Рішення № 36119067, 09.12.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" грудня 2013 р.Справа № 916/3083/13

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕОТ"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "КОМТЕЛ"

про стягнення 106 229,59 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

Від позивача: Хапонен В.С., директор

Від відповідача: Слободянюк В.Є., довіреність від 06.12.2013р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕОТ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "КОМТЕЛ" 106 229,59 грн., де 90 576,40 грн. - основний борг, 12 562,35 грн. - пеня, 3 090,84 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.11.2013р. позовну заяву (вх.№4710/13) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/3083/13 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача свою правову позицію щодо заявлених позовних вимог позивача до суду не довів.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:

14 травня 2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "КОМТЕЛ" (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕОТ" (Постачальник) було укладено договір поставки продукції №№140512, згідно умов п.1.1. якого, вбачається, що Постачальник передає у власність Замовника, а Замовник оплачує Товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток 1).

У відповідності до п.1.2. Договору найменування товару: аксесуари зв'язку.

Відповідно до п.3.1. Договору асортимент та кількість Товару вказано у Специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною Договору.

Із змісту п.п.4.1., 4.2. Договору, вбачається, що Постачальник повинен поставити Товар впродовж 10 робочих днів від дня отримання письмової заявки Замовника. Заявки надсилаються будь-яким способом (листом, факсом, електронною поштою, тощо) на адресу Постачальника: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 115 офіс 511, тел/факс 0482-34-69-21. Датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару.

Пунктами 5.1., 5.2., 5.3. Договору передбачено, що Замовник оплачує Товар за цінами, які вказано у Специфікації. Ціни в накладних або в рахунках-фактурах вказуються в національній валюті України. Загальна вартість поставки 70 574,40 грн., у т.ч. ПДВ 20% 11 762,40 грн.

У відповідності до п.6.2. Договору Замовник оплачує Товар протягом 60 банківських днів з дня отримання. Днем отримання Товару вважається день документального оформлення прийому-передачі Товару.

Даний Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012р. (п.10.1. Договору).

За приписами п.11.1. Договору Замовник несе наступну відповідальність: за несвоєчасну оплату Товару виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочки.

На виконання умов вищенаведеного договору поставки позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 70 574,00 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №РН-0000118 від 17.05.2013р. на суму 70 574,40 грн., що підписана уповноваженим представниками сторін та скріплена їх печатками.

Відповідач звернувся до позивача з гарантійними листами №48 від 16.05.2012р., №59 від 03.07.2012р. якими просив здійснити поставку товару, оплату за який гарантував здійснити протягом двох місяців.

Надалі між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки у спрощений спосіб, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕОТ" поставило товариству з обмеженою відповідальністю "КОМТЕЛ" товар на загальну суму 20 088,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №РН-000137 від 27.06.2012р. на суму 6 376,80 грн., №РН-0000011 від 07.03.2013р. на суму 9 702,00 грн., №РН-000138 від 02.07.2012р. на суму 3 949,20 грн., №РН-000015 від 14.03.2013р. на суму 60,00 грн., що підписані уповноваженим представниками сторін та скріплені їх печатками, належним чином оформленим актом звірки взаєморозрахунків, що свідчить про визнання відповідачем суми боргу.

Проте, як свідчать матеріали справи отриманий товар відповідачем був прийнятий без зауважень, проте оплачений не був.

З підстав існування заборгованості відповідача перед позивачем, останній 16.04.2013р. звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю "КОМТЕЛ" з претензією №34, відповідно до якої вимагав погасити існуючий борг.

17.10.2013р. позивач вдруге звернувся до відповідача з претензією №38 відповідно до якої вимагав сплатити борг протягом 15 днів з дня отримання претензії, яка була залишена відповідачем без розгляду.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати вартості отриманого товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Умовами ст.181 ГК України визначено загальний порядок укладання господарських договорів зокрема: господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений

двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар,визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару на загальну суму 90 576,40 грн. не виконані, внаслідок чого за товариством з обмеженою відповідальністю "КОМТЕЛ" утворилась заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕОТ", зазначена останнім в розмірі - 90 576,40 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за отриманий товар, встановлена судом в розмірі 90 576,40 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "КОМТЕЛ" 12 562,35 грн. пені, 3 090,84 грн. 3% річних.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Таким чином, прострочення відповідача за поставлений товар на підставі договору поставки продукції №140512 від 14.05.2012р. в сумі 70 574,00 виникло 13.08.2012р., а з врахуванням встановлення чинним законодавством України, зокрема ст.258 ЦК України спеціальної позовної давності в один рік, суд дійшов висновку що останнім днем для звернення до суду із позовом про стягнення пені є 13.08.2013р., а приймаючи до уваги те, що позивач звернувся до суду із даною позовною заявою 08.11.2013р., у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором поставки.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 3 090,84 грн., суд встановив, що він здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано 3 % річних наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів70574.0013.08.2012 - 08.11.20134533 %2627.676376.8027.06.2012 - 08.11.20135003 %262.069702.0007.03.2013 - 08.11.20132473 %196.963949.2002.07.2012 - 08.11.20134953 %160.6760.0014.03.2013 - 08.11.2013240 3 %1.18

Отже загальна сума 3% річних за самостійним розрахунком суду складає 3 248,54 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем до стягнення з відповідача розмір 3% річних заявлено в меншому розмірі, в сумі 3 090,84 грн., суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 3 090,84 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕОТ", у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "КОМТЕЛ" на користь позивача підлягає основний борг за договором поставки продукції №140512 від 14.05.2012р., встановлений судом в розмірі 90 576,40 грн., 3% річних в розмірі 3 090,84 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 1 873,25 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕОТ" - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КОМТЕЛ" (65121, Одеська обл., м. Одеса, пр-кт Маршала Жукова, 14-В, код ЄДРЮОФОП 31129634) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕОТ" (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, б.115, офіс 511, код ЄДРЮОФОП 37222772) 90 576 (дев'яносто тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 40 коп. основного боргу, 3 090 (три тисячі дев'яносто) грн. 84 коп. 3% річних, 1 873 (одна тисяча вісімсот сімдесят три) грн. 25 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 16.12.2013р.

Суддя Цісельський О.В.