Постанова № 36119329, 05.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 року 810/5244/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,

за участю:

представників позивача: Глухівської О.Є., Дмитріва Р.М.;

представника відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Кейтерінг» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Роял Кейтерінг» звернулось до суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.06.2013 № 0007062210.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лігран» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якого складено акт перевірки № 291/22-1/33283936 від 24.05.2013.

Зазначає, що на підставі даного акту перевірки відповідачем було сформовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0007062210 від 12.06.2016, яким йому було нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 671,89 грн., в тому числі за основним платежем 3 114,59 грн. та штрафними санкціями 1 557,30 грн.

На думку позивача оскаржуване податкове повідомлення - рішення є незаконним та такими, що суперечить нормам чинного податкового законодавства України. Вважає, що ним було правомірно включено до складу валових витрат податкової звітності з податку на прибуток та податкового кредиту суми понесених витрат за період, що перевірявся, оскільки придбані послуги, використанні підприємством в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду подав письмові заперечення проти позову в обґрунтування яких вказав, що під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Лігран» за перевіряемій період при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість підприємством було порушено п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість.

Вважає, що перевірка була проведена з підстав, визначених чинним законодавством України та оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесене правомірно, про що свідчить акт перевірки, яким встановлено порушення податкового законодавства з боку позивача, також вважає, що відповідачем було дотримано усі вимоги закону при винесені даних податкового повідомлення - рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем на підставі службового посвідчення серії УКО № 117620 від 12.03.2013, відповідно повідомлення № 214 від 16.05.2013 та наказу № 365 від 16.05.2013, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78. 1 ст. 78, п. 79.1, ст. 79 ПК України співробітниками відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Роял Кейтерінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Лігран» за період роботи з 01.01.2012 по 31.12.2012.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право податкового органу проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як встановлено судом зазначена перевірка проводилась на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а саме за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В результаті проведеної перевірки встановлено порушення п.п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 3 114,59 грн. за серпень 2012 року.

Як встановлено судом, предметом господарської діяльності позивача є виготовлення хлібобулочних, кондитерських виробів та сендвічей. У судовому засідання представник позивача пояснив, що виробництво здійснюється в обладнаному приміщенні площею 343,8 кв.м., яке використовується ним на підставі договору оренди № 3-07 від 01.03.2010.

У перевіряємий період ТОВ «Роял Кейтерінг» мав взаємовідносини з ТОВ «Лігран» водночас від контрагента отримано податкові накладні на загальну суму 18 687,54 грн. на підставі яких сформовано податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи господарська операція позивача з його постачальником оформлена рахунком - фактури № 237, видатковою накладною № 1600, платіжним дорученням № 1548.

Оглянувши надану позивачем первинну документацію судом встановлено, що постачальником позивача - ТОВ «Лігран» передано у власність товар, а саме будівельні матеріали для реконструкції виробничої будівлі (дверні блоки у кількості 3 шт, сандвіч панелі у кількості 25,02 кв.м.).

Позивач пояснив, що необхідність придбання даних матеріалів виникла за виробничою необхідністю та з метою поліпшення об'єкта основних фондів, а саме з додатковим утепленням окремих стін вказаного приміщення через недостатню товщину у зв'язку з встановленням шокової системи заморозки.

На підтвердження виконання господарських зобов'язань між ТОВ «Роял Кейтерінг» та його контрагентом ТОВ «Лігран» позивачем надано копію журналу - ордеру, копії актів приймання - передачі, копію фінансового звіту, копію рахунку - фактури, копія видаткової та податкової накладної, копію банківської виписки, копію платіжного доручення та договору оренди приміщення, копію доповідної записки.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України визначено базу оподаткування, а саме база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що реальність угоди вказують усі надані ним первинні документи, оформлені відповідно до норм чинного законодавства та надані в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Однак, належних та допустимих доказів щодо використання вищевказаних матеріалів у своїй господарській діяльності у запропонований судом час позивачем надано не було.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Зокрема, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи господарська операція з купівлі будівельних матеріалів не мали реального характеру, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети), систематично придбання та продажу товарів, що придбавалися, а також з наданих первинних документів не вбачається реальної зміни майнового стану платника податків. Тобто, такі обов'язкові причини мають бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічні ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключено чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Зокрема, позивачем не надано суду жодного підтверджуючого документи про те, як придбані матеріали перевозились, лише були надані усні пояснення позивача, що товар перевозився за рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.6 Наказу від 10.01.2007 № 2 Міністерства фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів» передбачено, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування та прибутковим ордером.

Згідно наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» якщо товар доставляється вантажним автомобілем, документом підтверджуючим перевезення є товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН, у якій передбачено відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Таким чином наявність товарно - транспортної накладної є обов'язковим первинним документом при транспортуванні вантажу, транспортування товарно матеріальних цінностей на території України без наявності товарно - транспортних накладних є неможливим.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.п. 6.2 п. 6 договору оренди № 3-07 від 01.03.2010 приміщення, на яке з пояснень позивача пішли придбані у ТОВ «Лігран» будівельні матеріали, має право проводити реконструкцію, вносити зміни до складу орендованого майна або проводити його технічне переозброєння, тільки з дозволу орендодавця, однак у позивача відсутнє дане погодження, що ним у судовому засіданні не заперечувалось.

Отже, позивачем не підтверджено наявність отримання послуг від ТОВ «Лігран», що свідчить про те, що правочини між ними здійснені без мети настання реальних наслідків.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На думку суду позивач не надав доказів щодо реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, відсутність юридичної сили відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, податкова накладна, рахунок - фактури подані до суду позивачем не є достатніми доказами отримання товару, та як наслідок, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товару.

Тобто, виходячи з системного аналізу вищезазначених приписів податкового законодавства, суд вбачає відсутність порушення норм чинного податкового законодавства в рішенні Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів від 12.06.2013 № 0007062210 про збільшення суми грошового зобов'язання.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 листопада 2013 р.