Постанова № 36119609, 11.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1Вн. № 1/326

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2013 року 15:11 № 826/18627/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0001234120 від 11.11.2013, за участі представників сторін:

представник позивача Галкін В.Ю.;

представник відповідача Маісурадзе З.А.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач, ПАТ "Укртрансгаз") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001234120 від 11.11.2013 (далі - ППР № 0001234120).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18627/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/18627/13-а і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним державним ревізором - інспектором відділу податкового супроводження підприємств нафтогазового комплексу управління податкового супроводження підприємств сфери паливно-енергетичного комплексу 18.10.2013 було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПАТ "Укртрансгаз" за серпень 2013 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2013 року, як додаток до декларації за серпень 2013 року, за результатами якої складено акт від 18.10.2013 № 1281/4120/30019801 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 розділу V Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ ПК України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 розділу ІІ ПК України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0001234120, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 180,00 грн. (за основним платежем - 120,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60,00 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) було, за твердженням відповідача, заниження позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування за серпень 2013 року на суму 120,00 грн. та заниження податку на додану вартість у липні 2013 року на суму 120,00 грн.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, тому звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ПАТ "Укртрансгаз", виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Судом встановлено, що разом із декларацією з податку на додану вартість за серпень 2013 року 20.09.2013 ПАТ "Укртрансгаз" було подано відповідачу додаток 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість», відповідно до якого по податковим накладним № 259/009 від 30.04.2013, № 446/009 від 29.03.2013, № 190613 від 19.06.2013, № 192 від 29.07.2013, № 131 від 18.06.2013, № 8092/740 від 28.02.2013, № 15936/120 від 31.07.2013, № 6652/680 від 30.06.2013 було скориговано податковий кредит на загальну суму 120,00 грн. Вказані податкові накладні були складені відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV та підлягали включенню до податкового кредиту ПАТ "Укртрансгаз".

За твердженням відповідача, підставою для висновків про порушення чинного законодавства з боку ПАТ "Укртрансгаз" було те, що у липні 2013 року позивачем було проведено перерахунок податкового зобов'язання на загальну суму 120,00 грн. В подальшому позивач відобразив вищезазначений перерахунок у податковій звітності за серпень 2013 року, хоча, на думку відповідача, повинен був в порядку пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України відобразити скореговані показники податкового зобов'язання ще у податковій звітності за липень 2013 року.

Згідно пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо внаслідок перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Відповідно до даних декларації ПАТ "Укртрансгаз" з податку на додану вартість за серпень 2013 року на підставі пункту 4.5 Порядку № 1492 у рядку 16.1 декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року позивачем було відображено коригування сум податку на додану вартість згідно зі статтею 192 розділу V ПК України на підставі розрахунків коригувань, виписаних контрагентами у липні 2013 року, та отриманих позивачем в серпні 2013 року.

На виконання зазначеної норми ПАТ "Укртрансгаз" разом із декларацією з податку на додану вартість було подано додаток 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість», відповідно до якого по ряду вказаних податкових накладних було скориговано податковий кредит на загальну суму 120,00 грн.

З висновків Акту перевірки вбачається, що фактичних розбіжностей у податковому обліку ПАТ "Укртрансгаз" при перевірці виявлено не було. Відповідач не заперечував наявність податкових накладних, які були включені у рядок 10.1 декларацій з податку на додану вартість (придбання, виготовлення, будівництво з податком на додану вартість товарів, послуг з метою використання у господарській діяльності, які підлягають оподаткуванню за основною та нульовою ставкою) у відповідних періодах, а саме: № 259/009 від 30.04.2013, № 446/009 від 29.03.2013, № 190613 від 19.06.2013, № 192 від 29.07.2013, № 131 від 18.06.2013, № 8092/740 від 28.02.2013, № 15936/120 від 31.07.2013, № 6652/680 від 30.06.2013, складених відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV, які підлягають включенню до податкового кредиту ПАТ "Укртрансгаз".

При цьому, суд звертає увагу, що у колонці 7 таблиці 2 додатку 1 до декларації з податку на додану вартість вказано дату виписки розрахунку коригування, а не дату отримання такого розрахунку ПАТ "Укртрансгаз".

Крім цього, суд вважає доцільним звернути увагу на відповідну податкову консультацію, розміщену у Єдиній базі податкових знань за кодом 101.07 (запитання-відповідь «Чи може покупець - платник ПДВ самостійно зменшити податковий кредит у разі відмови з боку постачальника товарів/послуг надати розрахунок коригування при поверненні постачальнику товарів/послуг або поверненні покупцю попередньої оплати?).

Так, на вищевказане питання надано наступну відповідь:

«Згідно з п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за N 1333/20071, у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до ст. 192 ПКУ постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі -розрахунок) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Відповідно до встановленої форми розрахунку покупець при його отриманні має засвідчити факт такого отримання, а саме зазначити на примірнику розрахунку продавця дату отримання розрахунку та засвідчити підписом.

Отже, враховуючи те, що податковий кредит визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, що придбаваються з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, то у випадку повернення покупцем-платником ПДВ товарів/послуг постачальнику, або при поверненні постачальником покупцю суми попередньої оплати товарів/послуг, такий покупець-платник ПДВ має здійснити коригування сум сформованого за такими товарами/послугами податкового кредиту, за результатами податкового періоду, протягом якого відбулось повернення ним товарів або повернення йому від постачальника сум попередньої оплати товарів/послуг, оскільки придбання товарів/послуг фактично не відбулось. Таке коригування здійснюється незалежно від факту отримання розрахунку».

Отже, право на самостійне зменшення податкового кредиту виникає у платника податків навіть без наявності факту отримання ним розрахунку коригувань, оскільки придбання товарів/послуг фактично не відбулось.

Таким чином, невірне, з точки зору податкового органу, зазначення у колонці 7 таблиці 2 розділу II «Коригування податкового кредиту» додатку 1 до декларації з податку на додану вартість дати отримання отримувачем (покупцем) розрахунку коригувань не може бути підставою для позбавлення платника податку права на коригування сум податкового кредиту.

Крім цього, суд вважає доцільним зазначити, що позивач був позбавлений можливості відобразити скореговані зобов'язання у податковій звітності за липень 2013 року внаслідок проведення перерахунку податкового зобов'язання на загальну суму 120,00 грн. у липні 2013 року, оскільки відповідні розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних від контрагентів (постачальників) були отримані позивачем у серпні 2013 року (розрахунок № 11104/120 отримано позивачем 16.08.2013 (Т. 1, арк . 45), розрахунок № 219 отримано позивачем 30.08.2013 (Т. 1, арк. 47), розрахунок № 220 отримано позивачем 30.08.2013 (Т. 1, арк. 49), розрахунок № 4320/740 отримано позивачем 16.08.2013 (Т. 1, арк. 51), розрахунок № 215/009 отримано позивачем 27.08.2013, розрахунок № 214/009 отримано позивачем 27.08.2013 (Т. 1, арк. 53), розрахунок № 9970/680 отримано позивачем 18.08.2013 (Т. 1, арк. 55), розрахунок № 140813 отримано позивачем 21.08.2013 (Т. 1, арк. 57), з чого вбачається, що у липні 2013 року позивачу ще не було відомо про зменшення контрагентами сум податкових зобов'язань.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що у ПАТ "Укртрансгаз" були всі законні підстави для формування податкового кредиту за вищезгаданими податковими накладними та подальшого коригування податкового кредиту на підставі розрахунків коригувань, отриманих позивачем від контрагентів.

Відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 розділу V ПК України є помилковими, а результати перевірки позивача не свідчать про вчинення ПАТ "Укртрансгаз" порушень податкового законодавства, зазначених податковим органом, та не можуть бути підставою для висновків про заниження підприємством податку на додану вартість у липні 2013 року на суму 120,00 грн.

Крім цього, суд вважає доцільним зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки, відповідно до якої дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування та коригування податкового кредиту.

Однак, у даному випадку податковим органом не доведено існування таких обставин. ПАТ "Укртрансгаз" було дотримано вимоги законодавства, що підтверджено зазначеними вище документами, та правомірно сформовано та відкориговано показники податкової звітності.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про те, що висновок відповідача про порушення позивачем пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 розділу V ПК України є протиправним, тому ППР № 0001234120 підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Укртрансгаз" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 0001234120 від 11.11.2013.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 173,00 грн. (сто сімдесят три грн. 00 коп.) на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (код ЄДРПОУ 30019801) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників за рахунок бюджетних асигнувань.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 1 547,50 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок сім грн. 50 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова