ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/18371/13 09.12.13
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Сай А.С.
розглянувши справу № 910/18371/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Араратський коньячний
завод «А.К.З.»;
до товариства з обмеженою відповідальністю «Орландо»;
про стягнення 10 966,52 євро, що становить 118 348,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Горбатенко А.В., довіреність б/н від 20.11.2013р.
обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Араратський коньячний завод «А.К.З.» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Орландо» (надалі - відповідач) про стягнення 10 966,52 євро, що за курсом НБУ становить 118 348,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Контракту № 1АКЗ-ОРЛ від 25.07.2003р. та додаткових угод до нього не вчасно розраховувався за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим останній просить стягнути з відповідача пеню в сумі 10 966,52 євро, що за курсом НБУ становить 118 348,00 грн., яка нарахована на підставі п. 8.3. контракту.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/18371/13 та призначено її розгляд на 07.11.2013р.
Присутнім у судовому засіданні 07.11.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги з посиланням на обставини, зазначені в позовній заяві, та надано витребувані судом докази.
Представник відповідача вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження від 25.09.2013р., не виконав, письмовий відзив на позов не надав, представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте 06.11.2013р. через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Також, на підставі ст. 69 ГПК України, представником позивача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів.
Ухвалою від 07.11.2013р. суд продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 28.11.2013р.
Присутній у судовому засіданні 28.11.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву, зокрема, наголошуючи на тому, що позивачем здійснено розрахунок пені без урахування положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96.
Крім того, представник відповідача просив задовольнити подане через канцелярію суду 28.11.2013р. клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою юрисконсульта.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 09.12.2013р.
Представник позивача в судове засідання 09.12.2013р. не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив.
Присутній у судовому засіданні 09.12.2013р. представник відповідача позовні вимоги не визнав з посиланням на обставини, зазначені у відзиві на позов.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Незважаючи на те, що представник позивача в судове засідання не з'явився і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учаснику судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
25.07.2003р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Араратський коньячний завод А.К.З." (за договором - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Орландо" (за договором - покупець) було укладено Контракт № 1 АКЗ-ОРЛ, відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобов'язання поставити на замовлення покупця, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти та сплатити горілчану та супроводжуючу продукцію.
Відповідно до п. 1.2 контракту, асортимент товару, кількість та ціни вказуються в додаткових угодах до контракту. Кількість поставленого товару вказується в інвойсах на кожну окрему партію.
Також, сторонами було укладено п'ятнадцять додаткових угод до контракту, якими внесено зміни до його положень.
Згідно п. 3.2. контракту, в редакції погодженій сторонами Додатковою угодою № 15 від 15.05.2012р., передбачено, що з дати прийняття покупцем вищезазначених ексклюзивних обов'язків оплата кожної партії товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на умовах відстрочки платежу на строк не пізніше 120 календарних днів з моменту виставлення постачальником інвойсу на оплату вказаної партії, тобто з дати вказаної в інвойсі, виставленому постачальником на адресу покупця.
Судом встановлено, що на виконання умов контракту позивачем було поставлено відповідачу товар, а саме: Армянський коньяк 3* "Арпи" на загальну суму 12735,00 євро; Армянський коньяк 4* "Арпи" на загальну суму 7536,00 євро; Армянський коньяк 5* "Арпи" на загальну суду 18630,00 євро; Армянський коньяк 6 лет "Гарни" на загальну суму 4309,20 євро; Армянський коньяк 7 лет "Звартноц" на загальну суму 3829,80 євро; Армянський коньяк 10 лет "Асханзас" на загальну суму 6232,20 євро; Армянський коньяк 3* "Арменика" на загальну суму 6870,00 євро; Армянський коньяк 4* "Арменика" на загальну суму 3120,00 євро; Армянський коньяк 5* "Арменика" на загальну суму 9636,00 євро. Всього позивачем було поставлено товар у розмірі 72898,20 євро, що підтверджується інвойсом № 2 від 15.05.2012р., копія якого наявна в матеріалах справи.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 3.2 контракту, в редакції Додаткової угоди № 15 від 15.05.2012р., кінцевий строк оплати товару становить 22.09.2012р.
Проте, відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань здійснювалась оплата за поставлений товар невчасно та не в повному обсязі.
Згідно довідки ЗАТ "АКБА-Кредит Агриколь Банк", яка міститься в матеріалах справи, позивачем було сплачено заборгованість у наступному порядку: 26.09.2012р. - борг у розмірі 10000,00 євро; 02.10.2012р. - борг у розмірі 10000,00 євро; 05.10.2012р. - борг у розмірі 15000,00 євро; 25.12.2012р. - борг у розмірі - 11898,00 євро.
Крім того, в підтвердження сплати відповідачем заборгованості, позивачем надано банківську виписку, згідно якої 18.12.2012р. було частково сплачено суму боргу у розмірі 8000,00 євро, 19.12.2012р. - сплачено 8000,00 євро та 20.12.2012р. - сплачено заборгованість у розмірі 10000,00 євро.
Таким чином, у зв'язку з невчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 10966,52 євро, що еквівалентна сумі 118438,42 грн. (за курсом НБУ станом на день звернення позивача до суду).
Суд встановив, що право позивача на стягнення пені, передбачено п. 8.3 контракту, в редакції погодженій сторонами за Додатковою угодою № 15 від 15.05.2012р., відповідно до якої у випадку порушення покупцем строків оплати партії товару постачальник має право стягнути пеню в розмірі 0,3% від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення.
Пунктом 7.3 контракту, в редакції Додаткової угоди до нього № 7 від 27.01.2010р., передбачено, що у випадку виникнення між сторонами спорів та розбіжностей, які не вдається врегулювати шляхом переговорів, всі спори будуть розглядатися арбітражним судом за місцезнаходженням відповідача.
Отже, виходячи з положень, укладеного між сторонами контракту позивач звернувся за захистом порушених прав до Господарського суду міста Києва, тобто за місцезнаходженням відповідача.
Водночас, позивачем при зверненні до суду не враховано приписи пп. є) ч. 2 ст. 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності підписаної 20.03.1992р. між Україною та Республікою Вірменії, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 2889-ХІІ від 19.12.1992р., яким передбачено, що цивільне законодавство однієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав застосовується на території іншої держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав згідно з такими правилами: права і обов'язки Сторін за угодою визначаються за законодавством місця здійснення, якщо інше не передбачене угодою Сторін.
Місцем здійснення Контракту № 1АКЗ-ОРЛ від 25.07.2003р., укладеного між позивачем та відповідачем, є місто Київ, Україна, що зазначено на першій сторінці зазначеного контракту.
Отже, до правовідносин, які виникли між сторонами, у зв'язку з виконанням Контракту № 1АКЗ-ОРЛ від 25.07.2003р. підлягає застосуванню матеріальне право України.
Згідно з приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару за представленим інвойсом № 2 від 15.05.2012р. та проведення платежів за товар з прострочкою.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Умовами пункту 8.3 контракту, в редакції, погодженій сторонами за Додатковою угодою № 15 від 15.05.2012р., передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати партії товару постачальник має право стягнути пеню в розмірі 0,3% від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас, спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, здійснивши перерахунок пені з урахуванням положень Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. (за формулою борг х 15% (подвійна ставка НБУ) х кількість днів прострочки : 100 : 366 днів) та враховуючи офіційний курс НБУ щодо євро на день погашення заборгованості, встановив, що розмір пені становить 1489,19 євро, що станом на дату звернення позивача до суду становить 16083,25 грн.
Що ж стосується посилань відповідача на ст. 233 Господарського кодексу України, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціями», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не наведено поважних причин для зменшення суми розміру пені.
Також, суд вважає безпідставиними посилання відповідача на те, що п. 3.4. контракту не було викладено в новій редакції, згідно з умовами Додаткової угоди № 15 від 15.05.2012р., а лише доповнено редакцію п. 3.4., що викладений у Додатковій угоді № 5 від 08.12.2009р., що прямо суперечить тексту п. 3.4., наведеному у Додатковій угоді № 15 від 15.05.2012р.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Орландо» (04080, м. Київ, вул. В.Хвойки, 21; код 30867320) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Араратський коньячний завод «А.К.З.» (Вірменія, м. Арарат, вул. Пушкіна, 12; реєстраційний код юридичної особи 04105991) 1489 євро 19 центів - пені, що станом на дату звернення позивача до суду становить 16083 грн. 25 коп., 321 грн. 67 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині вимог в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 16.12.2013р.
Суддя А.І. Привалов
Судове рішення № 36112469, Господарський суд м. Києва було прийнято 09.12.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 910/18371/13. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: