Рішення № 36114992, 22.11.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22ц/790/6717/13 Головуючий 1-ї інстанції

Справа № 619/1571/13-ц Овсянніков В.С.

Категорія: встановлення сервітуту Доповідач: Черкасов В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кукліної Н.О., Пономаренко Ю.А.,

при секретарі - Чемерис Л.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах дитини ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області про встановлення сервітуту, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року ОСОБА_3 в інтересах дитини ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області про встановлення сервітуту.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 вказувала, що вона з 20 серпня 2002 року постійно проживає в АДРЕСА_2 іншого житла не має. Вказаний будинок відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом належить відповідачу - колишньому її чоловіку. На теперішній час за вищевказаною адресою зареєстрована та проживає вона, їх з відповідачем спільна донька, теперішній її чоловік ОСОБА_6 та спільний син з останнім - ОСОБА_5. Протягом всього часу проживання вона самостійно сплачує комунальні платежі, робила необхідний ремонт для підтримання будинку в належному стані.

Тому, ОСОБА_3. в інтересах дитини ОСОБА_4 просила суд встановити для неї та її малолітньої доньки безстроковий сервітут щодо кімнат №2-3, площею 10 кв.м. та кімнату №2-2, площею 18,60 кв.м. в житловому АДРЕСА_2 за право користування якими вона згодна вносити відповідні комунальні платежі.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2013 року позов задоволено. Встановлено для ОСОБА_3 та її доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та її сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, сервітут щодо їх проживання в кімнатах 2-2, площею 18, 6 кв. м., 2-3, площею 10, 0 кв. м., з правом користування кухнею 2- 5, площею 7, 1 кв. м., коридором 2-1, площею 6, 9 кв. м. та тамбуром II, площею 6, 6 кв.м., у житловому будинку АДРЕСА_2 до досягнення донькою ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4. Зобов'язано ОСОБА_3 проводити оплату комунальних послуг за користування вказаними приміщеннями. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 114 гривень 70 копійок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить із наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що вирішити питання постійного проживання малолітньої доньки сторін з матір'ю за місцем фактичного проживання дитини іншим шляхом окрім встановлення житлового сервітуту неможливо.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до вимог ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_3 мешкає разом із донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у будинку АДРЕСА_2, яка записана у будинкову книгу цього будинку(а.с.7).

Позивачка ОСОБА_3 після розірвання шлюбу 18.05.2012 року з відповідачем ОСОБА_2, 01.08.2012 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6(а.с.19,21).

Згідно довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому будинку осіб у житловому будинку АДРЕСА_2 проживають без реєстрації: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 (а.с.8).

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25.02.2013 року ОСОБА_6 та позивачку по даній справі - ОСОБА_3 - виселено зі спірного житла без надання іншого житла (а.с.17-18).

16/25 частин житлового будинку АДРЕСА_2 належить на праві власності позивачу ОСОБА_2, який зареєстрований у цьому будинку, однак вимушений тимчасово мешкати за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ч.І ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право усунення будь-яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були повязані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України. Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, квартира (ст.ст. 379, 382 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 316, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку передбачених законом.

Принцип непорушності права власності визначений у ст. 321 ЦК України.

Відповідно до цієї правової норми право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

На підставі ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім,ї ї власника житла, які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловими приміщеннями в обсязі, визначеним власником. Тобто право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника приватної власності на це майно.

Таким чином, судовою колегією встановлено, що позивач, як власник - частини житлового будинку АДРЕСА_2, обгрунтовано вважає що проживання позивачки та її чоловіка порушують його права власника на користування, розпорядження майном та на підставі норм Цивільного Кодексу України, і тому заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3(колишньої дружини) в такий засіб, як встановлення сервітуту на проживання з їх дочкою у його будинку.

Статтею ст. 405 ЦК України визначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачка не є членом сім'ї відповідача.

Чинним законодавством не передбачено встановлення житлового сервітуту.

Судом першої інстанції фактично вирішено питання в спосіб не передбачений законом про користування житловими приміщеннями з визначенням їй певних приміщень для користування, хоч а у відповідності до ст..405 ЦК України такий порядок визначає тільки власник, тобто позивач.

Питання на проживання позивачки у будинку АДРЕСА_2 у відповідності до рішення апеляційного суду Харківської області від 25.02.2013 року, яким вона була виселена з будинку. Рішення набуло чинності.

Обставини встановлені вищевказаним рішенням у відповідності до ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.

Судом першої інстанції вирішено спір про набуття права користування цим будинком у інтересах особи, яка втратила право користування у цьому будинком, яка була виселена з нього.

Вимога позивачки про те що вона звернулася до суду в інтересах неповнолітньої з вимогою про визначення порядку користування житловими приміщеннями не ґрунтується на нормах матеріального права, оскільки неповнолітня дитина не власником цього будинку і у неї відсутнє право ставити питання про визначення порядку користування житлом та порядку користування їй певними приміщеннями у будинку, як для себе так і дитині.

Таким чином, суд першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

За таких обставин судова колегія відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати і в задоволені позову ОСОБА_3 - відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2ч.1ст.307, ст..ст.309,313,314,316,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2013 року - скасувати.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_3 в інтересах дитини ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області про встановлення сервітуту - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: