Постанова № 36119610, 27.11.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року (10 год. 48 хв.)Справа № 808/8437/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лазаренка М.С.

при секретарі Кретові К.С.

за участі:

представника позивача: Грона Д.С., Хамзіна Т.Р.,

представника відповідача:Голікової Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БОСАЛ-ЗАЗ»

до: Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: скасування податкового повідомлення-рішення від 10.10.2013 року №0002501503,

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БОСАЛ-ЗАЗ» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.10.2013 року №0002501503.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема вказали, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене відповідачем з порушенням норм податкового і цивільного законодавства, є незаконним та необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях на позов. Зокрема вказав, що перевірка позивача проведена із дотриманням всіх вимог чинного законодавства, а тому доводи позивача про незаконність спірного рішення є недоведеними. Просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи судом установлені наступні обставини.

У період з 27.08.2013 р. по 19.09.2013 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість, акцизного податку та контролю за бюджетним відшкодуванням управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області Єрмаковою Іриною Олександрівною проводилась позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю з Іноземними інвестиціями «БОСАЛ-ЗАЗ» з питання достовірності Нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, за червень 2013 у сумі 34 852,00 грн. відображеної у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період.

За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області був складений акт № 427/1501/33985999 від 23.09.2013.

Зазначеною перевіркою було встановлено порушення: п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4. ст.200 розділу V Податкового кодексу (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду суму ПДВ 2 272 358,00 грн.

Позивачем були подані заперечення № 845 від 26.09.2013 до акту №427/1501/33985999 від 23.09.2013, де позивач не погодився із висновками, викладеними в акті та просив його скасувати.

Надані позивачем заперечення відповідачем не були прийняті до уваги.

09.10.2013 на адресу позивача надійшла відповідь відповідача про залишення висновків акту документальної виїзної перевірки № 427/1501/33985999 від 23.09.2013 без змін.

На підставі Акту перевірки від 23.09.2013 № 427/1501/33985999 відповідачем оформлено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0002501503 від 10.10.2013 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 2 272 358,00 грн.

Позивач вважає, що висновки відповідача про порушення з боку позивача законодавства невірними, а податкове повідомлення - рішення незаконним, необґрунтованим та таким що підлягає скасуванню в зв'язку з чим звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області Єрмаковою Іриною Олександрівною на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, та відповідно до наказу ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 22.07.2013 №104, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БОСАЛ-ЗАЗ» (скорочене найменування - ТОВ «БОСАЛ-ЗАЗ»), з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, на рахунок платника у банку, за червень 2013 року у сумі 34852 грн., відображеної у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. № 9043197062 від 18.07.2013).

За результатами перевірки складено акт №427/1501/33985999 від 23.09.2013, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0002501503 від 10.10.2013.

В акті перевірки від 23.09.2013 року зазначено, що актом позапланової перевірки №4491/2302/33985999 від 17.12.2010 та планової перевірки №840/2305/33955999 від 26.05.2011 встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». В акті перевірки від 23.08.2013 зазначено про те, що ЗАТ «ЗАЗ» в липні 2010 року внесено обладнання та устаткування на суму 16 445 598,00 грн., в тому числі ПДВ 2 740 933,00 грн., в вересні 2010 - на суму 932 714,00 грн., в тому числі ПДВ 155 452,33 грн. і також зазначено, що за даними перевірки не встановлено фактичної сплати сум ПДВ по постачальнику ЗАТ «ЗАЗ».

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до протоколу №6 загальних зборів ТОВ «БОСАЛ-ЗАЗ» від 25.03.2010, ЗАТ «ЗАЗ» внесено обладнанням і оснасткою до статутного фонду ТОВ «БОСАЛ-ЗАЗ» в липні 2010 року на загальну суму - 16 445 598,00 грн., у тому числі ПДВ - 2 740 933 гри. (акт № і приймання-передачі від 02.07.2010, податкова накладна №1800029650 від 02.07.2010) та у вересні 2010 - на загальну суму 932714,00 грн., в тому числі ПДВ - 155452,33 грн. (акт № 2 приймання-передачі від 28.09.2010, податкова накладна №600005709 від 30.09.2010).

ТОВ «Босал -ЗАЗ» в декларації за липень 2010 та вересень 2010 включено до суми податкового кредиту суми ПДВ по внеску ЗАТ «Запорізький автомобільний завод» до статутного фонду ТОВ «БОСАЛ-ЗАЗ» обладнання і оснастки в розмірі 2740933 грн. і 155452,33 грн. відповідно.

Сплата постачальнику за отримане обладнання не відбувалась, в т.ч. сум ПДВ по податковим накладним №1800029650 від 02.07.2010 та №600005709 від 30.09.2010.

Перевіркою було встановлено порушення п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 2272358,00 грн.

Вказані порушення випливають із відносин, які регулювались законодавством що діяло до набрання чинності змін до Податкового кодексу України.

У відповідності до приписів п.1.8 ст.1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №334/94) корпоративні права - право власності на статутний капітал юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції (п.1.28 ст.1 Закону №334/94).

Підпунктом 1.28.2 п. 1.28 ст.1 Закону №334/94 встановлено, що пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Як вбачається із приписів пп. 4.2.5 п.4.2 ст. 4 Закону №334/94 не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Згідно із пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Підпунктом 8.4.11 п. 8.4 ст.8 Закону №334/94 встановлено, що порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів для цілей цього пункту:

до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного капіталу іншої особи;

до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного капіталу такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Тобто, указаними вище приписами встановлено, що до продажу основних фондів і нематеріальних активів прирівнюються операції по внесенню таких основних фонів і нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи. До придбання основних фондів і нематеріальних активів прирівнюються операції по включенню таких основних фондів та нематеріальних активів у склад статутного фонду такої іншої особи. Таким чином, приписи пп. 8.4.11 п. 8.4 ст.8 Закону №334/94 використовуються для визначення порядку збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів, а для віднесення сум по таким операціям до складу валових доходів та витрат підприємства.

Крім того слід зазначити, що сама назва статті «Амортизація» говорить про те, що норми які вона містить стосуються вузького питання визначення амортизаційних нарахувань.

В судовому рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2012 по справі №2а- 0870/12153/11, постановленому по справі із цих же питань, але по іншому податковому періоду, судом встановлено, що приписами Закону №334 передбачається збільшення груп основних фондів позивача у зв'язку із отриманням майна від учасника товариства для подальшої амортизації таких основних фондів і участі амортизаційних відрахувань при визначенні прибутку, який оподатковується. При цьому сума ПДВ при таких операціях не визначається і у склад груп основних фондів позивача включається вартість майна учасника товариства по балансовій вартості, яка визначена у бухгалтерському обліку позивача.

У відповідності до пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону №168/97 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Приписами пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168/97 встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97).

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97).

Приписами Закону №168/97 встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку по поставці товарів та послуг, а датою виникнення податкових зобов'язань при продажі товарів вважається або дата зарахування грошових коштів від продавця на банківській рахунок платника податку або дата оприбуткування грошових коштів у касу платника податку, або дата відвантаження товарів у якості оплати товарів (робіт, послуг), які призначаються для продажу.

Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

За змістом наведеної норми покупець не має права на формування податкового кредиту внаслідок продажу йому (при купівлі ним) товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 цього Закону. Таким чином, ця норма стосується формування податкового кредиту в податковому обліку покупця з тієї ж господарської операції, внаслідок якої у продавця не виникають податкові зобов'язання, і відповідно відсутнє джерело відшкодування ПДВ покупцю.

При цьому зі змісту цієї норми не вбачається обов'язку платника коригувати податковий кредит.

В судовому рішенні по справі №2а-0870/12153/11, суд дійшов висновку, що ще під час проведення господарської операції по внесенню майна до статутного фонду позивача від учасника товариства об'єкт оподаткування по ПДВ не виникає, оскільки оплата грошових коштів від позивача на користь учасника товариства не проводилась та не проводилась поставка товару від учасника товариства для позивача, а тому у позивача не виникає податкового кредиту.

Чинним законодавством не встановлений порядок оподаткування ПДВ операцій по внесенню майна до статутного фонду підприємств, оскільки під час внесення такого майна підприємство не несе витрат у зв'язку з виробництвом таких господарських операцій.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 15.10.2013 року, після постановлення Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом ухвали, якою апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Підсумовуючи викладене, внесення майна до статутного фонду підприємства не є господарською операцією, яка підпадає під визначення «операції платників податку з поставки товарів та послуг» та не оподатковується в порядку, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість». Тому підприємство не мало права відображати суму ПДВ у податковому кредиті наступних податкових періодів, в т.ч. у червні 2013 року.

Відповідно до пп.4.6.7 розділу III «Розрахунки за звітний період» Порядку запевнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.201, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1 190/20228, встановлено, що рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Вказане зумовлює обов'язок позивача відображати результати перевірок в податковій декларації з податку на додану вартість, що виключає право платника на включення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму ПДВ 2 272 358,00 грн. (р.21.2) за червень 2013 року.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є не доведеними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.11, 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

Копію постанови у повному обсязі сторони можуть отримати 05 грудня 2013 року.

Суддя М.С. Лазаренко