Рішення № 36112519, 12.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18306/13 12.12.13За позовом ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської ТЕС

до ДТГО "Південно-Західна залізниця"

третя особа-1 ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит"

третя особа-2 ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська"

третя особа-3 Державне підприємство "Придніпровська залізниця"

про про стягнення 30 869,76 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: Костерний Д.О.(дов. від 25.11.2013)

Желінська Т..М.(дов. від 25.12.2012)

Від відповідача: Андрощук Є.К.(дов. від 18.12.2012)

Від третьої особи-1 не прибув

Від третьої особи-2 не прибув

Від третьої особи-3 не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача безпідставно списаних коштів за договором № 2036103 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги від 18.05.2010 у розмірі 30 869,76 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.09.2013 порушено провадження у справі № 910/18306/13 та призначено до розгляду на 08.10.2013.

В судове засідання 08.10.2013 прибули представники сторін та дали пояснення по справі.

Представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" (94701, Луганська обл., м.Ровеньки, вул. Комуністична, б. 6) та ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" (94637, Луганська обл.,м. Антрацит, смт.Дубівський, вул. Гагаріна,б.51).

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, зважаючи на те, що представники позивача не заперечували щодо залучення до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" та ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" вирішив, що дане клопотання є достатньо мотивованим та належно обгрунтованим, а тому задовольнив його.

Крім того, представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд дане клопотання також задовольнив.

Розгляд справи було відкладено на 05.11.2013.

В судове засідання 05.11.2013 прибули представники позивача, відповідача та третьої особи-2 і дали пояснення по справі.

Представник третьої особи-1 в судове засідання 05.11.2013 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи було відкладено на 26.11.2013.

В судове засідання 26.11.2013 прибули представники позивача, відповідача і дали пояснення по справі.

Представники третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання 26.11.2013 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача подав клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Придніпровська залізниця" та витребування від даного підприємства додаткових доказів. Суд задовольнив дане клопотання.

Стаття 27 ГПК України встановлює, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть за клопотанням сторін бути залучені до участі у справі на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов"язки щодо однієї із сторін.

Також, позивач подав суду клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Суд задовольнив дане клопотання та ухвалою суду від 26.11.2013 продовжив строк розгляду справи № 910/18306/13 на 15 днів.

Суд також цією ж ухвалою залучив до участі у справі № 910/18306/13 третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Придніпровська залізниця"(49600, м. Дніпропетровськ, проспект К.Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828), відклав розгляд справи на 12.12.2013 , зобов"язавши сторін надати додаткові докази по справі.

В судове засідання 12.12.2013 прибули представники позивача, відповідача і дали додаткові пояснення по справі.

Представники всіх третіх осіб в судове засідання не з'явилися, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник третьої особи -3 надав суду витребувані докази.

Оскільки тернін розгляду справи закінчився, а представники третіх осіб про час та місце судового засідання були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2010 між ДТГО "Південно - Західна залізниця" (далі - Залізниця, відповідач) та ПАТ "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС (далі - Вантажовласник, позивач) укладено договір № 2036103 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі - Договір). Відповідно до п.7.1. договору він набуває чинності з дати його підписання і діє три роки.

Відповідно до умов Договору Залізниця зобов'язувалася надавати послуги, пов'язанні з перевезенням вантажів, а Вантажовласник - сплачувати передбачені договором та законодавством платежі.

В п. 2.2 Договору сторони погодили, що для проведення розрахунків і обліку сплачених сум Залізниця відкриває для вантажовласника особовий рахунок 2036103. У міру виконання перевезень та надання послуг Залізниця списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штрафи, пеню) з особового рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т.ін (п. 2.2.6 Договору).

01.06.2011 сторони здійснили новацію та уклали додаткову угоду №1 до вказаного Договору, де пункт 2.2.6 виклали в наступній редакції: "Списувати з додаткового особового рахунку 6410072 відповідні суми (провізну плату, додаткові збори,плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи, пеню) на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т.ін .

19 .03. 2013 Тех. ПД - 1 ДТГО "Південно - західна залізниця" було стягнуто з рахунку ПАТ "Центренерго" Трипільська ТЕС суму 4403,16 грн за послуги по виправленню комерційної несправності у вагоні з вугіллям № 66239013 по залізничній вкладній № 48556468 , надані на залізничній станції "Нижньодніпровськ - вузол".

У травні 2013 року Тех ПД - 1 ДТГО "Південно - західна залізниця" повторно було стягнуто з рахунку ПАТ "Центренерго" Трипільська ТЕС суму 26466,60 грн за послуги по виправленню комерційної несправності у вагонах з вугіллям № 60397932, 68719442, 65284564, 67663427, 67891853, 66570961 по залізничних накладних № - 50724186, 50768894, 50769041, 50781509, 50724798, 50768472, 50768977 надані на залізничній станції "Нижньодніпровськ - вузол", а саме:

14 .03. 2013 станцією "Нижньодніпровськ - вузол" був складений акт загальної форми № 430 (час складання не зазначений), у якому зазначено, що вагон № 66239013 затриманий на станції у зв'язку з нерівномірним завантаженням візків. Комерційна несправність усунута. Вагон простояв з 11.03.2013 - 10.39 по 14.03.2013 - 18.00.

26.04. 2013 станцією "Нижньодніпровськ - вузол" був складений акт загальної форми № 647 (час складання не зазначений), у якому зазначено, що вагон № 60397932 затриманий на станції у зв'язку з нерівномірним завантаженням візків. Комерційна несправність усунута. Вагон простов в з 11.03.2013 - 10.39ч по 14.03.2013 - 18.00.

28.04. 2013 станцією "Нижньодніпровськ - вузол" був складений акт загальної форми № 652 (час складання не зазначений), у якому зазначено, що вагон № 66570961 затриманий на станції у зв'язку з нерівномірним завантаженням візків. Комерційна несправність усунута. Вагон простояв з 24.04.2013 - 18.18 годин по 26.04.2013 - 15.00.

28 .04.2013 станцією "Нижньодніпровськ - вузол" був складений акт загальної форми № 651 (час складання не зазначений) , у якому захначено, що вагон № 60655867 затриманий на станції у зв'язку з нерівномірним завантаженням візків. Комерційна несправність усунута. Вагон простояв з 25.04.2013 - 18.07 годин по28.04.2013 - 15.00.

28.04.2013 станцією "Нижньодніпровськ - вузол" був складений акт загальної форми № 653 (час складання не зазначений), у якому зазначено, що вагон № 65284564 затриманий на станції у зв'язку з нерівномірним завантаженням візків. Комерційна несправність усунута. Вагон простояв з 25.04.2013 - 18.09 годин по 28.04.2013 -15.00.

28 .04.2013 станцією "Нижньодніпровськ - вузол" був складений акт загальної форми № 655 (час складання не зазначений), у якому зазначено, що вагон № 6766342 затриманий на станції у зв'язку з нерівномірним завантаженням візків, . Комерційна несправність усунута. Вагон простояв з 25.04.2013 - 18.19 годин по 28.04.2013 -11.30

28 .04.2013 станцією "Нижньодніпровськ - вузол" був складений акт загальної форми № 658 (час складання не зазначений), у якому зазначено, що вагон №67891853 затриманий на станції у зв'язку з нерівномірним завантаженням візків, Комерційна несправність усунута. Вагон простояв з 25.04.2013 - 04.11 годин по 28.04.2013 -20.00.

30 квітня 2013 р. станцією "Нижньодніпровськ - вузол" був складений акт загальної форми № 656 (час складання не зазначений), у якому зазначено, що вагон № 68719442 затриманий на станції у зв'язку з нерівномірним завантаженням візків. Комерційна несправність усунута. Вагон простояв з 26.04.2013 - 16.59 годин по 30.04.2013 -14.30.

На підставі вищезазначених актів загальної форми ДТГО "Південно - західна залізниця" стягнула з ПАТ "Центренерго" Трипільська ТЕС кошти за маневрову роботу, збір та зберігання вантажу у вагонах, за зважування , за повідомлення вантажовласника по телеграфу,за користування вагонами суму 30869,76 грн.

Утримання коштів підтверджується матеріалами справи, зокрема документами ДТГО:

1. Накопичувальними картками № 19030064, № 01050114, №02050117, № 0205118, №05050129.

2. Переліком Тех. ПД № 1903 від 19.03.2013 ., № 0205 від 02.05.2013, № 0505 від 05.05.2013 .

Позивач вважає, що відповідач безпідставно, в односторонньому порядку та без узгодження з ним списав в безакцептному порядку з його особового рахунку вказані кошти, у зв"язку з чим він і звернувся до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що має право самостійно списувати з особового рахунку позивача кошти за надані додаткові послуги, пов"язані з усуненням нерівномірности завантаження вагонів вантажем-вугіллям. В підтвердження цього твердження відповідач послався на вимоги пунктів 2.3-2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів (затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 ві. 21.11.2000), згідно з якими " за договором залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника. Платник згідно з договором у передоплаті перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для перевезень і додаткових послуг. Розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів,накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електроному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису). Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і послуги за користування вагонами та контейнерами) включаються у вільні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у відомостей про надані послуги і їх вартість.

Окрім цього відповідач послався на ч.3 ст.62 Статуту залізниць України, відповідно до якої остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. Аналогічна норма міститься в п.1 Правил розрахунків за перевезення вантажів.

Суд не погоджується з висновками відповідача про можливість самостійного списання коштів за додаткові послуги без погодження з позивачем у зв"язку з наступним:

Стаття 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення цивільних прав і обов'язків передбачає, зокрема, як договори та інші правочини, так і те, що цивільні права і обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за вантаж встановлену плату.

Стаття 908 ЦК України, яка кореспондується із статтею 307 ГК України, встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного ними договору, а й на підставі норм, установлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини у певних випадках.

Частиною 2 ст. 916 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, ши у встановленому порядку.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Аналогічні приписи містить частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Суд зазначає, що відшкодування збитків є одним із видів правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки -збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Відповідно до пункту 6 Статуту залізниць України, вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена в документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.

Як встановлено судом в залізничній накладній № 48556468 вантажовідправником вагону 66239013 з вугіллям значиться ТОВ "ДТЕК " Ровенькиантрацит" , а за залізничними накладними № 50724186 та іншими (в матеріалах справи) відправником зазначено - ТОВ "ЦЗФ Нагольчанська".

Приписами статтей 30, 32 Статуту залізниць України, встановлено, шо завантаження у вагони здійснюється вантажовідправником, який зобов'язаний здійснювати завантаження з виконанням технічних умов.

Відтак, передбачене статтею 124 Статуту залізниць України зобов'язання, вантажовідправника, вантажоодержувача, порта, підприємства (організації) відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу, здійснюється з урахуванням принципу вини.

На думку суду, оскільки позивач не є вантажовідправником вугілля, то він і не є особою, що відповідає за наслідки неправильного заповнення накладної, неправильного завантаження, перевантаження, тощо.

Крім цього Договором не передбачено зобов"язання позивача, який є отримувачем вантажу, контролювати рівномірне завантаження вантажовідправниками вагонів з вугіллям. З матеріалів справи не вбачається причинного зв"язку між протиправною поведінкою позивача та збитками відповідача, а також вини позивача у заподіянні збитків відповідачу.

Таким чином, враховуючи вимоги закону та беручи до уваги встановлені господарським судом обставини справи, суд вважає, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем договірних зобов'язань та наявності підстав для відшкодування завданих збитків за рахунок останнього та вважає, що у діях ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції відсутні ознаки складу цивільного правопорушення, що відповідно до статей 22, 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України, унеможливлює стягнення з позивача збитків , пов"язаних з додатковими витратами залізниці із-за неправильного завантаження вантажу вантажовідправниками.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлення тарифів на вантаж, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.Порядок розрахунків за перевезення і послуги врегульований ст.62 Статуту залізниць і Правилами розрахунків за перевезення вантажів, тобто спеціальними нормами права.Сатутом залізниць України визначені обов'язки, права і відповідальність залізниць, приємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Ці відносини визначаються залізничною накладною: відправник повинен належним чином виконати обов'язки відправника, залізниця- обов'язки перевізника, одержувач- своєчасно прийняти, вивантажити вантаж, очистити вагони та повернути . Відправник зобов'язаний вносити в накладну тільки правдиві відомості та відмітки, так як відповідальність за достовірність даних накладної передбачена вимогами Статуту і покладається вона на відправника.У накладній, зокрема, зазначається маса вантажу, що надається для перевезення. За загальним правилом, встановленим пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення та пунктом 37 Статуту залізниць, масу вантажу визначає відправник. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити у накладній.

Згідно з пунктом 24 Статуту залізниць, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Відповідно до пункту 2.3 Правил оформлення перевізних документів, у графі "Правильність внесених у накладну відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду і розбірливо розписується, засвідчуючи правильність відомостей, вказаних ним у перевізному документі.

Вантажовідправники ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" та ДП "Ангтрацит ЦЗФ Нагольчанська", завантаживши вагон з вугіллям та склавши перевізні документи, передали їх Донецькій залізниці до перевезення, остання прийняла вказані вагони без зауважень, про що свідчать відбитки печатки станції відправлення на залізничних накладних, жодних порушень щодо нерівномірності завантаження вагонів залізницею при погрузці зафіксовано не було.

Відповідно до параграфа 19 розділу 1 Технічних умов навантаження і кріплення вантажів на відкритому рухомому складі (далі - Технічні умови) правильність розміщення та кріплення вантажів перевіряє Залізниця.

Згідно п. 2.1. Правил комерційного огляду поїздів та вагонів, затверджених наказом Укрзалізниці від 26.04.2006 р, № 152-Ц, усі вагони, які прибувають і відправляються зі станції, де розташований пункт комерційного огляду, повинні оглядатися у комерційному відношенні.

Відповідно до Переліку комерційних несправностей, за наявності яких вагони забороняється відправляти зі станції (додаток 2 до п.2.1. правил комерційного огляду дів та вагонів) забороняється ставити в поїзди напіввагони, що завантажені з порушенням технічних умов навантаження та кріплення вантажу на відкритому рухомому складі.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач вважає, що вищезазначені грошові кошти у сумі 30869,76 грн. були списані відповідачем з особового рахунку позивача безпідставно та необгрунтовано. Суд з даним твердженням погоджується.Позивачем не замовлялися послуги по зважуванню вантажів, проведення маневрових робіт, зберігання вантажу, а телеграм позивач не отримував. Документи, на підставі яких проводилося списання спірної суми, складені відповідачем у односторонньому порядку, без участі позивача і про складення таких документів позивач своєчасно та належним чи не був проінформований. Позивач не приймав участі і не підписував акти загальної форми, не отримував від відповідача повідомлень про затримку вагонів. В актах загальної форми не зазначено вид нерівномірності (завантаження поздовжнє, поперечне зміщення) спірних вагонів. При складанні актів загальної форми відповідачем порушувались вимоги п.8 та п.10 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113. Затримка вагонів, як і їх подача, була здійснена відповідачем поза волею позивача.

Крім того, згідно з п.п.2, 3 Правил користування вагонами та контейнерами, за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (вантажовласники) вносять плату. Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами " ГУ-46 (додаток 1). В даному випадку, залізницею не надані відомості плати за користування вагонами , як це передбачено п.4 Правил користування вагонами, таку відомість позивач не підписував, а залізницею позивачу вона не надавалася.

Також слід зазначити, що наявними документами не підтверджено необхідність затримання спірних вагонів на зазначений у актах загальної форми час, що у деяких випадках перевищує граничний час затримки, встановлений у 48 годин розпорядженням ЦЗМ-14/590 від 06.06.2011.

У відповідності до п. 8 та п. 10 Правил користування вагонами і контейнерами, обов'язок вантажовласника оплатити збір за зберігання вагонів та плату за їх використання у випадку їх затримки виникає виключно за умови, що така затримка з вини вантажовласника або з причин, які залежать від вантажовласника.

Обставини, які б свідчили про вину позивача у затримці вагонів у актах загальної форми відсутні.

Відповідно до п.4.4 Тарифного керівництва №1 збір за зважування не нараховується за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної вантажовідправником, (стаття 24 Статуту залізниць України)

Згідно з п.4.3 Розділу 3 Тарифного керівництва №1 збір за маневрову роботу зується згідно з п.1.8.. Відповідно до цього пункту збір за маневрову роботу нараховується у разі, якщо ця послуга надається на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту. Такої вимоги від Трипільської ТЕС не надходило

Отже, оскільки даний збір нараховується лише при наявності вимоги власника в колії, а докази наявності такої вимоги відсутні, тому й відсутні підстави для даного збору.

Також Трипільська ТЕС не отримувала жодної телеграми з повідомленням про затримку вагонів, а тому стягнення коштів за "уведомление грузовладельца по телеграфу" також є безпідставним.

За таких обставин вимоги щодо стягнення відповідачем з позивача наведених додаткових зборів на загальну 30869,76 грн. є недоведеними, необгрунтованими та безпідставними.

Відтак, відповідачем нормативно та документально не обґрунтовано нарахування збору за повідомлення, маневрову роботу, за зберігання та користування вагонами, тощо.

Абзацом 2 п. 2.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000 (далі Правила розрахунків) встановлено, що з договором залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Пунктом 2.5. Правил розрахунків, встановлено, що платник згідно з договором у передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для перевезень і додаткових послуг.

Абзацами 1, 2 п. 2.6. Правил розрахунків, встановлено, що розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.

Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів,накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електроному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Стягуючи з відповідача кошти за додаткові послуги відповідач виходив з того, що відповідно до пункту 2.2.6 Договору між сторонами залізниця має право списувати з додаткового особового рахунку 6410072 відповідні суми (провізну плату, додаткові збори,плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи, пеню) на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т.ін .

Зі змісту зазначеного пункту вбачається, що Договір встановлює тільки підстави списання коштів, але не передбачає порядку такого списання.

Але суд враховує, що відповідно до пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів (затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 ві. 21.11.2000) списання коштів з рахунку платника здійснюється, зокрема, на підставі накопичувальних картом із зазначенням в них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівників станції і платника, а в разі їх непогодження представник вантажовласника зобов"язаний підписати їх із застереженням. В такому разі спірні питання повинні вирішуватися у претензійно-позовному провадженні.

Право Міністерства транспорту України встановлювати порядок розрахунків за перевезення вантажів не суперечить положенням пунктів 5, 62 Статуту залізниць України.

Суд вважає, що плата за надання послуг може стягуватися залізницею тільки після узгодження з вантажовласником- тобто в даному випадку з позивачем по справі.

Відповідно до укладеного договору залізниці надано право списувати кошти рахунку ПАТ "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС тільки за надані послуги та надані роботи. Підтвердження виконаних робіт та наданих послуг засвідчується підисом представника у накопичувальній картці. Тільки підпис представника у накопичувальній картці дає право залізниці списувати кошти з його рахунку. Накопичувальні картки №19030064, 02050117, 02050118, 05050129 підписані Трипільською ТЕС із запереченням. Тільки накопичувальна картка №01050114 від 01.05.2013 на суму 2351,70 грн. підписана позивачем без заперечення, що дає суду підстави відмовити у задоволенні його позову в цій частині.

Відповідно Роз"яснення Президії ВГСУ №04-5/601 від 29.05.2002 залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати.

Тому надані залізницею Трипільській ТЕС у даній справі копії документів свідчать про складання залізницею документів про надання послуг в односторонньому порядку, без участі позивача і поза його волею, а дії залізниці по списанню коштів без згоди власника з його рахунку є порушенням договірних зобов'язань.

Суд робить висновок, що у даній справі позивач підписав частину накопичувальних карток із застереженням, що є доказом відсутності його згоди на списання спірної суми. А тому безакцептне списання відповідачем зазначених коштів із особового рахунку позивача суперечить встановленому законодавством порядку.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 17.01.2006 у справі №5/33(22/139)- в матеріалах справи.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно із ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом ться окрема річ, сукупність речей, а також: майнові права та обов'язки.

Стаття 177 Цивільного кодексу України до речей відносить у тому числі гроші.

Відповідно до п.4 ч.І ст.611 ЦКУ, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання зобов'язань). У разі порушення зобов'язань за договором сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України, (ст. 193 ГК України).

Таким чином, враховуючи відсутність правових підстав у відповідача для списання спірних грошових сум з рахунку позивача, так як останній не був вантажовідправником вугілля і тому не є особою, що повинна відповідати за наслідки неправильного завантаження вантажу, а також враховуючи те, що позивач підписав частину накопичувальних карток із застереженням, що є доказом відсутності його згоди на списання спірної суми і в такому разі спірні питання повинні були вирішуватися у претензійно-позовному провадженні, а тому безакцептне списання відповідачем зазначених коштів із особового рахунку позивача суперечить встановленому законодавством порядку, а відтак відповідач зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти у сумі 28518,06 грн. як отримані без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача незаконно стягнутих коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ПрАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської ТЕС задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", ( 01034, м. Київ, Шевченківський район, вул. Лисенка, буд. 6, ідентифікаціний код 04713033) на користь публічного акціонерного тоариства "Центренерго" (03151, м. Київ, Солом"янський район, вул. Народного ополчення, буд. 1, ідентифікаційний код 22927045) в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції ( 08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, буд.1, ідентифікаційний код 22927045) основний борг у сумі 28 518 (двадцять вісім тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 06 коп. та судовий збір в розмірі 1589 (одна тисяча п"ятсот вісімдесяґть дев"ять) грн. 40 коп.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

4. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 17.12.2013