Рішення № 36112522, 12.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20006/13 12.12.13За позовом Фізичної особи - підприємця Вчерашньої Лариси Михайлівни

до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

про визнання договору недійсним

Суддя Ярмак О.М.

Представники :

Від позивача: Голубєв О.В. за дов.

Від відповідача: Клименко О.А. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Пред'явлені вимоги про визнання договору оренди нежитлового приміщення № 15/2012 від 29.12.2012р. недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди нежитлового приміщення № 15/2012 від 29.12.2012р. був укладений позивачем під впливом обману, оскільки у відповідача відсутнє свідоцтво про право власності на даний об'єкт, а балансоутримувачем приміщення є ОСББ "Добробут".

Заперечуючи проти позову відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому виклав заперечення на доводи позивача, зазначаючи, що він є власником об'єкту оренди по договору - нежитлового приміщення, площею 515,57 кв.м., що знаходиться у житловому будинку по вулиці Драйзера, 5 у м.Києві, що підтверджується наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 12.07.1999 року «Про завершення приватизації акціонерного товариства», Додатком «Перелік нерухомого майна, що передається у власність АТ» до наказу від 12.07.1999 року, Реєстраційним посвідченням на домоволодіння, що належить позивачу від 21.07.1999 року, видане БТІ м.Києва та зареєстроване в реєстрову книгу за № 548-3. Стверджує, що позивачем не надано доказів того, що власником вказаного приміщення є ОСББ «Добробуд», не доведено факту введення відповідача в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, що були б підставою для визнання договору таким, що вчинений під впливом обману.

03.12.2013р. через канцелярію суду відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі Дочірнє підприємство "Екос" (01021, м.Київ, вул. Мечникова, 20, код ЄДРПОУ 23739162) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Клопотання судом відхилене.

У судовому засіданні 12.12.2013р. представник позивача подав додаткові пояснення, правове обґрунтування позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2012 року між позивачем - ФОП Вчерашня Л.М. (орендар за договором) та відповідачем - ПАТ «ХК «Київміськбуд» (орендодавець) був укладений договір № 15/2012, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення - об'єкт оренди: вул. Драйзера, 5, м. Київ, загальною площею 515,57 кв.м. для розміщення кафе та складського приміщення.

Відповідно до п.4.1 договору, строк оренди приміщення складає 5 місяців з моменту прийняття об'єкту оренди за актом приймання-передачі.

За актом приймання-передачі від 01.01.2013р. позивач передав, а відповідач отримав у користування об'єкт оренди по договору.

Позовні вимоги про визнання недійсним договору № 15/2012 від 29.12.2012р. мотивовані тим, що відповідач при укладанні договору ввів позивача в обману щодо права власності на об'єкт оренди, оскільки у відповідача відсутнє свідоцтво про право власності на об'єкт оренди, згідно п.3 ст. 55, п.2 ст. 144 ГК України, а балансоутримувачем є ОСББ «Добробут». Стверджує, що відповідач усвідомлюючи цільове призначення об'єкта оренди - під розміщення кафе, приховав відсутність у приміщенні опалення, відсутність договору на електропостачання між орендодавцем та енергопостачальною компанією, відсутність води, водовідведення, договору на постачання холодної та гарячої води, що виключає використання приміщення за цільовим призначенням у період з 01.01.2013р. по 01.06.2013р. Позивач зазначає, що перелічені дії відповідача є недобросовісними, а правочин вчинений під впливом обману.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимог задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Правочин може бути визнаний судом недійсним з підстав, передбачених законом.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (абзац 4 пункт 2.1).

Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману визначені в ст. 230 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (п. 3.10) вказується, що під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчують обставини, що мали істотне значення для правочину.

Таким чином, виходячи зі змісту статті 230 ЦК України, слід зважити, що правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на його укладення, при чому ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і розуміє, що друга сторона, якщо б вона володіла цією інформацією, не вступила би у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що на відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до ст. 33 ЦК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В даному випадку, це стосувалося позивача, який мав довести суду наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких позивача було введено в оману, і сам факт обману.

Таких доказів суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач набув у власність нерухоме майно - гуртожиток по вул.Драйзера, 5 у м.Києві, в приміщенні якого знаходиться нежитлове приміщення, що є об'єктом оренди по договору № 15/2012 від 29.12.2012р., на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 411 від 12.07.1999 року «Про завершення приватизації акціонерного товариства» (№94 Переліку нерухомого майна, що передається у власність АТ).

На підставі вказаного наказу та додатку до наказу з переліком нерухомого майна, Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 21.07.1999р. було зареєстровано цілісний майновий комплекс за АТ «Холдингова компанія «Київміськбуд», що підтверджується реєстраційним посвідченням від 21.07.1999р., копія якого долучена до матеріалів справи.

В подальшому розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2523 від 26.11.2001р. було змінено статус гуртожитка по вул.Драйзера, 5 у м.Києві на житловий будинок.

13.09.2006р. Деснянська районна у місті Києві державна адміністрація зареєструвала ОСББ «Добробуд», на баланс якого 01.11.2010р. було передано житловий будинок за адресою: вул.Драйзера, 5 у м.Києві.

За актом передачі нежитлового приміщення від 30.03.2012р. нежитлове приміщення по вул. Т.Драйзера, 5 було передано відповідачем в експлуатацію та обслуговування ДП «Екос».

Таким чином, доводи позивача щодо відсутності у відповідача права власності на об'єкт оренди по договору та правомочностей на передачу в оренду нежитлового приміщення, загальною площею 515,57 кв.м. по вул. Драйзера, 5 у м. Києві не підтверджуються належними доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Посилання позивача на ч.1 ст. 207 ГК України, викладені у додаткових поясненнях - правове обґрунтування позовних вимог від 12.12.2013р., не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем не зазначено в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення спірного договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, а також ту обставину, що спірний договір припинив свою дію 31.05.2013р. у зв'язку із закінчення строку, на який його було укладено, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя О.М.Ярмак

Повне рішення складено 17.12.2013р