вантажними митними деклараціями, які відмічені митними органами України після перевірки відповідності такої продукції даним ВМД та проведення митних процедур.

Зведені дані про постачання отриманої від ТОВ "Горішник" сільськогосподарської продукції наведені в таблицях з відомостями щодо кожного комісіонера та копії договорів комісії, акти приймання-передачі на комісію, звіти комісіонера.

Банківські виписки з рахунку позивача, свідчать про повну оплату з боку позивача вартості отриманої сільськогосподарської продукції від ТОВ "Горішник" в сумі 19196447,72 грн., в т.ч. задекларованого в податковому кредиті податку на додану вартість 3199408,15 грн. в безготівковому порядку на поточний рахунок ТОВ "Горішник" в установі банку.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року (чинного на момент виникнення правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охорону праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Починаючи із 01.01.2011 року вказані правовідносин регулюються п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст.138, п. 138.2. ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, які кореспондуються з вище вказаними нормами.

Як вже встановлено на підтвердження реальності і фактичності здійснених господарських операцій за укладеними договорами позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії документів, а саме: договори купівлі-продажу, акт приймання-передачі, видаткові накладні, податкові накладні.

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання податкового органу, що у випадку відсутності документального підтвердження відрядження керівника підприємства ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" і завідувача матеріального складу для підписання вказаних угод купівлі продажу та актів приймання-передачі із ТОВ "Горішник" до Миколаївської та Одеської областей це свідчить про те, що наведені у договорах товари та послуги фактично не надавались. По-скільки всупереч вимогам цивільного законодавства, відповідач трактує значення терміну місце укладення договору, як обов'язкова умова, знаходження сторін саме за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір.

Щодо посилань відповідача, що у видаткових накладних наданих ТОВ "Горішник" ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" містяться підписи сторін, однак не зазначено прізвищ вказаних осіб. Колегія суддів вважає безпідставними, оскільки видаткові накладні по взаємовідносинам ТОВ "Горішник" та позивачем містять підписи сторін і дають можливість їх ідентифікувати. При цьому Податковий кодекс України не визначає перелік документів для визначення реальності господарської операції коли іншими первинними документами підтверджується право платника ПДВ на формування податкового кредиту. Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Безпідставне посилання відповідача, що у випадку якщо товар не прибув саме на склад позивача, то й не було актів приймання - передачі і фактичної передачі товару.

Як вже встановлено отримана від ТОВ "Горішник" продукція була в подальшому поставлена позивачем на експорт за посередництва інших юридичних осіб та за участі у фіксації факту поставки органу державної влади - митниці. Крім того на виконання укладених договорів комісії отримана від ТОВ "Горішник" сільськогосподарська продукція була передана за актами приймання-передачі названим комісіонерам. Факт отримання позивачем сільськогосподарської продукції та її подальшого фактичного вивезення на експорт за межі митної території України підтверджується вантажними митними деклараціями, які відмічені митними органами України після перевірки відповідності такої продукції даним ВМД та проведення митних процедур. Копії наведених первинних документів містяться в матеріалах справи. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо їх невідповідності чи повноти заповнення.

Посилання відповідача, акту перевірки з Ужгородської МДПІ по ТОВ "Горішник" за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. і згідно висновків акту перевірки не підтверджено наявність поставок, встановлено відсутність факту здійснення господарських операцій, колегія суддів вважає безпідставними. Як вбачається із вказаного акту перевірки починаючи з 28.01.2009 року та протягом періоду взаємовідносин з позивачем (2010рік - І квартал 2011 року) і до вересня 2012 року ТОВ "Горішник" перебувало на обліку у ДПІ у Приморському районі міста Одеса. Протягом часу перебування на обліку у ДПІ у Приморському районі міста Одеса впродовж 2010 та першого кварталу 2011 років, в тому числі під час взаємовідносин з позивачем, щодо ТОВ "Горішник" не було складено акту про його відсутність за місцезнаходженням, органи державної податкової служби України не пред'являли претензій та зауважень відносно вказаного контрагента, він безперешкодно перебував в реєстрі платників ПДВ, звітувався перед органами податкової служби, подавав податкові декларації з ПДВ, декларував власні податкові зобов'язання з цього податку та відображав повний обсяг виданих на ім'я позивача податкових накладних із сумою ПДВ в 3199408,15 грн.

Крім того, податковим органом проводились планові перевірки позивача в тому числі і перевірялись взаємовідносини ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" із ТОВ "Горішник". Так, ні в акті податкової перевірки від 15.12.2011 року №3937/23-1/03293304 про результати планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р., ні в акті податкової перевірки від 20.08.2010 року №2645/23-1/03293304 про результати планової виїзної перевірки відкритого акціонерного товариства "Чернівецькій хлібокомбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р. не зафіксовано порушень щодо правовідносин позивача із ТОВ "Горішник".

Згідно з пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні норми містяться також у Розділі V Податкового кодексу України, який визначає правила оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2011 року, а саме: п.п 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.198.1 ст. 198, п.198.3 ст. 198,

З врахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Дані норми кореспондуються з аналогічними нормами Податкового кодексу України - п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 .

Відтак, наявність у платника податку, виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог законодавства, і оплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту за умови їх реальності.

Посилання відповідача про невідповідність проведених господарських операцій визначенню господарської діяльності внаслідок відсутності у позивача позитивного економічного результату від таких операцій. За змістом наведених норм, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки). Це є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В контексті даної спірної ситуації акт податкового органу не містить будь-якого документального підтвердження стосовно не виконання фінансово-господарських взаємовідносин позивача по взаєморозрахунках з контрагентом, а викладені у ньому висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Посилання відповідача на те, що директор ТОВ "Горішник" не підписував жодного документа, колегія суддів вважає безпідставним. Слід зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо.

Діючим законодавством України не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Неможливість встановлення сплати продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на формування податкового кредиту, якщо він виконав усі передбачені законом умови і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

При цьому суд першої інстанції вирішуючи спір правомірно посилався на рішення Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року, а також на те, що така правова позиція повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні від 22.01.2009 року "Булвес" АД проти Болгарії".

Посилання відповідача на постанову про закриття кримінальної справи щодо директора ТОВ "Горішник", апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки у встановленому законом порядку, не доведено вину директора чи інших осіб у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 грудня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.