Постанова № 36119606, 16.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1Вн. № 1/327

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

16 грудня 2013 року 10:10 № 826/18645/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/500265/1 від 24.05.2013, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (далі - позивач, ТОВ "Фоззі-Фуд") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/500265/1 від 24.05.2013.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18645/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/18645/13-а і призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 09.12.2013 прибув представник позивача. Представник відповідача в судове засідання 09.12.2013 не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 КАС України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 09.12.2013 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Спірні правовідносини щодо правомірності рішення відповідача стосуються порядку визначення митної вартості товару під час його ввезення на митну територію України.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 07.06.2010 № 070610, укладеного між компанією "Takerng Pineapple Industrial Co., Ltd" (Таїланд) та ТОВ "Фоззі-Фуд", до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів декларантом позивача подано митну декларацію від 24.05.2013 № 100250000/2013/028061 та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення ананасів консервованих шматочками, без додання спирту, у легкому сиропі з доданням цукру, в первинних упаковках із металу.

Митна вартість товару була визначена позивачем за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження заявлених відомостей позивачем було подано наступні документи: міжнародну автомобільну накладну (CMR); коносамент (Bill of Lading); документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 02.04.2013 № 92-210; рахунок-фактуру (інвойс); пакувальний лист; зовнішньоекономічний контракт від 07.06.2010 № 070610; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 1; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 2; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 5; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 7; калькуляцію; довідку про проведення декларування валютних цінностей; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Санітарно-епідеміологічний контроль здійснено»); інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампів «Ввезення в Україну дозволено», або «Транзит по Україні дозволено», або «Вивезення з України дозволено»); інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Радіологічний контроль ввіз/вивіз дозволено»); сертифікат про походження товару форми А; сертифікат якості.

Митна вартість товару була заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за ананаси консервовані шматочками, без додання спирту, у легкому сиропі з доданням цукру, в первинних упаковках із металу на рівні 0,7871 доларів США за 1 кг.

Під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості товару відповідачем було встановлено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у зв'язку з неподанням декларантом позивача основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України.

Крім цього, відповідач зазначив, що у митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

За результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів відповідач 24.05.2013 направив декларанту позивача електронне повідомлення про надання додаткових документів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Листом № 387 від 24.05.2013 декларант Савчук Л.О. додатково надала митному органу наступні документи: документ, що містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів № 1599 від 02.04 2013; довідку транспортних витрат № 92-210 від 02.04.2013; виписку з бухгалтерської документації б/н від 19.02.2013; комерційну пропозицію б/н від 15.01.2013; прайс-лист б/н від 08.04.2013.

Крім цього, декларант повідомила, що надати експортну декларацію та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини на момент надіслання вищевказаного листа немає можливості.

Рішенням Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 24.05.2013 № 100250000/2013/500265/1 митну вартість імпортованих товарів скориговано за резервним методом до рівня 0,9146 доларів США за 1 кг ананасів консервованих шматочками, без додання спирту, у легкому сиропі з доданням цукру, в первинних упаковках із металу.

У вказаному рішенні зазначено, що метод 2-а не був використаний у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні товари; метод 2-б не використаний у зв'язку з відсутністю цінової інформації на подібні товари; методи 2-в та 2-г не використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості; митна вартість визначена за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Зазначено, що процедура консультацій між митним органом та декларантом проведена, що заперечується позивачем, підтвердженням чого є пояснення декларанта позивача від 24.05.2013 (Т. 1, арк. 101).

Коригування митної вартості товару стало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.05.2013 № 100250000/2013/30299.

Позивач не погодився з рішенням Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 24.05.2013 № 100250000/2013/500265/1, при цьому товар було випущено у вільний обіг за митною декларацією від 24.05.2013 № 100250000/2013/028084 із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій.

Оцінивши за правилами статті 86 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ "Фоззі-Фуд", виходячи з наступних мотивів.

Згідно статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини 1 статті 264 МК України митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Частиною 8 статті 264 МК України передбачено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з частиною 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 МК України).

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Частиною 3 статті 58 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України).

Згідно частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

У взаємозв'язку з наведеним, суд вважає доцільним зазначити, що згідно частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В даному випадку, виходячи з наведених вище норм законодавства та досліджених під час розгляду справи матеріалів, які надавались позивачем під час митного оформлення товару, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, визначеного частиною 2 статті 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірних рішень.

Під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачем не доведено: неповноти, недостовірності чи недостатності наданих позивачем з первинною митною декларацією від 24.05.2013 № 100250000/2013/028061 документів та наведених в них відомостей для цілей застосування першого методу; наявності визначених частиною 1 статті 58 та частиною 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених частиною 6 статті 54 МК України (щодо наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів) для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 (щодо застосування наступного методу) та частини 3 статті 58 МК України, а саме - підстав для застосування резервного методу митного оформлення при недоведеності з боку митниці неможливості застосування першого методу.

Зокрема, надані позивачем під час митного оформлення документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну товару, у т.ч. про транспортну складову митної вартості, які у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості/складових митної вартості, необхідні для їх застосування за першим методом.

Наявні відомості та документи, у т.ч. додатково надані позивачем на вимогу митниці, не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару, що, у свою чергу, зумовлює висновок про безпідставність прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/500265/1 від 24.05.2013.

При цьому, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення сам по собі не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

В контексті наведеного, суд звертає увагу, що позивачем митниці була надана інформація біржових організацій SAICO зі статистикою відділу Економіки Сільськогосподарського сектору, Міністерства Сільського господарства та Кооперативів Таїланду щодо обставин, які зумовлювали зниження цін на товар у зв'язку із збільшенням площ під плантаціями у 2011 році та подальший розвиток експорту та значну конкуренцію. Проте, митниця залишила наведені відомості поза увагою та не надала обґрунтованих спростувань щодо наведеного.

Враховуючи наведене, суд вважає доцільним зазначити, що, витребовуючи у позивача додаткові документи, митниця у запитах не конкретизувала, яку саме документацію слід надати позивачу та на підтвердження яких саме обставин необхідно надати цю документацію, що, у свою чергу, обмежувало позивача у можливості виконання вимог митниці та створювало штучні передумови для необґрунтованого виникнення обставин ненадання додаткових документів, як підстави прийняття оскаржуваних рішень.

Виходячи з аналізу наведених вище норм митного законодавства, за умови ненаведення митним органом доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності, витребування цим органом переліку додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а також у разі ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування з боку митниці неможливості визначення митної вартості за першим методом, наведене не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, ніж перший, та, відповідно, для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування митної вартості товарів має містити, крім іншого: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Перевіряючи відповідність спірного рішення вимогам частини 2 статті 55 МК України, судом встановлено, що під час розгляду справи митницею не надано обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.

Тобто, спірне рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/500265/1 від 24.05.2013 не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів та митницею не доведено обґрунтованості рівня визначеної ним у спірному рішенні ціни товару, скоригованої митним органом.

Спірне рішення також не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на невідповідність спірного рішення вимогам частини 2 статті 55 МК України, а отже і на його протиправність.

Крім того, в порушення наведених приписів спірне рішення не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Зокрема, митниця по суті лише загально зазначає, що декларантом використано відомості, не підтверджені документально.

Однак, виходячи з вимог частини 2 статті 55 МК України, у спірному рішенні не визначено: які саме відомості відсутні та які саме значення вони повинні були підтверджувати; яка конкретно інформація є наявною у митного органу, яка, у свою чергу, призвела до виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Тобто, в даному випадку спірне рішення містить загальні посилання в обґрунтування спірного рішення та не розкриває фактів та відомостей, не деталізує тих обставин та підстав, які мають міститись у рішенні про коригування митної вартості, що вказує на необґрунтованість спірного рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/500265/1 від 24.05.2013 та його невідповідність вимогам пункту 3 частини 3 статті 2 КАС України.

Крім цього, суд критично ставиться до твердження відповідача, викладеного у листі від 31.05.2013 № 14/4-11/7214-ПІ, про те, що позивач повинен був надати митниці договір перевезення вантажів від 03.01.2012 № 1 у зв'язку з тим, що по вказаному договору була надана довідка про транспортні витрати та на зазначений договір також посилається інвойс на перевезення № 1599.

Так, відповідно до пункту ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) повару за 1 кілометр маршруту.

З наведеного вбачається, що ТОВ «Фоззі-Фуд» необхідно було подавати транспортні (перевізні) документи та відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

При цьому, судом встановлено, що позивачем було подано митному органу коносамент від 30.04.2013 № 602586747 (Т. 1, арк. 56 - 57).

Пунктом 2 частини 1 статті 335 МК України передбачено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості, зокрема, при перевезенні водним транспортом: транспортні (перевізні) документи на товари (за наявності), які містять, зокрема, відомості про загальну кількість товарів, кількість вантажних місць, найменування товарів, вид упаковки; комерційні документи (за наявності) на товари та відомості про розміщення товарів на борту судна.

Таким чином, декларанту необхідно було подати транспортний документ, який містив би відомості про загальну кількість товарів, кількість вантажних місць, найменування товарів, вид упаковки.

Судом встановлено, що вказаний документ був поданий позивачем - це коносамент від 30.04.2013 № 602586747.

Згідно статті 135 Кодексу торгового мореплавства України правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом. Умови договору морського перевезення, не викладені в коносаменті, обов'язкові для одержувача, якщо в коносаменті зроблено посилання на документ, в якому вони викладені.

Відповідно до статті 134 Кодексу торгового мореплавства України документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є:

1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, частини або окремих суднових приміщень;

2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті;

3) інші письмові докази.

Враховуючи наведене, суд вважає доцільним зазначити, що коносамент є транспортним (перевізним) документом при переміщенні товарів водним транспортом. Тому твердження відповідача про ненадання позивачем транспортних документів є безпідставним.

Суд також критично ставиться до твердження відповідача, викладеного у листі від 15.08.2013 № 14.1/6-6-24/3392, про те, що надане позивачем платіжне доручення в іноземній валюті від 30.04.2013 № 152 неможливо ідентифікувати з оцінюваними товарами, оскільки в документі є посилання на інвойси №№ 318-В/13, 318-Е/13, 318-D/13, 318-С/13, в той час як до митного оформлення позивачем було надано інвойси для підтвердження оплати по платіжному дорученню з номерами ТКІ 318-В/13, ТКІ 318-Е/13, ТКІ 318-D/13, ТКІ 318-C/13, та про те, що в наданій копії митної декларації країни відправлення № А0101560410048 вказано інвойс з номером ТКІ 318/13, а до митного оформлення позивачем подано інвойс з номером ТКІ 318-Е/13, внаслідок чого митним органом вказані документи не були визнані підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Суд вважає доцільним зазначити, що відсутність літер "ТКІ" та однієї літери "Е" у рахунках при наявності сукупності кореспондуючих між собою документів та наявних в них відомостей не є підставою для висновку про наявність розбіжностей, які є перешкодою для митного оформлення товару та застосування першого методу визначення митної вартості. Доводи митниці в цьому контексті є надуманими.

Виходячи з наведеного, суд дійшов до висновку, що за результатами дослідження сукупності наданих позивачем для митного оформлення документів не вбачається обставин та відомостей, які б зумовлювали виникнення об'єктивного сумніву у задекларованій позивачем митної вартості. Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Відтак, враховуючи подання позивачем з первинною митною декларацією від 24.05.2013 № 100250000/2013/028061 документів, які містять всі необхідні відомості для перевірки числових значень митної вартості, необґрунтоване витребування додаткових документів та недоведеність недостатності поданих позивачем документів, необхідних для визначення митної вартості за першим методом, відсутність підстав для виникнення сумніву щодо достовірності наведених позивачем відомостей та наданих з вказаною митною декларацією документів, недоведеність з боку митниці неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, а також недоведеність з боку митниці числових значень скоригованої митної вартості, суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/500265/1 від 24.05.2013, яке є предметом оскарження у даній справі.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 29 МК України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/500265/1 від 24.05.2013, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним вказаного рішення та його скасування.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 128, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/500265/1 від 24.05.2013.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 172,05 грн. (сто сімдесят дві грн. 05 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (код ЄДРПОУ 32294926) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Київської міжрегіональної митниці Міндоходів за рахунок бюджетних асигнувань.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 1 548,45 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок вісім грн. 45 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Київської міжрегіональної митниці Міндоходів за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова