Рішення № 36114248, 18.11.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/13178/13-ц

Номер провадження 2/522/8560/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.

за участю секретаря Соболевої О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування про стягнення матеріальної шкоди, за позовом ОСОБА_1 до Управління Ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Управління Ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування, у якому просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 25 776,33 грн., витрати на юридичну допомогу у розмірі 9 700 грн.,

Крім того, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування, у якому просить стягнути моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.

Ухвалою суду від 18.09.2013 року вказані позовні заяви були обєднані в одне провадження.

Позивач у судовому засіданні позови підтримав, на підставах викладених у позовних заявах та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, сповіщався належним чином, причини неявки у судове засідання не повідомив. Представником відповідача надані письмові заперечення проти позовів, згідно яких відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі просить суд у задоволені позовів відмовити.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, надані докази, вважає позовні заяви не підлягають задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин.

У судовому засіданні встановлено, що позивач пов'язує спричинення йому матеріальної шкоди виключно з невиплатою йому матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана правомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Виходячи із змісту наведеної норми ЦК України, а також абзацу 1 пункту 2 роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92 № 6, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між їй шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. З огляду на наведене, при вирішенні питання щодо відшкодування матеріальної шкоди необхідно доведення наявності усіх вище перелічених складових (елементів складу цивільного правопорушення): протиправної поведінки, шкоди(збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини.

Позивач же покладаючись лише на преюдиціальне значення обставин, встановлених наведеними судовими рішеннями (постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.03.12 та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9.01.13 по адміністративній справі №2а-0870/12247/11), не звернув уваги на те, що між постановленим вказаними судовими рішеннями фактом не направлення документів ОСОБА_1 для надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та шкодою, відсутній причинний зв'язок.

Так, вищевказаними судовими рішеннями, наданими позивачем в обґрунтування факту чинення відповідачем порушення, було встановлено, що наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 10.02.10 №77 позивач був звільнений з військової служби та наказом військового комісара Запорізького обласного військового комісаріату від 26.08.10 №165 він був виключений із списків особового складу Запорізького обласного військового комісаріату.

Рапорт позивача від 28.05.10 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2010рік надійшов до Територіального управління Південного оперативного командування та зареєстрований 30.11.10.

В Управлінні Південного оперативного командування чергове засідання комісії для розгляду рапортів з клопотанням про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовців у 2010 році відбулось 13.12.10 та оформлено протоколом №17.

Рапорт підполковника ОСОБА_1 та додані до нього документи вищевказаною комісією не розглядались, відомості з цих документів до протоколу не вносились та відповідно протокол з даними підполковника ОСОБА_1 на затвердження командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України не надався.

У відповідності до ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України» фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших нормативно-правових актів.

Питання щодо грошового забезпечення військовослужбовців визначені статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять:

-посадовий оклад, оклад за військовим званням;

-щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

-одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зокрема визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.

В розвиток наведених норм законодавства було видано Постанову Кабінету Міністрів України від 07.11.07 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».

У відповідності до пп. 3 п.5 вищенаведеної Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.07 №1294 передбачено право керівників державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Аналізуючи наведену норму Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.07 №1294, слід звернути увагу на наступні умови виплат зазначеного одноразового виду грошового забезпечення:

по перше - підпунктом 3 пункту 5 вищенаведеної Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.07 №1294 встановлено лише максимальний розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, будь-яких обмежень щодо мінімального розміру не встановлено (цей вид грошового забезпечення виплачується в розмірах, що не перевищує місячного грошового забезпечення);

- по друге - абзацом 1 пункту 5 вищенаведеної Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.07 №1294 передбачено лише право керівників державних органів виплачувати зазначені одноразові види грошового забезпечення, тобто це не є обов'язком;

по третє - зазначений вид грошового забезпечення є додатковими та виплачуються у межах асигнувань, що виділяються на утримання;

- по четверте - зазначена матеріальна допомога виплачується військовослужбовцям крім військовослужбовців строкової військової служби);

Отже, виходячи із наведеного аналізу, з урахуванням відсутності обмежень щодо мінімального розміру зазначених виплат, слід прийти до висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов'язковою виплатою та виплачується за наявності відповідних бюджетних асигнувань, а в разі їх наявності, лише в їх межах. Виплату вказаної допомоги, особам звільненим з військової служби не передбачено.

Позивач пов'язує спричинення йому матеріальної шкоди виключно з невиплатою йому матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

З наведеного наочно вбачається, що між діями (бездіяльністю) відповідача щодо не направлення документів позивача до командування Сухопутних військ ЗС України для надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань і фактом невиплати позивачу по теперішній час вказаної матеріальної допомоги в сумі 2740,50грн. немає причинного зв'язку, як і немає вини відповідача в тому, що рапорт позивача надійшов до відповідача вже після втрати ним статусу військовослужбовця (30.11.10).

Що стосується упущеної вигоди в сумі 1995.08 грн. внаслідок не отриманих позивачем доходів, які він начебто мав отримати, якщо б вклав на банківський депозит суму вищевказаної матеріальної допомоги, то слід прийти до висновків: позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу щодо факту [понесення ним збитків у виді упущеної вигоди, обґрунтування базуються виключно на і припущеннях (цитата із позову: « 2. якщо боржник своєчасно виплатив би матеріальну і допомогу на соціально-побутові потреби за 2010рік я би ці кошти міг би покласти на депозит до і одного з банків і отримати прибуток...»).

Щодо понесених позивачем витрат на лікування в сумі 21040,75грн. внаслідок погіршення стану здоров'я, то позивачем також не надано жодного належного та допустимого доказу щодо погіршення стану здоров'я саме внаслідок не направлення відповідачем його документів для надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, а також не надано доказів щодо понесення фактичних витрат на ліки. Надані позивачем довідки аптек свідчать лише про вартість лікарських засобів, доказів же їх фактичного придбання (рецептів лікарів та чеків щодо фактичного придбання ліків зазначених у рецептах, тощо) позивачем не надано..

Отже, доводи позивача про те, що з липня 201о року його стан здоров'я почав погіршуватися внаслідок ненаправлення відповідачем його документів для надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, є надуманими.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.01 р. (п.3) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно п.5 цієї Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У частині вимог про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди, позивачем не були належним чином обґрунтовані, тому у цій частині вимог суд має йому відмовити. Відповідно до цього положення суд відмовляє ОСОБА_1 у стягненні моральної шкоди з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 59, 60, 88, 209, 212-215, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Апеляційного суду Одеської області з дня його винесення.

Суддя

18.11.2013