Постанова № 36122688, 09.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 р. Справа № 816/5994/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Астроінвест- Україна", Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2013р. по справі № 816/5994/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астроінвест- Україна"

до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області , Управління Державної казначейської служби України у Зіньківському районі Полтавської області

про стягнення суми бюджетного відшкодування,

ВСТАНОВИЛА:

16.10.2013 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Астроінвест-Україна» (далі - позивач ), звернулось до суду з позовом до Гадяцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач-1), Управління державної казначейської служби України у Зіньківському районі Полтавської області (далі - відповідач-2), в якому просить, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 564 607 грн. та пеню у розмірі 142 015,41 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року позов було задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 564 607 грн. на рахунок позивача.

В задоволенні іншої частини позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині прийняти нову постанову якою задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що відмовляючи в частині позову, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року скасувати в частині задоволення позову в цій частині прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційних скарг постанову суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача та є платником податку на додану вартість.

Позивачем, 20.03.2009 року, була подана до відповідача заява про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 564 607,00 грн. та податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 року.

Працівниками податкового органу була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2009 року, яка виникла у січні 2009 року на рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з 01.01.2009 року по 31.01.2009 рік, про що був складений акт від 19.05.2009 року №378/23/31389304.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 01.06.2009 року № 0000042301/0, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2009 року у розмірі 564 607,00 грн.

За результатами судового оскарження зазначене рішення податкового органу було скасовано.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „ Про податок на додану вартість " податковий кредит - це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

У відповідності до п.п.7.7.1п.7.7.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного вище закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Матеріали справи свідчать про те, що право позивача на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість у розмірі 564 607,00 грн. встановлено на підставі висновків судових рішень за результатами оскарження податкового повідомлення-рішення відповідача.

Апеляційна скарга відповідача не містить заперечень даної обставини, а лише посилається на відсутність рішення касаційної інстанції по наведеному спору.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення в цій частині, та задоволення апеляційної скарги відповідача.

Стосовно частини позовних вимог про стягнення пені з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування у розмірі 142 015,41 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п.200.17 ст.200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (в тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Пункт 200.23 статі 200 ПК України каже, що суми податку, не відшкодовані платником протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

На підставі ст. 25 БК України, зазначено, що Державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються гроші Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Матеріали справи свідчать про те, що правомірність заявлених вимог про відшкодування сум податку на додану вартість позивача.

За наведених підстав, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про обґрунтованість позовних вимог про стягнення сум пені у сумі 142 015 грн. за прострочку платежу з 01.01.2011 року по 15.10.2013 рік.

Посилання суду першої інстанції на відсутність чітко визначеного строку протягом якого неправомірно відшкодована заборгованість, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наданий до суду розрахунок позивачем пені відповідає умовам нарахування пені, передбаченим статтею 200 ПК України.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що судові рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені підлягає скасуванню та позовні вимоги задоволенню.

Відповідно ч.1до 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача - задоволенню, в задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астроінвест- Україна" задовольнити.

Апеляційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2013р. по справі № 816/5994/13-а скасувати в частині відмови у задоволенні позову.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астроінвест- Україна" пеню в розмірі 14 2015, 41 грн. на рахунок 260012396201 в філії "Полтавське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 331832.

В іншій чатині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.

Повний текст постанови виготовлений 13.12.2013 р.