Рішення № 36117278, 10.12.2013, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2306/2692/12

номер провадження 2/695/61/13

10.12.2013 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Матвієнко М.В.,

при секретарі Біленко Н.Г.,

з участю прокурораКравченко С.В., Дернового В.В.,

представників позивачаОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Золотоноша справу за позовом Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, Державної інспекції сільського господарства України до ОСОБА_5 районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_6 про визнання незаконним розпорядження ОСОБА_5 районної державної адміністрації та недійсним державного акту на право власності на землю та повернення земельної ділянки до власності держави, -

В С Т А Н О В И В:

Розпорядженням ОСОБА_5 РДА від 24.10.2008 року за № 547 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,21 га у власність ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та на її імя видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 199519, зареєстрований Державним земельним кадастром 18.11.2008р.

Проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Дмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області загальною площею 11,6209 га пройшов державну експертизу землевпорядної документації, що стверджується висновком № 604 від 24.10.2008р., який затверджений начальником головного управління Держкомзему в Черкаській області 24.10.2008р.

Відповідно до вищевказаного розпорядження ОСОБА_5 РДА земельна ділянка ОСОБА_6 ввійшла в склад до земельної ділянки, загальною площею 11,6209 га, щодо якої був розроблений та затверджений проект із землеустрою, який пройшов державну землевпорядну експертизу № 604 від 24.10.2008р.

У 2012 році Кременчуцький міжрайонний екологічний прокурор в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції сільського господарства України звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_6 про визнання незаконним розпорядження ОСОБА_5 районної державної адміністрації та недійсним державного акту на право власності на землю та повернення земельної ділянки до власності держави.

В обґрунтуванням позовних вимог прокурор посилається на матеріали перевірки Кременчуцької міжрайонної екологічної прокуратури, згідно яких було встановлено, що земельна ділянка, що перебуває у власності ОСОБА_6, площею 1,2101 га знаходиться в межах 100-метрової зони від берегової лінії з відміткою 81 м в Балтійській системі висот, тобто в межах прибережної захисної смуги, що встановлюється по берегах великих річок, що стверджується актом від 04.05.2012р., а також актом від 27.03.2012р., згідно якого водний обєкт, який межує із земельною ділянкою ОСОБА_6 є затокою річки Дніпро Кременчуцького водосховища, прибережна захисна смуга якого становить 100м та даний водний обєкт не відноситься до штучно створених, в тому числі до осушувальних каналів. Зазначена перевірка проведена державною екологічною інспекцією в Черкаській області. Даний факт також стверджується схемою розміщення земельної ділянки, належної ОСОБА_6, згідно локальної автоматизованої системи ДЗК. Вважає, що розпорядження ОСОБА_5 РДА за № 547 від 24.10.2008р. щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,21га у власність ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради, Золотоніського району, Черкаської області, за межами населеного пункту є таким, що видано всупереч вимогам ст. 60, 61, 83, 84 ЗК України та ст. 88 ВК України, оскільки земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища та відноситься до земель водного фонду, передача якої у власність громадянам заборонена, а тому підлягає до скасування як незаконне, державний акт серії ЯЗ № 199519 виданий ОСОБА_6 від 18.11.2008р. до визнання недійсним, а земельна ділянка площею 1,21 га поверненню до власності держави в особі ОСОБА_5 РДА.

В судовому засіданні прокурор Черкаської міжрайонної екологічної прокуратури ОСОБА_7, який представляв інтереси Кременчуцької міжрайонної екологічної прокуратури на підставі клопотання прокуратури відповідно до п.п. 6.7 та 11.2 Наказу Генерального Прокурора України № 173ш від 20.11.2012 року позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні. У судовому засіданні прокурор в підтвердження позовних вимог надав суду ксерокопію листа управління охорони навколишнього середовища в Черкаській області за № 2254/07 від 19.04.2012р., який є в матеріалах кримінальної справи, що розглядається Соснівським районним судом м. Черкаси відносно колишнього заступника начальника Управління водних ресурсів у Черкаській області, де зазначено, що висновок № 1019 від 11.08.2008р. щодо проекту із землеустрою на відведення земельної ділянки, площею 11,6209 га в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Золотоніського р-ну, Черкаської області у власність громадян, управлінням не погоджувався та під зазначеним номером існує інший висновок.

Представник Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції сільського господарства України за дорученням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги прокурора також підтримали.

Представник відповідача ОСОБА_5 РДА за дорученням ОСОБА_3 в судовому засіданні позов прокурора не визнав та пояснив, що розпорядження ОСОБА_5 РДА за № 547 від 24.10.2008р., яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,21 га у власність ОСОБА_6 було прийнято відповідно до вимог чинного на 2008р. законодавства, а проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки громадянам у приватну власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області загальною площею 11,6209 га був розроблений відповідно до вимог земельного законодавства (ст. 118 ЗК України) та погоджений із всіма відповідними службами з позитивними висновками: управління земельних ресурсів, архітектурою, санепідемстанцією, службою охорони культурної спадщини, управлінням екології, облводгоспом. Зазначений проект пройшов державну землевпорядну експертизу, що стверджується висновком № 604 від 24.10.2008р. Представник ОСОБА_5 РДА вважає, що підстави для визнання розпорядження ОСОБА_5 РДА за № 547 від 24.10.2008р. відсутні, у задоволенні позову прокурору просить відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_6 за дорученням ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що земельна ділянка розміром 1,21 га відповідачем була отримана в приватну власність відповідно до вимог як земельного так і водного законодавства та виданий на її імя державний акт на землю є також законним. Крім того, вона пояснила, що проект встановлення водоохоронної зони (та прибережної смуги в ній) не розроблявся і не затверджувався, будь-якого рішення органів державної влади (оскільки ці землі за межами населеного пункту), щодо віднесення даної земельної ділянки до водного фонду не приймалося та ці землі не обліковуються в складі земель водного фонду. Крім того, вона пояснила, що цей водний обєкт, який межує із земельною ділянкою ОСОБА_6 є дренажним каналом, який штучно створений на початку 80-тих років господарським способом колгоспом «Більшовик» с. Дмитрівка для господарських цілей та виробничої діяльності. Роботи по прокладенню цього дренажного каналу виконувало СМУ, що було розташоване в с. Червона Слобода, але письмова документація не збереглася, СМУ та колгосп «Більшовик» на даний час ліквідовані. В обґрунтування своїх заперечень представник ОСОБА_6 надала матеріали перевірки, проведеної ОСОБА_5 міжрайонною прокуратурою за завданням прокуратури Черкаської області, в ході якої були опитані місцеві жителі с. Матвіївка, які підтвердили факт створення дренажного каналу, прокладеного господарським способом колгоспом «Більшовик» у 80-тих роках. У задоволенні позову просить суд відмовити.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи сторін у їх сукупності, дослідивши надані сторонами докази, приходить до висновку, що позов прокурора до задоволення не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 88 Водного кодексу України (в редакції 1995р., чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою охорони поверхневих водних обєктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва боки річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

-для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів 25 метрів;

-для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів;

-для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Згідно ст. 60 ЗК України (в редакції 1995р., чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а)для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б)для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад З гектари - 50 метрів;

в)для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на день прийняття спірного рішення) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Згідно ст. 17 ЗК України та ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених ЗК України.

Із вищенаведених норм закону вбачається, що прибережні захисні смуги за межами населених пунктів встановлюються за проектами землеустрою.

Постановою КМУ № 486 від 08.05.1996р. у відповідності до вимог ст. 87,89 ВК України затверджено «Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності на них». Зазначеним Порядком встановлено, що проекти водоохоронних зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів та погоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджується відповідними місцевими органами державної влади та виконавчими комітетами місцевих рад.

Ст. 58 ЗК України передбачено, що до земель водного фонду входять крім водних обєктів і прибережні захисні смуги.

Таким чином, із аналізу наведених вище норм закону слідує, що будь-яким іншим особам не надано повноважень на визначення та встановлення прибережної захисної смуги, крім тих органів, до компетенції яких це відноситься.

На вимогу суду, Управлінням Держкомзему України в ОСОБА_5 районі не надана копія проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_6, розміром 1,21 га, та повідомлено листом за № 2228/06-11 від 11.09.2013р., що оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Золотоніського р-ну вилучено в порядку проведення виїмки документів, згідно із постановою слідчого Дніпровської екологічної прокуратури від 30.03.2012р. та на даний час є долученим до матеріалів кримінальної справи, що перебуває в провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси.

Із копії проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність громадян земельної ділянки площею 11,6209 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області у власність 9-ти громадянам, в тім числі відповідачу ОСОБА_6, розміром 1,21 га, який наданий прокурором в судовому засіданні, вбачається, що проект відведення земельних ділянок розроблено за заявами громадян, згідно дозволів ОСОБА_5 РДА за № 234 від 27.06.2008р. та № 359 від 23.07.2008р. та цей проект відведення земельних ділянок погоджено Черкаським обласним управлінням меліорації та водного господарства, відділом земельних ресурсів у ОСОБА_5 районі, державним управлінням охорони навколишнього природного середовища, районною санепідемстанцією, районним відділом у справах містобудування та архітектури, службою охорони культурної спадщини. Цей проект пройшов державну землевпорядну експертизу, що є обовязковою та відповідно до її висновку № 604 від 24.10.2008р. отримав позитивну оцінку та був затверджений начальником Головного управління Держкомзему в Черкаській області та затверджений розпорядженням ОСОБА_5 РДА за № 547 від 24.10.2008р.

Відповідачем ОСОБА_6 для отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 1,21га (державного акту) була оформлена вся необхідна технічна документація, під час погодження якої будь-яких обмежень щодо використання цієї земельної ділянки, як прибережної захисної смуги, не встановлювалося. Згідно висновку № 1019 від 14.08.2008р. Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області, що є в матеріалах проекту землеустрою вбачається, що водні обєкти, їх прибережно-захисні смуги та водоохоронні зони, а також заплави малих річок відсутні.

Даний висновок прокурор піддає сумніву, щодо його достовірності, посилаючись на копію листа за № 2254/07 від 19.04.2013р., оригінал якого є в матеріалах кримінальної справи, що є предметом розгляду Соснівського районного суду м. Черкаси.

Однак суд, зазначену ксерокопію листа, яка належним чином не засвідчена та міститься в матеріалах іншої справи, не може прийняти як належний, достовірний та допустимий доказ в даній цивільній справі, який може спростувати висновок законності проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 11,6209 га у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Дмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Із висновку Черкаського обласного управління меліорації і водного господарства № 1510/11 від 13.10.2008р. та рішення Черкаської обласної ради № 17-21 від 10.02.1994р. вбачається, що затверджено розмір прибережної водоохоронної смуги на каналах осушувальних систем магістральних ділянка відведення повинна бути розміщена не ближче 10м від бровки каналу.

Згідно земельно-облікових даних спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності (запасу), категорія земель землі сільськогосподарського призначення (пасовища). Тобто із даних висновку - водний обєкт з яким межує земельна ділянка ОСОБА_6 є дренажним (магістральним) каналом.

На думку суду, прокурором не надано переконливих доказів та не доведено в судовому засіданні факт встановлення межі Кременчуцького водосховища, його водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в районі розміщення спірних земельних ділянок, переданих громадянам у приватну власність, загальною площею 11,6209 га в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, оскільки жодних доказів, щодо цього прокурором не надано та відповідно до державного земельного кадастру ці землі не обліковуються у складі земель водного фонду, а є землями державної власності (запасу).

Із акту встановлення факту знаходження земельних ділянок громадян, в тім числі відповідача ОСОБА_6, розміром 1,21 га в межах 100-метрової зони від позначки 81 метр в Балтійській системі висот від 04.05.2012р., який був складений в межах розслідування кримінальної справи, копія якого долучена до матеріалів даної цивільної справи вбачається, що заміри відстані земельної ділянки від урізу води здійснювався в літній період (період нересту), тобто коли водосховище має найвищу позначку водності, що суперечить вимогам ст. 88 ВК України, де зазначено, що прибережні захисні смуги встановлюються по обох берегах річки та навколо водойм уздовж урізу води у меженний період.

Прокурором не було заявлено клопотання з приводу встановлення мінімальної відстані у зимовий меженний період від урізу води Кременчуцького водосховища на р. Дніпро до земельної ділянки ОСОБА_6, про призначення та проведення будівельно-технічної експертизи.

За цих обставин, суд не може прийняти акт від 04.05.2012р. як достовірний, переконливий та допустимий доказ, що підтверджує факт перебування земельної ділянки, розміром 1,21 га, належної ОСОБА_6 у межах прибережної захисної смуги.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставнини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень… Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що прокурором не доведено факт належності земельної ділянки ОСОБА_6 розміром 1,21 га до прибережної захисної смуги, а також достовірно не підтверджено розташування цієї земельної ділянки у 100-метровій зоні уздовж урізу води (у меженний період).

Відповідно до ч.1 ст. 128 Земельного кодексу України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної, крім земельних ділянок, на яких розташовані обєкти, які підлягають приватизації, та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів АР Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, , міської ради, або державного органу приватизації. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір (ч.2 ст. 128 ЗК України).

На думку суду є безпідставними вимоги прокурора щодо визнання недійсним державного акту серії ЯЗ № 199519, виданого 18.11.2008р. на імя ОСОБА_6, який на його думку виданий на підставі незаконного рішення ОСОБА_5 РДА від 24.10.2008 року за № 547, оскільки дана обставина є не доведеною в судовому засіданні.

В звязку із вищевикладеним, не підлягають також до задоволення вимоги прокурора в частині повернення земельної ділянки, площею 1,21 га до держави в особі ОСОБА_5 РДА.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що заявлені прокурором позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_5 РДА та ОСОБА_6 є безпідставними та необґрунтованими, а тому суд не вбачає правових підстав для їх задоволення та відмовляє прокурору у задоволенні позову.

Відповідно до ч.4 ст. 88 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 60, ч.3 ст. 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 20, 21, 22, 90, 116, 118, 124, 125, 149, 210 Земельного кодексу України ст.ст. 88 Водного кодексу України в редакції 1995р., ст.ст. 21,43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, Державної інспекції сільського господарства України до ОСОБА_5 районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_6 про визнання незаконним розпорядження ОСОБА_5 районної державної адміністрації та недійсним державного акту на право власності на землю та повернення земельної ділянки до власності держави відмовити внаслідок його недоведеності.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СуддяМ. В. Матвієнко

Повний текст рішення виготовлено 16 грудня 2013р.