Ухвала суду № 36120293, 05.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИP>

05 грудня 2013 року

="fs150"> Справа №31954/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Курильця А.Р., Мікули О.І.,

за участі секретаря – Щерби С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Будинкоуправління №4 Львівської КЕЧ району (змінило назву на Будинкоуправління №4 Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року в справі за позовом Будинкоуправління №4 Львівської КЕЧ району до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Державної податкової адміністрації України (правонаступник Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

> В С Т А Н О В И В :

>11.01.2010 Будинкоуправління №4 Львівської КЕЧ району (далі - КЕЧ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Державної податкової адміністрації України (далі - ДПІ, ДПАУ), з урахуванням уточнення позовних вимог, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.05.2009 №0001472300/0/11085 та прийнятих в порядку його адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 04.08.2009 №0001472300/1/17785, від 27.10.2009 №0001472300/4/23864 та від 12.01.2010 №0001472300/2/140. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки позапланова виїзна перевірка проведена ДПІ за відсутності підстав для її проведення, передбачених законом, відповідачем не вірно визначено суму валових витрат, фактичний розмір яких перевищує значення такого валового доходу, а відтак об’єкт оподаткування податком на прибуток має від’ємне значення 643441грн, отже зобов’язань зі сплати цього податку у КЕЧ не виникає.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року в справі №2а-255/10/1370 в задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідна перевірка позивача проведена відповідачем за наявності для цього належних підстав, позивачем не заперечуються факти безпідставного не віднесення ним у поданих податковому органу деклараціях до валового доходу коштів в розмірі 1877138,04грн, отриманих в якості субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, та заниження розміру валових витрат щодо підготовки, організації, ведення виробництва, продажу продукції (робіт, послуг), охороною праці та інше на загальну суму 1440876,54грн. Щодо неврахування відповідачем значних витрат понесених КЕЧ в перевіряємому періоді, які повинні бути віднесені до валових, але не були заявлені ним у податкових деклараціях, то суд не знайшов правових підстав для їх належного визначення та врахування.

Постанову оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем невірно визначено суму валових витрат, фактичний розмір яких у перевіряємий період перевищує розмір валового доходу, відповідно об’єкт оподаткування податком на прибуток має від’ємне значення, тому визначення зобов’язання зі сплати податку на прибуток є безпідставне, що підтверджується Звітом аудиторської фірми ПП «Львівський аудитор» від 07.05.2010 (далі - Звіт), якому не було надано належної оцінки. На час проведення перевірки позивачем було надано усі наявні документи, що стосувалися предмета такої, перевірку проведено за відсутності передбачених законом підстав, оскільки кримінальна справа порушена за фактом зловживання владою або службовим становищем та службового підроблення, що мали місце у період з 01.01.2003 по 30.09.2005, а перевірка проведена за період до 01.12.2008. Складений за результатами перевірки Акт від 29.04.2009 №713/91/23-118/24964599 позапланової виїзної перевірки КЕЧ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003 по 31.12.2008 (далі - Акт) про виявлені порушення, за умови невиконання податковим органом вимог відносно порядку проведення такої перевірки, не може бути підставою для прийняття оспореного рішення. Судом першої інстанції застосовано нормативно-правові акти, які не підлягали застосуванню до спірних відносин.

Відповідач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийнятою з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

КЕЧ зареєстровано, як юридична особа Головним організаційно-мобілізаційним управлінням Генерального штабу Збройних Сил України 21.10.1999, на час проведення перевірки перебувало на податкову обліку в ДПІ (а.с.13, 75 т.1).

На підставі Акта податковим органом було встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.5.6, пп.5.7.1 п.5.7 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.11.2.1 п.11.2, пп.11.3.5 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334/94-ВР) в результаті чого занижено податок на прибуток за ІV кварталі 2008 року в сумі 109065,38грн (а.с.12-32 т.1).

До таких висновків відповідач дійшов на підставі того, що позивачем не включено до валового доходу кошти в розмірі 1877138,04грн, отримані в якості субвенції перерахованої Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, та занижено розмір валових витрат на загальну суму 1440876,54грн, в тому числі по виплатах на оплату праці в розмірі 289692,44грн, по сумах страхових зборів до фондів державного загальнообов’язкового страхування 50176,08грн, по витратах на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг, та інших господарських витратах - 1101008,02грн.

Така субвенція перерахована позивачу на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 №440 «Про реалізацію статті 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» згідно з виписками ГУДКУ у Львівській області від 02.12.2008 та 16.12.2008 (а.с.14 зворот т.1).

Також враховано, що за результатами податкового 2006 року КЕЧ має від’ємне значення об’єкта оподаткування в розмірі 397439,8грн, сума якого підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу 2007 року і не було погашено протягом 2007 року, а за результатами податкового 2007 року – 441384,66грн, сума якого підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу 2008 року, тому сума від’ємного значення об’єкта оподаткування, яка підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу 2008 року становить 838824,46грн.

15.05.2009 відповідачем на підставі вказаного Акта прийнято податкове повідомлення-рішення №0001472300/0/11085, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 130878,46грн (основний платіж 109065,38грн, штрафні (фінансові) санкції 21813,08грн) (а.с.38 т.1).

Позивач з прийнятим податковим повідомленням-рішенням не погодився, оскаржив таке в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарги - без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.08.2009 №0001472300/1/17785, від 27.10.2009 №0001472300/4/23864 та від 12.01.2010 №0001472300/2/140, які аналогічні за змістом вказаному вище (а.с.39-67, 84 т.1).

Стаття 67 КонституціїУкраїни передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Згідно з ст.3 Закону №334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

За змістом п.4.1.6 п.4.1 ст.4 цього ж Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

У відповідності до пп.11.3.5 п.11.3 ст.11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Відповідно до п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до пп.5.6.1 п.5.6 ст.5 цього Закону до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Підпунктом 5.7.1 п.5.7 ст.5 цього ж Закону визначено, що до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в пп.5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Отже, відповідні твердження податкового органу про безпідставне заниження позивачем валового доходу в ІV кварталі 2008 року в розмірі 1877138,04грн та заниження валових витрат за 2006-2008 роки в загальній сумі 1440876,54грн, підтверджуються матеріалами справи, обґрунтовано були взяті до уваги судом першої інстанції і фактично, виходячи зі змісту позовної заяви, доповнень до неї та апеляційної скарги, не заперечуються самим позивачем.

Додатково слід зазначити, що на правильність висновків суду першої інстанції вказує і наступне.

Згідно з п.б пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Пунктом 5.1 ст.5 цього ж Закону визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відтак, покликання позивача на невірне визначення ДПІ суми валових витрат, фактичний розмір яких (який не був задекларований у встановленому порядку та визначений позивачем на підставі первинних документів, які долучені до справи та, на його думку, підтверджений Звітом) (а.с.68-74, 115-229 т.1, а.с.1-238 т.2) перевищує значення такого (визначеного) валового доходу, тому відповідно до фактичного розміру таких витрат об’єкт оподаткування податком на прибуток має від’ємне значення, а визначення даного податкового зобов’язання є безпідставне, є надуманим.

Щодо підстав (обставин) для проведення перевірки, то слід зазначити таке.

Постановою старшого слідчого військової прокуратури Львівського гарнізону від 25.03.2009 постановлено призначити позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності КЕЧ за період з 01.01.2003 по 01.12.2008 та визначено перелік питань для з’ясування, зокрема, правильність нарахування та сплати податку, визначення валових витрат (а.с.246 т.2).

Відповідно до ч.5 ст.114 КПК України постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Наказом ДПІ від 02.04.2009 №140, з урахування вказаної постанови, призначено позапланову виїзну перевірку КЕЧ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 2003-2008 років (а.с.243 т.2).

За змістом ч.6, 14 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі – Закон №509-XII) позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, наведених у ч.6 цієї статті.

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Таким чином слід погодитися з висновком суду першої інстанції, щодо безпідставності посилань позивача на те, що у податкового органу були відсутні підстави для проведення позапланової виїзної перевірки, оскільки така призначена відповідно до постанови слідчого в межах порушеної кримінальної справи та за період визначений слідчим для забезпечення її (кримінальної справи) об’єктивного розслідування.

Додаткового слід зазначити, що Верховний Суд України в постанові від 24 грудня 2010 року в справі №21-25а10 прийшов до висновку, що коли платник податків допустив службових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, надав відповідні документи та дозволив здійснити перевірку, не спростовував наявності факту порушення, яке стало підставою для прийняття рішення щодо накладення штрафних санкцій, і, виходячи зі змісту статей 11-1, 11-2 Закону №509-XII, мав лише можливість не допустити посадових осіб органів державної податкової служби до проведення перевірки.

Разом з тим, покликання суду першої інстанції в оскарженому судовому рішенні на вимоги п.7 ч.6 ст.11-1 Закон №509-XII та «Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами», затверджений наказом ДПАУ від 11.06.2004 №326 (далі - Порядок) є безпідставне, оскільки, як вірно зазначає позивач в апеляційній скарзі, перевірка призначена з інших підстав та немає даних, що стосовно позивача податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, а Порядок стосується суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, яким позивач не є. Порядок оформлення матеріалів перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів, передбачений «Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», який затверджений наказом ДПАУ від 10.08.2005 №327.

Однак, оскільки судом відмовлено в позові не лише з цих підстав, то це неправильне застосування норми матеріального права не призвело до незаконності рішення в цілому і не може бути підставою для його скасування.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Будинкоуправління №4 Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя А.Р. Курилець

Суддя О.І. Мікула

Повний текст виготовлений 10 грудня 2013 року.