Ухвала суду № 3611674, 17.09.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а-481/08     Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку - 40 інстанції - В.О. Татарчук

  справа № 27/159-07

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2008 року м.Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Проценко О.А. (доповідач)

суддів - Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,

при секретарі - Горностаєвій О.М.,

за участі представників:

позивача - ОСОБА_1. (довіреність від 02.01.2008 року),

позивача - ОСОБА_2. (довіреність № 250/03 від 02.06.2008 року)

відповідача-1 - ОСОБА_3. (довіреність № 19141/10/08-10/1-09 від 09.06.2008 року),

відповідача-1 - ОСОБА_4. (довіреність № 12582/10/08-10/2-08 від 15.04.2008 року),

відповідача-1 - ОСОБА_5. (довіреність № 1989/10/08-10/2-08 від 22.01.2008 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2007р. в адміністративній справі № 27/159-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського», м. Дніпропетровськ

до 1 - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську

2 - Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2007 року до господарського суду Дніпропетровської області звернувся позивач - Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського» з адміністративним позовом про стягнення бюджетної заборгованості по декларації з податку на додану вартість за грудень 2003 року в розмірі 15030259грн. та суми процентів, нарахованих на вказану заборгованість в розмірі 1608388грн. В ході судового розгляду позивач зменшив позовні вимоги, вказавши на необхідність стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за грудень 2003 року в сумі 15030259грн. та суми процентів, нарахованих на заборгованість у розмірі 1501223грн. за період з 01.05.2004р. по 01.06.2005р.

 В обґрунтування позовних вимог зазначалось про порушення відповідачами чинного законодавства щодо своєчасного відшкодування податку на додану вартість. Зокрема, 09.02.2004 року ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» була надана до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську уточнена декларація по ПДВ за грудень 2003 року із вказівкою суми бюджетної заборгованості в розмірі 15046605грн., яку слід було перерахувати на рахунок позивача. Однак, бюджетна заборгованість була відшкодована в 2004 році частково, у розмірі 16346 грн.

Розглянувши позовні вимоги, господарський суд Дніпропетровської області постановою від 03.07.2007 року позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, стягнувши з державного бюджету на користь позивача бюджетну заборгованість по декларації з податку на додану вартість за грудень 2003 року в розмірі 15030259 грн. та 1501223грн. процентів, нарахованих на вказану заборгованість. При цьому суд першої інстанції посилався на факти, встановлені судовими рішеннями у справі №36/242, які набрали законної сили.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач-1 оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволені позову. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що актом тематичної перевірки №215-02/3-40-05393056 від 12.08.2004 року встановлено, що у грудні 2003 року на виконання угоди з Акціонерним товариством закритого типу Футбольний клуб «Дніпро-96» (далі по тексту - АТЗТ ФК «Дніпро-96») № КV/265-03 від 12.03.2003 року позивачем здійснено попередню оплату за агломерат і кокс на загальну суму 116060000,00 грн., в тому числі ПДВ - 19343333,33 грн. На вказані передплати позивачем отримані податкові накладні, суми по яким віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ, у зв'язку з чим у вказаному періоді виникло від'ємне значення з ПДВ, що стало підставою для заявлення позивачем до відшкодування з бюджету за грудень 2003 року ПДВ у розмірі 15437826,00 грн. Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, пп. 7.3.1 п.7.3, абз.1 пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зобов'язання по сплаті ПДВ до бюджету виникає у АТЗТ ФК «Дніпро-96». Апелянт зазначає, що судом не досліджувався факт сплати до бюджету відповідних сум податку на додану вартість постачальником позивача та відповідно не надано доказів, які б підтверджували надмірну сплату податку на додану вартість до Державного бюджету України. Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що позивачем не був пропущений строк звернення до суду з посиланням на наступне:

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за зверненням до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Разом з тим, зазначає відповідач, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволення адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Також, апелянт вказує, що ч.2 ст.100 КАС України визначає лише одну підставу для розгляду і вирішення справи в порядку, встановленому цим Кодексом, - якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною.

Відповідач-2 підтримує апеляційну скаргу відповідача-1.

В порядку заперечення проти задоволення апеляційної скарги позивач - Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського» зазначає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, оскільки прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а вимоги апелянта - безпідставні.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 09.02.2004 року позивачем було надано до СДПІ у м.Дніпропетровську уточнену податкову декларацію по податку на додану вартість за грудень 2003 року, згідно з якою, сума бюджетної заборгованості по податку склала 15030259 грн. Відповідно до рядка 25 декларації, залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів, повинен бути перерахований на рахунок платника протягом трьох наступних звітних періодів на рахунок платника податків в установі банку.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарі (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Згідно з пп.7.7.2 п. 7.2 ст.7 вказаного Закону у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання, чи ні. Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону визначено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1. цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. При цьому суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Як вже зазначалось, з урахуванням уточненої податкової декларації від 09.02.2004 року сума бюджетної заборгованості по податку складала 15030259грн. При цьому, податкові повідомлення-рішення від 13.08.2004 року №0001010814/0/23345, яким визначено суму завищення позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 29454648,47 грн. та №0001000814/0/23346 з нарахуванням податкового зобов'язання з ПДВ на суму 60522400,45 грн. були визнані недійсними в судовому порядку.

Суд першої інстанції з урахуванням норм ч.1 ст.72 КАС України обґрунтовано врахував факти, встановлені судовими рішеннями у справі №36/42 як такі, що мають значення для вирішення справи, що розглядається. Так, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2004 року по справі №36/42, залишеним в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.11.2006 року, позовні вимоги ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» задоволено та визнано недійсними вищевказані податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно дотримання позивачем строку звернення з позовом до суду. Суд першої інстанції обґрунтовано визначився, що строк звернення позивача з відповідним позовом слід відраховувати від 22.11.2006р. - дати прийняття наведеної ухвали Вищим адміністративним судом України по справі №36/242. При цьому суд посилався на норми ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Щодо документів, наданих відповідачем-1 в доповнення до апеляційної скарги, які свідчать про проведення грошових коштів (попередньої оплати) контрагентом позивача, що стало підставою для подальшого корегування позивачем кількісних та вартісних показників, слід зазначити, що дані обставини не можуть вплинути на оцінку рішення суду першої інстанції від 03.07.2007р., оскільки не позбавляють права платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування у спірному періоді.

З огляду на викладене, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для справи, та прийняв законне рішення. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статями 195, 196, п.1ч.1ст.198, ст.ст. 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2007р. в адміністративній справі № 27/159-07 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2007р. в адміністративній справі № 27/159-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя: О.А.Проценко

Судді: А.О. Коршун

Л.П.Туркіна