Ухвала суду № 36119837, 26.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року Справа № 9104/5182/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ханрок-Девелопментс-юей" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ханрок-Девелопментс-юей" до державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

15 лютого 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Ханрок-Девелопментс-юей" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Сколівському районі Львівської області форми „Р" № 0000012351/0 від 11.01.2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ ,,Ханрок-Девелопментс-юей" подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції взяв до уваги лише доводи податкового органу, а доводи позивача безпідставно відхилив. За таких обставин позивач вважає, що суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності реального характеру господарських операцій товариства з ТзОВ ,,С.ДЖ.Р.Груп".

З огляду на викладене позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки ДПІ у Сколівському районі Львівської області прийняла податкове повідомлення-рішення форми „Р" № 0000012351/0 від 11.01.2011 року, яким визначила ТзОВ ,,Ханрок-Девелопментс-юей" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 169986,05 грн. (113324,03 грн. за основним платежем та 56662,02 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

В акті перевірки зазначено, що позивач на порушення вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" зайво відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 113324,03 грн. по господарських операціях з ТзОВ ,,С.ДЖ.Р.Груп".

Висновки податкового органу базуються на тому, що зазначені господарські операції в силу ст. ст. 203,215, 216 ЦК України є нікчемними, оскільки відповідно до акту проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва позапланової невиїзної перевірки від 14.10.2010 року №823/23- 10/34981754 у ТзОВ ,,С.ДЖ.Р.Груп" відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру, а тому позивач протиправно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по цих операціях.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що ТзОВ ,,С.ДЖ.Р.Груп" (підрядник) та ТзОВ ,,Ханрок-Девелопментс-юей" (замовник) уклали договори будівельного підряду за № 1205/01 від 12 травня 2009 року, № 2005/01 від 20 травня 2009 року, № 1506/01 від 15 червня 2009 року, № 1507/01 від 15 липня 2009 року, згідно яких підрядник зобов'язався збудувати і здати огороджуючу конструкцію будівельного майданчика, виконати загально будівельні та підготовчі роботи на об'єкті за адресою: с. Волосянка Сколівського району Львівської області.

Виконання умов договору оформлено довідками про вартість виконаних робіт за травень, червень, вересень, жовтень, листопад 2009 року, актами приймання виконаних підрядних робіт за № 1, № 2 за травень,червень, вересень, жовтень, листопад 2009 року, довідками про вартість виконаних робіт за травень, червень, вересень, жовтень, листопад 2009 року.

На підставі виданих ТзОВ ,,С.ДЖ.Р.Груп" податкових накладних за № 290502 від 13.05.2009 року, № 290501 від 29.05.2009 року, № 160601 від 16.06.2009 року, № 250601 від 25.06.2009 року, № 15071 від 15.07.2009 року, № 22071 від 22.07.2009 року, № 07091 від 07.09.2009 року, № 01101 від 01.10.2009 року, № 06101 від 06.10.2009 року, № 31109 від 03.11.2009 року, № 161109 від 15.11.2009 року ТзОВ ,,Ханрок-Девелопментс-юей" відніс до складу податкового кредиту за вказані місяці 2009 року загальну суму ПДВ в розмірі 113324,03 грн.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом підпункту 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність реального характеру господарських операцій з придбання позивачем у ТзОВ ,,С.ДЖ.Р.Груп" будівельних робіт.

Такі висновки суду першої інстанції підтверджуються тим, що в ході аналізу податкової звітності ТзОВ ,,С.ДЖ.Р.Груп" встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні трудові ресурси, основні засоби, складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для виконання будівельних робіт.

Доказів про те, що ТзОВ ,,С.ДЖ.Р.Груп" залучав до виконання зобов'язань по договорах підряду субпідрядників та перераховував їм кошти для виконання робіт не подано.

Колегія суддів вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову ,,вигоду" у вигляді зниження податкового навантаження. Обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне не отримання робіт, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, частина п'ята передбачає, що правочин має бути спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Оскільки позивач відображав господарські операції лише документально, тобто без мети реального настання правових наслідків, укладені ним правочини суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України порушують публічний порядок, а тому є нікчемними.

Відтак, в порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" позивач за охоплений перевіркою період відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ від вартості робіт, які фактично не були виконанні ТзОВ ,,С.ДЖ.Р.Груп".

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ханрок-Девелопментс-юей" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року у справі № 2а-1697/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим