Ухвала суду № 36119916, 11.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12977/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М.,При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Наш Дім» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Наш Дім» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Наш Дім» пред'явило позов Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів в місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.04.2013 № 00112207, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 34 136,69 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2013 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку готелю, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Предславинська, 34 та належить ДП «Наш Дім». За результатами перевірки складено Акт перевірки № 0040/26/5/22/30723920 від 26.03.2013 р.

На підставі цього акту перевірки та абз. 3, 5 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС (де обліковується позивач) прийнято податкове повідомлення - рішення 16.04.2013 № 00112207 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34 136,69 грн.

Зокрема, з акту перевірки вбачається, що підставами для прийняття спірного рішення стало встановлення порушення позивачем п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, а саме: на підставі касової книги та пояснень бухгалтера ОСОБА_5 встановлено, що в період з 16.03.2013 по 20.03.2013 року підприємством отримано готівкову виручку у загальній сумі 6720,00 грн., надходження до каси якої не оформлено прибутковими касовими ордерами та не обліковано у касовій книзі.

Позивач не погоджуючись в рішенням відповідача, оскаржив його до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність податкового повідомлення-рішення відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач не погоджується із застосування до нього штрафних санкцій з огляду на те, що 11.06.2010 року Господарським судом міста Києва було порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Наш Дім» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відповідачем до позивача не можуть застосовуватися штрафні (фінансові) санкції. На підтвердження своїх доводів позивачем надано до матеріалів справи копію ухвали Господарського суду міста Києва від 11.06.2010 року про порушення провадження у справі про банкрутство ДП «Наш Дім».

З даними твердженнями апелянта колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 02 жовтня 2012 р. N 5405-VI), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Виходячи із приписів частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій вводиться на задоволення вимог конкурсних кредиторів і суть його полягає у зупиненні виконання боржником перед такими кредиторами грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових) платежів, а також у припиненні заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З наведених норм вбачається, що мораторій стосується тих санкцій, які накладаються у зв'язку з наявністю та невиконанням основного зобов'язання (у сфері цивільно-правових відносин або податкових зобов'язань) та, відповідно, є похідними від основного зобов'язання.

У свою чергу, у даних правовідносинах позивач виступає суб'єктом господарювання, який зобов'язаний дотримуватися правил здійснення господарської діяльності, зокрема дотримуватися правил ведення касових операцій, за порушення яких застосовуються відповідні санкції.

Колегія суддів зазначає, що зобов'язання дотримуватися правил ведення господарської діяльності не є тими грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями зі сплати податків і зборів (обов'язкових) платежів, про які йдеться у ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 р. № 2343-XII не поширюються на спірні відносини, а відповідно мораторій на задоволення вимог кредиторів не звільняє суб'єкта господарювання від покладених на нього законодавством обов'язків виконувати правила ведення господарської діяльності та, у випадку їх порушення, нести відповідальність у вигляді відповідних санкцій.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.03.2011 року у справі № К-18776/07, яка розміщена в ЄДРСР під реєстраційним номером 14836184.

Виходячи з наведеного, відсутні підстави для звільнення позивача від відповідальності у зв'язку з порушенням відносно нього справи про банкрутство.

В даному випадку, враховуючи те, що факт вчинення позивачем порушення ведення касових операцій встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, а також те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів не звільняє суб'єкта господарювання від покладених на нього законодавством обов'язків виконувати правила ведення господарської діяльності, зокрема дотримуватися правил ведення касових операцій, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність застосування до позивача штрафних санкції.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень вказаної статті, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, який перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення, повинен здійснювати таку перевірку в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується із доводами та висновками суду першої інстанції в повному обсязі і відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України переглядає оскаржувану постанову в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Наш Дім» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.