Постанова № 36119112, 10.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2013 року Справа № 904/5762/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідача)

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від відповідача: Марченко М.А., довіреність № 124-4016 від 04.01.13, представник;

представник позивача не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2013 року у справі № 904/5762/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОФОРС", м. Донецьк

до публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь

про стягнення заборгованості у розмірі 22 294 грн. 42 коп,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2013 року у справі № 904/5762/13 (суддя Ярошенко В.І.) позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 859 грн. 04 коп., 3% річних у сумі 1381 грн. 87 коп., 979 грн. 68 коп. витрат по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані із наданням позивачу правової допомоги, у розмірі 1 147 грн. 00 коп. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 11 485 грн. 32 коп. припинено. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору поставки № 1107354 13.10.2011 року, що є підставою для стягнення пені відповідно до ст.611 ЦК України, ст.ст. 216, 217, 230 ГК України та п.6.5 договору.

Відповідно до ст.625 ЦК України суд стягнув 3% річних та за ст.49 ГПК України стягнув витрати на послуги адвоката, обмеживши їх розмір з огляду на складність спору, допущені помилки в розрахунках позивача, ціну позову та виходячи з вимог розумності та справедливості.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.

Посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає безпідставним висновок суду про те, що додаткова угода №1/1302491 від 07.06.2013 року втратила силу, що гарантований платіж згідно даної угоди відповідач виставив з порушенням строку.

Також скаржник зазначає, що резолютивна частина оскаржуваного рішення суперечить його мотивувальній частині щодо розміру 3% річних та про порушення судом ст.49 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує її доводи. Просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, скаргу без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач зазначає, що судом допущена описка у визначенні розміру 3% річних, яка підлягає виправленню шляхом винесення відповідної ухвали.

Щодо порушень ст.49 ГПК України позивач вказує на їх відсутність та на розрахунок належних до стягнення судових витрат з урахуванням того, що заявлена позивачем сума основного боргу була сплачена відповідачем під час розгляду спору.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між сторонами було укладено договір поставки № 1107354 13.10.2011 року, відповідно до умов якого відповідач за видатковою накладною від 07.08.2012 року №Т00000219 отримав від позивача обумовлений специфікацією №1 товар на суму 11 485 грн. 32 коп. (а.с.7 - 13).

Відповідно до умов п.4.6 договору та специфікації №1 сторони погодили строк оплати - по факту поставки товару з відстрочкою платежу в 10 банківських днів.

З огляду на порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару, сторони уклали додаткову угоду № 1/1302491 до договору (а.с.55).

Відповідно до абз. 3 п. 1 додаткової угоди сторони дійшли згоди, що заборгованість покупця перед постачальником за спірним договором складає 11 485 грн. 32 коп., оплата заборгованості за цим договором здійснюється гарантованим платежем, оформленим (відкритим) в ПАТ КБ "Приватбанк" з виставленням на користь постачальника, і терміном виконання не пізніше 15 липня 2013 року на суму 11 485 грн. 32 коп.

Покупець зобов'язаний ініціювати виставлення гарантованого платежу на

суму 11 485 грн. 32 коп. в адресу постачальника протягом 10 банківських днів після підписання цієї додаткової угоди до договору.

Оплата вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на рахунок постачальника, тобто в момент переходу коштів у повне розпорядження постачальника (абз. 5 п. 1 додаткової угоди).

Згідно з п. 5 додаткової угоди у випадку порушення покупцем абз. 3 п. 1 цієї додаткової угоди, а саме гарантований платіж виставлено з порушенням визначеного строку, її умови втрачають силу без додаткового оформлення документів про припинення дії цієї додаткової угоди.

Місцевий господарський суд правильно зазначив, що гарантований платіж мав бути виставлений відповідачем протягом 10 банківських днів з дати підписання вищезазначеної угоди, тобто до 21.06.2013 року включно.

Відповідачем виконано умови додаткової угоди з простроченням, гарантований платіж було виставлено 31.07.2013 року, що підтверджується меморіальним ордером від 31.07.2013 року № HSAV1B026A та банківською випискою від 31.07.2013 (а.с. 91, 107-110).

Грошові кошти у розмірі 11 485 грн. 32 коп., виставлені гарантованим платежем 31.07.2013 року, були зараховані на рахунок позивача лише 24.09.2013 року (а. с. 112-113).

Вказані висновки суду апелянт не спростував, його заперечення про помилковість висновку суду щодо строку оплати отриманого товару є безпідставними.

Оскільки після звернення позивача до суду основна заборгованість сплачена, предмет спору відсутній, суд в цій частині вимог позивача правомірно припинив провадження у справі.

Розглядаючи вимоги про стягнення пені, суд правомірно керувався положеннями п.6.5 договору, нормами ст.ст.216-218 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96. Вимоги позивача щодо стягнення пені задоволено частково законно та обґрунтовано.

Доводи скаржника про невідповідність мотивувальної частини судового рішення та його резолютивної частини щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних (згідно ст.625 ЦК України) підтверджені змістом оскаржуваного рішення.

Така невідповідність щодо визначення розміру 3% річних є опискою, яка підлягає виправленню відповідно до вимог ст.89 ГПК України.

Щодо числового визначення інфляційних втрат, які не зазначені в резолютивній частині рішення суду, місцевий господарський суд має право відповідно до ст.88 ГПК України прийняти додаткове рішення щодо цієї позовної вимоги, яка фактично була розглянута судом.

Вищезазначені факти, встановлені апеляційним судом, не є підставою для скасування рішення суду.

Не вбачає колегія суддів і порушення судом першої інстанції вимог ст.49 ГПК, так як судовий збір розраховано не з суми, що стягнута на користь позивача, а з ціни заявленого позову, яка включає і вимоги, задоволені відповідачем після подання позову.

Оскільки при розгляді апеляційної скарги доводи апелянта не знайшли свого підтвердження, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення, без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2013 року у справі № 904/5762/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: І.В. Тищик

Підписано в повному обсязі 18.12.2013 року