Рішення № 36113697, 10.12.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №1522/24095/12

Провадження №2/522/4635/13

РІШЕННЯ|розв'язання,вирішення,розв'язування|

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - судді Кравчук Т.С.,

при секретарі - Антонецькому С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», ОСОБА_7, за участю третіх осіб ОСОБА_8, ОСОБА_9, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод в користуванні місцями загального користування в квартирі, зобов'язання знесення капітальної стіни в коридорі і двох дверей в коридорах загального користування, про визнання недійсним акту про встановлення фактичного користування приміщеннями квартири, про заборону зайняття підприємницькою діяльністю в комунальній квартирі, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» (далі по тексту - КП «ОМБТІ та РОН») про усунення перешкод в користуванні власністю, посилаючись на те, що вони мешкають і є співвласниками комунальної квартири АДРЕСА_1, в яку в 2010 році вселилися на підставі договору дарування в 184/1000 частини квартири, що складає житлову кімнату площею 26,5 кв.м., ОСОБА_4 зі своєю донькою ОСОБА_5 та її чоловіком ОСОБА_6, в подальшому здійснили перепланування квартири, а саме: приєднали до своєї частини житлового приміщення 5 кв.м. коридору загального користування, який в технічному паспорті вказаний під літ.№1, й встановили в даному коридорі без дозволу сусідів капітальну стіну з металевими дверима. Крім того, в подальшому ОСОБА_4 з членами своєї родини в коридорі загального користування площею 12,1 кв.м., що в технічному паспорті вказаний під літерою №18, без дозволу сусідів встановили другі металеві двері.

Позивачі стверджують, що вищенаведеними діями відповідачі порушили будівельні норми, право власності співвласників квартири спільного заселення, так як проведеним переплануванням вони, позивачі, позбавлені користуватися коридором загального користування, при цьому закрито вікно в коридорі, а тому в квартирі недостатньо потоку свіжого повітря та необхідного денного освітлення.

Позивачі зазначили, що при звернені в компетентні державні органи їм стало відомо, що 01.11.2011 року КП «ОМБТІ та РОН» склало Акт фактичного користування спорудами та будівлями в домоволодінні (далі по тексту - Акт), який підписаний нібито ними, позивачами, особисто, в якому були перераховані частки співвласників квартири АДРЕСА_1, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_12 - 5/50 частини квартири; ОСОБА_9, ОСОБА_13 - 7/50 частини квартири; ОСОБА_3 - 9/50 частини квартири; ОСОБА_4 - 10/50 частини квартири; ОСОБА_14, ОСОБА_11 - 12/50 частини квартири; ОСОБА_2 - 7/50 частини квартири. Позивачі стверджують, що свої підписи під даним Актом не проставляли і дані, наведені в ньому, не відповідають дійсності.

Позивачі з посиланням на вищенаведені в позові обставини просили суд зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні місцями загального користування в квартирі АДРЕСА_1, а саме : знести капітальну стіну та демонтувати двері в коридорів (літ.№1) розмірами 16,3 кв.м., демонтувати двері встановлені в коридорі розмірами 12,1 кв.м. (літ №18); визнати недійсним Акт фактичного користування приміщеннями в квартирі АДРЕСА_1, складений інженером КП «ОМБТІ та РОН» ОСОБА_7; встановити порядок користування житловим приміщенням АДРЕСА_1, а саме: місцями загального користування - коридорами, кухнею, туалетом власниками квартири спільного заселення.

У судовому засіданні позивачі позов підтримали, неодноразово його змінювали та доповнювали новими позовними вимогами, які просили задовольнити в повному обсязі.

09.01.2013 року позивачі надали до суду доповнення до позову, в якому зазначили, що в результаті незаконних дій ОСОБА_4 разом із інженером КП «ОМБТІ та РОН» ОСОБА_7 їм, позивачам, спричинено матеріальну та моральну шкоду, а тому просять суд: стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 1138,47 гривень, моральну шкоду - 100 000,00 гривень; на користь ОСОБА_3 - матеріальну шкоду у розмірі 2666,65 гривень, моральну шкоду - 100 000,00 гривень; на користь ОСОБА_1 - матеріальну шкоду у розмірі 110,80 гривень, моральну шкоду - 50 000,00 гривень. Крім того, просять суд визнати недійсними Акт фактичного користування спорудами та будівлями в домоволодінні від 01.11.2011 року і Довідку про перерахунок часток, складену інженером КП «ОМБТІ та РОН» ОСОБА_7.; скасувати реєстрацію на 10/50 частини співвласниці ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1.

31.05.2013 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з уточненою позовною заявою, яку доповнили 04.11.2013 року, й просять суд:

1. Зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користування місцями загального користування (вікном, коридором площею 16,3 кв.м.) комунальної квартири і повернути в первісний стан, в якому квартира перебувала на дату отримання ОСОБА_4 (184/1000 частини) в дар 15.10.2010 року для чого:

- зняти броньовані двері, встановлені ОСОБА_4 в збудованій капітальній стіні в коридорі загального користування (16,3 кв.м), літ.1;

- знести капітальну стіну, збудовану ОСОБА_4 в коридорі (літ.1), в якому знаходиться вікно.

2. Зобов'язати ОСОБА_4 зняти двері у коридорі (площа 12,1 кв.м., літ 18) самовільно установлені ОСОБА_4 такі, що не відповідають нормам СНИП (по влаштуванню дверей з точки зору пожежної безпеки), так як вона взаємно блокується другими дверима і заважає провітрюванню приміщень загального користування: двох коридорів, кухні, туалету. На час отримання в дар ОСОБА_4 184/1000 частини вказаних дверей не було.

3. Зобов'язати ОСОБА_4 негайно встановити незаконно зняті 16.04.2013 року вхідні двері до комунальної квартири.

4. Визнати недійсним Акт фактичного користування спорудами та будівлями в домоволодінні від 01.11.2011 року, складений інженером-інвентаризатором КП «ОМБТІ та РОН» ОСОБА_7.

5. Визнати недійсними:

- свідоцтво про право власності на 10/50 частини в комунальній квартирі АДРЕСА_1, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 12.01.2012 року на ім'я ОСОБА_4 на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №1052 від 25.11.2011 року (взамін договору дарування від 15.10.2010 року №1169), так як скасовано розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №789 від 04.12.2012 року по протесту прокуратури Приморського району м.Одеси від 19.11.2012 року;

- Договір дарування на ім'я ОСОБА_4 12/50 частини в комунальній квартирі АДРЕСА_1, посвідченого 14.09.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_17, так як ця угода з нерухомістю була виконана з використанням недостовірних (сфальсифікованих) правовстановлюючих документів.

6. Скасувати реєстрацію в КП «ОМБТІ та РОН» об'єктів нерухомості, що зазначені в п.5 цього уточнення позовних вимог.

7. Визнати недійсним підприємницьку діяльність ОСОБА_4 (по запису у свідоцтві платника єдиного податку по виду діяльності 68.20 - здавання в оренду житла в ізольованих квартирах на довгостроковій підставі) в комунальній квартирі АДРЕСА_1 незаконною и заборонити підприємницьку діяльність з наступних причин:

- 2 кімнати здаються ОСОБА_4 без згоди інших співвласників комунальної квартири, що протизаконно (ст.91 ЖК України, ст.ст.358,361,369 ЦК України);

- код по КВЕДУ 68.20 передбачає здавання в найм ізольованої квартири на довгостроковій основі, але ОСОБА_4 здає не тільки свої кімнати, але й площу загального користування, а це - інший вид економічної діяльності по КВЕДу і він передбачає тимчасове розміщення - до цього виду діяльності відносяться тимчасові розміщення в готелях, будинках відпочинку, тощо.

8. Стягнути матеріальну та моральну шкоду:

а) на користь ОСОБА_2:

- матеріальну шкоду у сумі 5445,87 гривень з ОСОБА_4 (1138,47 грн. + 2277,90грн.) + 2029,50 грн., з них 2000,00 гривень - послуги адвоката, 29,50 грн. - ксерокопії, чеки додаються до уточненого позову;

- моральну шкоду в сумі 100 000,00 гривень солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_7;

б) на користь ОСОБА_1:

- матеріальну шкоду у сумі 110,80 гривень з ОСОБА_4;

- моральну шкоду в сумі 25000,00 гривень солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_7

в) матеріальну та моральну шкоду ОСОБА_3 зазначено в основній позовній заяві.

Позивачі мотивують свої позовні вимоги тим, що Акт та Довідка про перерахунок часток, складена інженером КП «ОМБТІ та РОН», стали підставою для прийняття Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради розпорядження №1052 від 25.11.2011 року про затвердження нових ідеальних часток співвласників квартири, на підставі якого ОСОБА_4 отримала Свідоцтво про право власності на 10/50 частини квартири, яке видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 12.01.2012 року. Проте по протесту прокуратури Приморського району м.Одеси від 19.11.2012 року дане розпорядження було скасовано розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №789 від 04.12.2012 року, а тому свідоцтво про право власності є недійсним. З цих же підстав позивачі вважають недійсним договір дарування від 14.09.2012 року, за яким ОСОБА_4 отримала у власність 12/50 частини квартири.

Крім того, позивачі стверджують, що відповідачка ОСОБА_4 займається незаконною підприємницькою діяльністю, а саме: здаванням своєї житлової площі в оренду третім особам, які користуються не тільки її житловим приміщенням, а й приміщеннями загального користування комунальної квартири, що спричиняє їм, позивачам, певні перешкоди в користуванні їх власністю.

Позивачі зазначають, що для того щоб з'ясувати всі обставини отримання вищенаведених документів вони протягом двох років зверталися до відповідних державних та правоохоронних органів, написали більше 40-а заяв та скарг, відвідали більше 20-ти різних організацій, при цьому змушені були витрачати свої кошти на папір, ксерокси, послуги зв'язку, купляти та вивчати законодавчі акти, кодекси, інструкції, постанови, тощо, терпіти нестерпні умови проживання в своїй квартирі та відчуття втрати своєї власності, постійну нервову напругу. Все це вимагало від них, позивачів, життєвих сил та часу, з причин чого погіршалося здоров'я, що потребувало відповідного лікування, а у позивачки ОСОБА_3, яка є людиною похилого віку, стався інсульт і на даний час вона паралізована. Позивачі вважають, що відповідачі своїми діями спричинили їм матеріальні та моральні збитки, які повинні їм відшкодувати.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та треті особи ОСОБА_9, та представник Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради до суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, про причини неявки у судове засідання не повідомили, відповідно до ст.169 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідачів та третіх осіб, повідомлених належним чином, на підставі наявних у ній даних та доказів.

Відповідачка ОСОБА_7 пояснила суду, що нею, як інженером КП «ОМБТІ та РОН», було проведено перерахунок часток співвласників в комунальній квартирі АДРЕСА_1 на підставі діючої Інструкції про проведення розділу, виділу і розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства УЖКГ України №55 від 18.06.2007 року, проте підписи на оскаржуваному Акті від 01.11.2011 року проставлялися в її присутності не усіма співвласниками квартири. Так з причин неодноразової відсутності в квартирі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підписи на Акті з ініціативи інших співвласників квартири були проставлені у її, ОСОБА_7, відсутності, а тому вона не знає, чи є вони справжніми.

Представник КП «ОМБТІ та РОН» позов не визнала, вважає, що позовні вимоги до КП «ОМБТІ та РОН» є передчасними та безпідставними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд і вирішення справ в судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1-3 ст.10 ЦПК України).

У відповідності зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є квартирою спільного заселення загальною площею 214,7 кв.м.

Позивачка ОСОБА_3 є власником 182/1000 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі дубліката свідоцтва про право власності на житло, виданого 30.03.1998 року Управлінням ЖКГ виконкому Одеської міської ради народних депутатів, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» під №: кн285 пр стр 52 р №485. (а.с. 8)

Позивачка ОСОБА_2 є власником 163/1000 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування, посвідченого 15.08.1998 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_20, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» під №: кн295 пр стр 158 р 485. (а.с. 13)

Позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_12 є власниками 74/1000 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування, посвідченого 22.02.2000 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_21, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» під №: 485-стр 178-кн,353 пр.(а.с.14-15).

Відповідачка ОСОБА_4 набула право власності на 184/1000 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування, посвідченого 15.10.2010 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_22, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» за реєстраційним номером: 6676541, номер запису:485 в книзі: 741пр-34 (а.с.81-83).

Згідно довідки (виписки з домової книги про склад сім'ї та прописку) №940, видану 10.09.2012 року дільницею №1 КП «ЖКС «Порто-Франківський» ОСОБА_3 з онуком ОСОБА_8 займає одну житлову кімнату площею 38,7 кв.м.; сусіди по квартирі: ОСОБА_9 займає житлову кімнату площею 23,10 кв.м.; ОСОБА_2 - кімнату площею 23,22 кв.м.; ОСОБА_4 - кімнату площею 26,76 кв.м., ОСОБА_23 - кімнату площею 40,71 кв.м.; ОСОБА_24 - кімнату площею 13,30 кв.м.

З Плану квартири АДРЕСА_1 згідно Технічного паспорту (а.с.12) вбачається, що коридор під №1 має загальну площу 16,3 кв.м. і є коридором загального користування, при цьому коридор під №1-а на даному плані відсутній.

Згідно Технічного паспорту від 01.11.2011 року, складеного на ім'я відповідачки ОСОБА_4, коридор під №1 загальною площею 16,3 розділений на два окремі приміщення: коридор загального користування під №1 площею 11,6 кв.м. та коридор під №1-а площею 4,5 кв.м. (а.с.84-86).

Крім того, згідно Акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складеного Інспекцією ДАБК в Одеській області 13.09.2012 року, встановлено, що, зокрема, коридор загального користування під №1 скорочено за рахунок встановлення стіни (перегородки з дверима), власником однієї з кімнат квартири ОСОБА_4; за побудованою стіною розтащоване вікно загального користування, до якого на даний час інші мешканці квартири не мають доступу; ОСОБА_4 не зверталася до ІДАБК в Одеській області щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Як з'ясовано судом 01.11.2011 року інженером - інвентаризатором КП «ОМБТІ та РОН» ОСОБА_7 було складено Акт фактичного користування спорудами та будівлями в домоволодінні - квартирі АДРЕСА_1 (а.с.36), в якому зокрема, в розділі «Примітка» вказано, що ОСОБА_4 належать приміщення: житлова 4 пл.-; 1/6 коридору 1, пл.-; 1-а коридор пл.-; туалет пл-..; кухня -2; душова - 2а,пл.

Під даним Актом проставлені підписи власників квартири АДРЕСА_1, проте позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зазначили, що на Акті проставлені не їх підписи, чого не заперечує і відповідачка ОСОБА_7, яка як інженер - інвентаризатор КП «ОМБТІ та РОН» складала цей Акт за відсутності позивачів і підписи на ньому проставлялися за її відсутності.

Зазначений Акт став підставою для складення Довідки розрахунку часток квартири АДРЕСА_1, складеної КП «ОМБТІ та РОН» 01.11.2011 року (а.с.87-89), а вона (Довідка), в свою чергу, - для прийняття розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №1052 від 25.11.2011 року «Про затвердження розрахунку ідеальних часток комунальної квартири №23, розташованої в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_4» (а.с.90-91).

Згідно даного розпорядження було визнано, зокрема, за громадянкою ОСОБА_10 10/50 частини квартири; за громадянами ОСОБА_26, ОСОБА_23 - 12/50 частини квартири в рівних частках кожному.

В подальшому відповідачка ОСОБА_10 отримала на 10/50 частини квартири свідоцтво про право власності, виданого виконкомом Одеської міської ради 12.01.2012 року на підставі розпорядження Приморської РА №1052 від 25.11.2011 року (взамін договору дарування від 15.10.2010 року №1169), та придбала 12/50 частини квартири у ОСОБА_26, ОСОБА_23 за договором дарування, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_17.14.09.2010 року №460. (а.с.171)

Втім згідно розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №789 від 04.12.2012 року було розглянуто протест заступника прокурора Приморського району м.Одеси від 19.11.2012 року №16-19896вих12 на розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №1052 від 25.11.2011 року «Про затвердження розрахунку ідеальних часток комунальної квартири №23, розташованої в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_4», протест прокурора задоволено, розпорядження №1052 від 25.11.2011 року скасовано (а.с.97).

Статтею 369 ЦК України передбачено, що розпорядження майном, що є спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників і згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Крім того, за приписами ст.41 Конституції України та ч.1 ст.319 ЦК України лише власник наділений правом на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном.

З огляду на вищевикладені обставини та норми матеріального права суд вважає, що ОСОБА_4 незаконно отримала у особисту власність коридор загального користування під №1-а площею 4,5 кв.м, виділивши його з коридору площею 16,3 кв.м., а відтак - позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 щодо зобов'язання усунути перешкоди в користуванні коридором загального користування під літ №1; демонтування стіни з дверима, яка розділяє коридор загального користування площею 16,3 кв.м. на два приміщення під №1 площею 11,6 кв.м. та під №1-а площею 4,5 кв.м.; визнання недійсним Акту фактичного користування квартирою від 01.11.2011 року та визнання недійсним свідоцтва про право власності на 10/50 частини квартири на ім'я ОСОБА_4 підлягають задоволенню.

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 щодо зобов'язання ОСОБА_4 зняти двері у коридорі загального користування під №18 площею 12,1 кв.м. суд вважає недоведеними й при цьому згідно Технічного паспорту (а.с.12) та Технічного паспорту від 01.11.2011 року, складеного на ім'я відповідачки ОСОБА_4, коридор загального користувнаня №18 (а.с.84 об.) в розмірах своєї площі не змінився, входи/виходи в ньому є незмінними; наявність чи відсутніть дверей в цьому коридорі належними доказами не підтверджена.

Щодо визнання недійсним договору дарування на ім'я ОСОБА_4 12/50 частини квартири, суд виходить з наступного.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

В той же час позивачами не надано суду жодного доказу та посилання на норми матеріального закону, якими вони обґрунтовують недійсність оспорюваного ними правочину - Договору дарування від 14.02.2012 року.

Стосовно позовних про скасування державної реєстрації відповідачем КП «ОМБТІ та РОН» об'єктів нерухомості, суд виходить з того, що відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» і з 01.01.2013 року повноваження БТІ щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно припинені та передані суб'єкту владних повноважень - Державній реєстраційній службі України Міністерства юстиції України. Крім того, будь-яких спірних відносин між позивачами та КП «ОМБТІ та РОН» з приводу реєстрації/відмови в реєстрації речових прав на нерухоме майно між сторонами не виникало, що свідчить про недоведеність позивачами позовних вимог до КП «ОМБТІ та РОН».

Безпідставними суд вважає і позовні вимоги визнати недійсним підприємницьку діяльність ОСОБА_4 виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це передбачені Законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Враховуючи, що відповідно до чинного законодавства, зокрема ст.ст.3,50,320 ЦК України фізична особа є вільною у здійсненні підприємницьої діяльності, має право використовувати своє майно для підприємницької діяльності, доводи позивачів про порушення їх прав з цього приводу є безпідставними. Крім того, суд виходить з того, що доказів здійснення ОСОБА_4 зареєстрованої у відповідності до чинного законодаства підприємницької діяльності суду не надано, а матеріально-правовий спосіб захисту цивільного права, який обрали позивачі, не відповідає вимогам закону.

Крім того є недоведеним та таким, що не ґрунтуються на законі, вимоги позивачів щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Частина перша статті 5 ЦПК України зазначає, що усі учасники цивільного процесу є рівними перед законом і судом.

Розгляд і вирішення справ в судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1-3 ст.10 ЦПК України). У відповідності зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За приписами наведених статей встановлена єдина підстава цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду - це правопорушення, до складу якого входять: шкода, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між ними, вина особи, яка заподіяла шкоду.

Виходячи з цього, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 повинні довести, зокрема, наявність збитків і неправомірної поведінки відповідачів, безпосередній причинний зв'язок між діями/бездіяльністю відповідачів та заподіянням цим збитків у заявленних ними розмірах.

Натомість, доказів стосовно спричинення матеріальної і моральної шкоди ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_7 позивачами до суду не надано, а наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини справи не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення відповідачів до цивільної відповідальності.

При цьому суд зазначає, що обраховані позивачами витрати на складання різноманітних заяв, скарг; звернення з ними до відповідних установ та організацій; витрати на послуги зв'язку, ксерокопії, канцтовари, тощо, не є матеріальною шкодою у розумінні положень чинного цивільного законодавства.

Щодо стягнення витрат за послуги адвоката у розмірі 2000,00 гривень, які позивачка ОСОБА_2 просить стягнути з відповідачки ОСОБА_10, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу належать до судових витрат.

Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Позивачі доказів надання їм правової допомоги та відповідної оплати за цю допомогу, звіту про надання правової допомоги згідно положень Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», суду не надали, а відтак - стягнення заявлених судових витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ч.1 ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 107,30 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.16,22,23,369,1166,1167 ЦК| України ст.ст.10, 11, 60,88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користуванні коридором загального користування квартири АДРЕСА_1 площею 16,3 кв.м., що в Технічному паспорті визначений під літ №1.

Зобов'язати ОСОБА_4 демонтувати в квартирі АДРЕСА_1 стіну з дверима, яка розділяє коридор загального користування площею 16,3 кв.м. на два приміщення, які в Технічному паспорті від 01 листопада 2011 року визначені під №1 площею 11,6 кв.м. та під №1-а площею 4,5 кв.м.

Визнати недійсним Акт фактичного користування спорудами та будівлями в домоволодінні - квартирою АДРЕСА_1, складений 01 листопада 2011 року інженером - інвентаризатором Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» ОСОБА_7.

Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на 10/50 частини квартири АДРЕСА_1, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 12 січня 2012 року на ім'я ОСОБА_4 на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №1052 від 25 листопада 2011 року.

В решті частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, судовий збір у розмірі 107,30 гривень

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя 10.12.2013