Рішення № 36113872, 05.12.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22ц/790/7810/13 Головуючий 1 інстанції

Справа № 643/11109/13-ц Довготько Т.М.

Категорія: договірне Доповідач: Черкасов В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кукліної Н.О., Пономаренко Ю.А.,

при секретарі - Чемерис Л.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на заочне рішення Московського районного суду м.Харкова від 14 жовтня 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказував, що 21 листопада 1997 року ОСОБА_6 склала на його ім'я заповіт, в якому заповідала належну їй приватизовану квартиру АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла. Заочним рішенням Московського районного суду м.Харкова від 22 листопада 2010 року йому визначено додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, залишеної після смерті ОСОБА_6 Зазначене рішення набуло чинності, ні ким не оскаржувалось та не скасовувалось. Також, не був скасований заповіт на ім'я ОСОБА_2. Проте, 01.02.2011 року згідно відповіді Харківського МБТІ право власності на спірну квартиру було зареєстровано за іншою особою, а саме ОСОБА_5. Також, було встановлено, що ОСОБА_5 придбала спірну квартиру у ОСОБА_9, а останній придбав її у ОСОБА_4, який набув на неї право власності на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 04.03.2010 року. Після отримання зазначеної відповіді він звернувся до Московського районного суду м. Харкова з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. 22.12.2011 року була винесена ухвала, якою було скасовано рішення по цивільній справі від 04.03.2010 року про встановлення факту родинних відносин та визнання за ОСОБА_4 права власності на АДРЕСА_1. 03 квітня 2013 року Московським районним судом м. Харкова була винесена ухвала, згідно якої позов ОСОБА_4 до Харківської міськради, третя особа 3-тя Харківська держнотконтора про визнання права власності на АДРЕСА_1 залишено без розгляду. Оскільки рішення по справі, на підставі якого ОСОБА_4 набув право власності на спірну квартиру було скасовано, а в подальшому позовні вимоги, стосовно визнання права власності на цю квартиру були залишені без розгляду, вважає, що договір купівлі-продажу квартири від 28.05.2010 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 є недійсним з 22 грудня 2011 року, а саме з дати скасування рішення за позовом ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру. Так як, відсутня правова підстава для існування договору купівлі-продажу квартири від 28.05.2010 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_9, тому відсутня правова підстава для існування договору купівлі-продажу від 18.06.2010 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_5

Тому, ОСОБА_2 просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 28 травня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 з 22 грудня 2011 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 від 18.06.2010 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 з 22 грудня 2011 року.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_9 помер.

У судове засідання відповідачі не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, причину неявки суду не повідомили. Суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи на підставі ст. 224 ЦПК України.

Заочним рішенням Московського районного суду м.Харкова від 14 жовтня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 28 травня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 з моменту укладання. В іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що він хоч і не є стороною оспорюваного договору, проте має право, як заінтересована особа, звертатися до суду із вказаним позовом.

Позивач та його представник, відповідач ОСОБА_4 про день, час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином. У судове засідання не з'явилялися.

Представник позивача направив заяву щодо причини його неявки та визнання причини його неявки поважними.

Судом апеляційної інстанції причини неявки представника не визнані поапжними.

Неявка позивача та його представника, відповідача ОСОБА_4 відповідачів належно повідомлених про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є стороною оспорюваних договорів купівлі-продажу, тому підстав для визнання їх недійсними немає, крім того, сторони по вказаним договорам, дійсність укладених між ними правочинів не заперечують.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Згідно із ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 21 листопада 1997 року ОСОБА_6 склала на ім'я ОСОБА_2 заповіт, в якому заповідала належну їй приватизовану квартиру АДРЕСА_1 (а.с.5). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла (а.с.6).

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 березня 2010 року встановлено факт родинних відносин, що ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 є двоюрідним племінником ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2. Визнано за ОСОБА_4 право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10-11).

За договором купівлі-продажу квартири від 28 травня 2010 року ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1, належну йому на підставі рішення Московського районного суду м.Харкова від 04.03.2010 року (а.с.12-13).

18 червня 2010 року ОСОБА_9 в свою чергу передав вище вказану квартиру у власність ОСОБА_5 (а.с. 14-15).

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено та надано додатковий строк терміном 1 місяць для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, рішення набрало законної сили (а.с.7).

Згідно повідомлення КП «Харківське міське БТІ» від 01.02.2011 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано на ім'я ОСОБА_5 (а.с.9).

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 22 грудня 2011 року рішення Московського районного суду м.Харкова від 04 березня 2010 року про встановлення факту родинних відносин та визнання за ОСОБА_4 права власності на кв. АДРЕСА_1 скасовано заново виявленими обставинами (а.с.17). В подальшому вказаний позов залишений без розгляду (а.с.18).

Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, згідно із п.п. 7, 19, 20 Постанови №9 Пленуму Верховног Суду України від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та їх застосування наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до ст. ст. 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок вплив тяжкої обставини, є оспорюваним.

Виходячи із ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона(продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму.

Матеріали справи свідчать, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_9, є оспорюваним правочином, оскільки наявне рішення суду від 04 березня 2010 року скасовано ухвалою суду від 22 грудня 2011 року.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати ( добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно ст. 388 ЦК України добросовісне придбання можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала право відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння ( віндикація).

Таким чином, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 338 ЦК України , які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Майно може бути повернуте за позовом власника про витребування майна на підставі ст.ст. 387, 388 ЦК України, якщо позивач надасть докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених цими статтями, тому що вони встановлюють спеціальні правила для захисту такого права.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на підставі рішення Московського районного суду м.Харкова від 22.11.2010 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6, яка мешкала в АДРЕСА_1 звернувся ОСОБА_2, заява посвідчена 3-ю ХДНК у Спадковому реєстрі від 18.12.2010 року(а.с.16).

За таких обставин судом першої інстанції не обґрунтовано відмовлено позивачу у задоволені вимог з підстав того що він не є стороною оспорюваних договорів купівлі - продажу при наявності факта відкритої спадкової справи у нотаріальній конторі, відповідно до якої позивач є спадкоємцем за заповітом на спірну квартиру, і тому як заінтересована особа звернувся до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Із матеріалів справи вбачається, що з віндикаційним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння до суду позивач не звертався, а відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим в порядку передбаченому ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_9, від 28 травня 2010 року з моменту його укладення. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги частково підтверджуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

За таких обставин судова колегія відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати із частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. ст. ст. 303 304, п.2ч.1ст.307, ст.ст.309, 313,314,316,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Заочне рішення Московського районного суду м.Харкова від 14 жовтня 2013 року - скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_9, від 28 травня 2010 року з моменту його укладення.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: